Любіть українське. Структура Карпат – як зразок системи підготовки кадрів

Фахові вчителі та лікарі завжди будуть затребувані суспільством. Це правила життя – кожен хоче бути здоровим і бажає, щоб його діти здобули якісну освіту. Інша річ, що система оплати праці далека від ідеалу. Моду диктує час. Лікарі та вчителі як держслужбовці отримують за свою роботу копійки, тоді як, до прикладу, адвокати, приватні детективи, системні адміністратори на приватних структурах отримують значно серйозніші гонорари. Звісно, суспільству потрібні й адвокати, але… З десяти жителів маленького селища до адвоката за своє життя звернеться один-двоє, до лікаря – усі десятеро. Без адвоката ти втратиш майно, без лікаря – здоров'я, без якого матеріальні цінності навряд чи будуть в радість.

Суть в тому, що потрібні і важливі усі професії, але працівники найблагородніших сфер повинні цінуватися найбільше. У футболі система оплати праці також викривлена. Футбольні агенти отримують шалені відступні тільки за те, що посприяли переходові готового футболіста з одного клубу до іншого. А дитячо-юнацькі тренери, фізіотерапевти, масажисти, які, власне, й допомогли людині вирости в того гравця, за якого клуб та агент виручили шалені кошти, задовольняються фіксованою, зазвичай, не надто великою ставкою.

Команда здобуває результат, за який відповідає головний тренер. На ньому уся відповідальність. Тому не дивно, що серед клубного персоналу саме головний тренер зазвичай має найбільшу зарплатню. Тим більше, що наставник змушений, по суті, кожного тижня віддуватися за роботу всього обслуговуючого персоналу: гравець отруївся харчами на кухні і не зумів вийти на поле, команда поступилася – віддувається головний тренер. І так далі.

Але є й інший бік медалі. Команда, кістяк якої формують власні вихованці, приносить славу головному тренерові, тоді як всі інші працівники клубу на чолі з наставниками дитячо-юнацьких шкіл залишаються в тіні.

Знайти золоту середину між двома крайнощами пробують у львівських "Карпатах". Принаймні, про це ми можемо судити з інформації, відповідно до якої тренер СДЮШОР "Карпати" Василь Леськів отримав премію в розмірі 250 тисяч гривень за підготовку Мар'яна Шведа, який влітку цього року перейшов до іспанської "Севільї".

Підхід менеджменту львівського клубу дуже імпонує. Історія з Леськівом – Шведом відповідає ідеальній моделі функціонування підприємства. Колектив за робочу зміну виконав норму – отримайте не тільки заробітну платню, але й премію, сума якої повинна бути заздалегідь визначеною. Вже чимало слів сказано про Мар'яна Шведа як про приклад для інших молодиків: мовляв, працюйте і отримаєте шанс заявити про себе на найвищому рівні. Тепер вже, коли розголосу набула історія преміювання тренера Шведа, прикладом для фахівців дитячо-юнацьких шкіл та академій буде Василь Леськів.

Тренер повинен бути максимально зацікавлений в прогресі своїх підопічних. Не тільки через любов до справи і потребу морального задоволення, але й через фінансову складову. Методика преміювання в сфері підготовки футбольних кадрів виглядає найбільш правильною та доступною. Можна, звісно, тренерові визначити високу ставку заробітної платні, але тоді виникне ризик нераціонального використання клубних коштів (адже далеко не кожен фахівець за свою каденцію здатен виростити бодай одного гравця, відповідного вимогам головного тренера основного складу тієї чи іншої команди). Більш раціонально буде платити фахівцю середньостатистичну суму заробітної платні, але преміювати його за серйозні успіхи в процесі підготовки футболістів.

У "Карпат" чимало організаційних проблем. До Петра Димінського як до президента клубу та до управлінського відділу на чолі з генеральним директором Юрієм Дячуком-Ставицьким у львівських вболівальників знайдеться не одне запитання. Втім, попри всі негаразди, "Карпати" можуть слугувати прикладом для інших клубів в плані підготовки кадрів та функціонування системи "тренери – підопічні". Мар'ян Швед вдячний своїм наставникам за вірно побудовану систему підготовки (а вона, якщо вже Швед зацікавив далеко не останнього представника топ-чемпіонату, дійсно вірно побудована), а наставники вдячні молодому даруванню за самовіддачу та сприйняття усіх вимог. Ця історія, стверджуємо впевнено, тільки покращила мікроклімат у львівському футбольному господарстві.

Викликає повагу й позиція самого Василя Леськіва, який грошову премію розділив зі своїми колегами, які, як зазначав сам герой, допомагали йому протягом дев'яти років виводити Мар'яна Шведа в люди. Опрацьовуючи цю інформацію, в голові не вкладається факт, що в "Карпатах" мають місце непорозуміння між деякими функціонерами. Саме через ці непорозуміння з кимось із роботодавців Ігор Йовічевіч, швидше за все, залишить "Карпати" в кінці цього року. Хоча, говорити про відставку хорвата як про доконаний факт, зарано. За Йовічевіча грають його теплі і дружні стосунки з підопічними. Футболісти "Карпат" горою стоять за свого наставника, що не дозволить управлінцям клубу просто так позбутися хорвата через конфлікт інтересів.

Власне, самовіддача і самопожертва підопічних заради Ігоря Йовічевіча – ще один показник добре організованого "карпатівського" футбольного господарства. Хай команді не вдається на полі здобувати того результату, який би хотіли бачити львівські вболівальники. Але головне, що є основа. Міцна основа. Час і праця – засоби, які дозволять на цій основі побудувати дійсно сильну команду.

В контексті даної теми не можна залишити без уваги персону Станіслава Кочубинського. Легенда львівських "Карпат" робить чималий вклад в підготовку футбольних кадрів на Київщині. То саме Кочубинський є засновником, ідеологом та натхненником ДЮСШ-15 на Теремках, вихідцями якої серед інших є й імениті Микола Іщенко, Денис Шеліхов, Василь Прийма і, звісно ж, Роман Зозуля.

Український футбол варто любити за львівську систему підготовки кадрів.