Куди вітер, туди й дим. Що чекає Лужного в Карпатах

Головний ньюсмейкер українського футболу зразка січня 2016-го нарешті працевлаштувався. Причому працевлаштувався там, де його й чекали. І навіть на тій же посаді. Власник «Карпат» Петро Димінський, розігравши карколомну багатоходівочку, всіх переграв. Принаймні, так воно виглядає ззовні. А з середини маємо, що те крило, яке відстоювало кандидатуру нового наставника, проявило аргументи вагоміші, ніж ті, що запропонував пан виконувач обов’язки спортивного директора.

У цьому призначенні більше запитань, ніж відповідей. За лічені години до оголошення офіційної інформації близькі до клубу «Карпати» люди говорили, що Лужний уже буде не в штабі Володимира Безуб’яка, як сповіщалося вчора, а куратором тренерського корпусу команди в цілому.

В принципі, та інформація, яка зараз виступає передовицею офіційного сайту львів’ян, виглядає неоднозначно. Точніше, заголовок підстав для сумніві не дає «Олег Лужний – головний тренер ФК «Карпати». Втім, у тілі тексту зазначається, що «Безуб’як, як повідомлялося раніше, працюватиме з головною командою. Йому допомагатимуть Володимир Журавчак, Олександр Чижевський та Віталій Шпанюк». Не дивлячись на численні зауваження в коментарях, правок у це формулювання ніхто вносити впродовж ось уже чотирьох годин не збирається.

То ким призначили Олега Лужного насправді і чи має стосунок до тренерського штабу «Карпат» Володимир Безуб’як? Перше інтерв’ю тренера чіткої відповіді на це запитання не дає, а дзвінки наставник (?) львів’ян наразі ігнорує. Знаючи Олега Романовича, слабо віриться, що ця людина не врахувала дрібниць чи може дозволити собою маніпулювати. Отже, варіанти може бути два: перший – на сайті помилка і її досі не виправили (що малоймовірно); другий – Лужний якийсь час приглядатиметься до команди, перебуваючи над процесом.

Нинішнє призначення є загадковим з усіх боків. Усі попередники Олега Романовича стверджували, що власник клубу Петро Димінський від них вимагав, щоб команда демонструвала атакувальний футбол. Олександр Севідов, котрий досягав результату з допомогою захисного стилю, змушений був піти з посади без будь-яких пояснень. Те саме свого часу було з Олександром Іщенком.

Проте чи варто очікувати іскрометного, атакувального футболу від «Карпат» під керівництвом прагматика Лужного? Навряд. Можна не сумніватися, що Олег Романович як людина, яка знає собі ціну і не тримається за посаду всіма методами, такої обіцянки не давав взагалі. Точніше, обіцянка могла бути, але лише за однієї умови – серйозного кадрового підсилення. Оскільки очікувати, що «Карпати» найближчим часом поповнять склад футболістами рівня «Динамо», «Шахтаря» чи «Дніпра» складно, то й переорієнтації ігрової філософії від лужного очікувати не варто.

Разом з тим, непросто усвідомити, що на горло власній пісні здатен наступити пан Димінський. Так, Петро Петрович обпікався десятки разів, а наближену до його ідеалу гру львів’яни впродовж певного періоду часу демонстрували лише при Олезі Кононові. Втім, якщо вдалося раз, то чому не повинно вийти знову? Звісно, позиція прямолінійна, але власник «Карпат» гнучкістю ніколи й не відзначався. Разом з тим, у нього є бізнес-партнери, зокрема ті, хто рекомендував на посаду Лужного. Раніше Петро Петрович у питаннях суперечок з гравцями стосовно виплати заробленого теж займав позицію непримиренну. Однак після відставки з посади генерального директора Ігора Дедишина ситуація змінилася. Окремі футболісти отримали те, про що за давністю років почали забувати, а клуб знову отримав дозвіл проводити трансфери. То, може, пан Димінський справді змінив пріоритети?

У своїх недавніх коментарях пан Лужний говорив, що погодиться працювати з львів’янами лише в тому випадку, якщо стоятиме завдання вийти до єврокубків. У своєму першому інтерв’ю клубній прес-службі вже у новому статусі Олег Романович це прагнення підтвердив, правда, не уточнивши, про який саме сезон іде мова. Нині, особливо після зняття з «Волині» 12-ти очок, ця мета неймовірною не виглядає. Від п’ятого місця, яке наразі займає «Ворскла», львів’ян відділяє всього чотири пункти. Отже, припущення, що власник клубу міг пожертвувати яскравою обгорткою заради якісного наповнення, можна.

Та чи впорається з командою, яка останніх півтора сезону сповідувала чужий для нього стиль, сам Олег Романович? Ще до 18 січня, перед тим, як виконувачем обов’язки наставника призначили пана Безуб’яка, інформовані люди сповіщали, що одна з умов лужного в разі призначення – придбання п’яти-шести футболістів.

Та п’ять-шість новачків – то навіть не половина команди. Інші мусять підлаштовуватися під тренера. А наставник відповідно має знаходити спільну мову з підопічними. Підопічними, які за півтора року співпраці з Іґорем Йовічевічем звикли до людяного ставлення й зараз повертатися до звичних для нашого футболу реалій не надто бажають.

Лужний відзначався жорсткістю характеру ще з часів гравецької кар’єри. Олександра Шовковського за пропущений у Словенії в 1999-му гол після непотрапляння збірної на Євро-2000 капітан начебто покарав важким шпіцаком відразу після матчу-відповіді безпосередньо в роздягальні «Олімпійського», а з Володимиром Єзерським, помилка якого призвела до нічиєї в матчі з вірменами, трохи пізніше почав розбірки безпосередньо на полі.

З початком тренерської діяльності Лужний гнучкішим не став. Принаймні, таке враження склалося в той час, коли він працював виконувачем обов’язки наставника команди київського «Динамо». Чи зможе Олег Романович підкорити собі відомих не менш норовливим характером галичан? Що таких людей прямолінійністю не візьмеш, зовсім нещодавно переконався екс-помічник Йовічевіча Вадим Деонас.

Візуально інтеліґентний одесит, котрий на фоні футбольного загалу виділяється неабияким інтелектом і тонким почуттям гумору, Вадим у статусі тренера воротарів «Карпат» полюбляв дати прочухана комусь із підопічних. Першим постраждав Вадим Страшкевич. Тезка-тренер дав йому такого стусана в спину, що впродовж наступних двох днів гравець не міг тренуватися. Володимир Костевич потрапив під гарячу й важку Деонасову руку, точніше, ногу, за те, що відмовився виносити з поля сітки після тренування. «Я що тут наймолодший?» - резонно обурився один з лідерів команди й не встиг озирнутися, як отримав такого копняка, після якого відлетів метрів на п’ять.

Ця витівка коштувала Деонасові останнього китайського попередження. Але й воно тренера не зупинило. Минуло небагато часу й за добу до чергового матчу Прем’єр-ліги Вадим під час тренування щепився з Андрієм Гітченком і відправив капітана команди до свого рідного міста, кивнувши його чолом «на Одесу». Цього вибрику керівництво тренерові вже не пробачило. Гітченко на матч вийшов з пластиром на носі, а тренером воротарів у штабі Іґора Йовічевіча в спішному порядку призначили Володимира Журавчака.

Безперечно, нинішня посада для Лужного – виклик у всіх розуміннях. Він очолив команду з дуже непростим за складом характеру й вчинками власником, команду, яка забула про смак перемог, переживає тривалу ігрову кризу, але має величезні амбіції. Точніше, амбіції мають не лише президент і гравці, а й вболівальники. Власне, головним показником якості роботи нового наставника навесні буде повернення на трибуни глядача. Все інше – похідне.