Прем'єр-Ліга
Прем'єр-Ліга

Прем'єр-Ліга - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів


Як карпатівці Сполучені штати підкоряли

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів


Слідом за київським «Динамо» і дніпропетровським «Дніпром» нагода зіграти в футбол у Сполучених штатах Америки ще за совєцьких часів випала лише львівським «Карпатам». Зрештою, в 1990-му візитами представників недобитої імперії в США й американців до СССР здивувати вже було важко.

За часів «ґорбачовської відлиги» сформований затяжною «холодною війною» мур рушився саме через спорт. Найперше – через хокей. У другій половині 80-х московські ЦСКА, «Динамо» і «Спартак», ризьке «Динамо» провели з представниками Національної хокейної ліги кілька десятків матчів, що посприяло подальшому відтокові великої кількості вихованців совєцького хокею в НХЛ.

«Динамо» в Америці –
«Зброд зі всього світу, хокейна коробка і літак на трьох»

Футбол чи соккер, як його там називають, у США наприкінці 80-х років переживав не найліпші часи. Після перенесеного у 70-ті – першій половині 80-х буму з приїздом у місцеві клуби зірок рівня Пеле, Франца Беккенбауера і Бернда Шустера настав помітний спад. Фактично, у США в ті роки навіть не було повноцінного національного чемпіонату, а гравці збірної країни на міжнародному рівні офіційно вважалися безклубними.

Втім, з чималою кількістю європейських і латиноамериканських діаспор соккер у Сполучених штатах не міг померти за визначенням. Власне, тому суперники у наших команд були. Нехай і за статусом вони вважалися напівпрофесійними або й зовсім любительськими. Зрештою, мета поїздок українських клубів на зламі історичних епох носила спортивний характер лише умовно.

«Дніпро» в Америці«Як Днєпр Дніпром став»

Треба сказати, що карпатівці впродовж нетривалого проміжку відвідували США у 1990 році відразу двічі. Спершу вони прибули в Даллас, на популярний у ті роки юнацький турнір серед команд, складених з хлопців не старших 19-ти років. У 1989-му нашу державу на цих змаганнях представляли юнаки київського «Динамо».

Динамівський досвід

- До США ми повезли хлопців 1971 року народження, - згадує наставник динамівців Іван Терлецький. – Талановитий був набір – Олег Надуда, Андрій Зав’ялов, Юрій Солов’єнко. Посіли на турнірі четверте місце, поступившись у півфіналі команді з Клівленда. Мали вигравати, але півфінальна зустріч припала на восьмий день нашого перебування в США, коли згідно медицинських канонів починається вплив акліматизації та адаптації до часових поясів. У хлопців крутилася голова, вони ледве ноги пересували.

Відразу після цієї зустрічі спонсор клівлендської команди запросив нас зіграти товариський матч у їхньому місті. Річ у тім, що на носі були вибори мера. А той чоловік був кандидатом і хотів здобути прихильність 40-тисячної української діаспори Клівленда. Ми приїхали туди й, трохи перепочивши, розгромили фіналістів даласького турніру 4:0 чи 5:0. Між тим, кандидат оплатив нам переліт не лише до Клівленда, а й до Нью-Йорка, де ми виграли 2:0 ще один матч у місцевої команди, а вже після того повернулися до Києва.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 1

Коротка згадка про турне динамівців у діяспоральній газеті "Свобода"

Та що мене вразило найбільше, так це те, скількох знайомих зустрів під час перебування у США. На вулицях і в магазинах постійно чув українську й російську мови. Виникало враження, наче йду по Хрещатику. Зустрів там Вітю Каневського, львівського тренера Рибака, Грінберга. Приємно було побачитися з Іваном Чупенком, котрий у 60-ті виступав за київський «Арсенал», а потім був помічником у Каневського, коли той очолював «Дніпро». Власне, через те Іван потім тривалий час не міг виїхати у США. Така нагода з’явилася після смерті багатої тітоньки дружини Чупенка. Оскільки Іванова кохана була єдиною родичкою покійної, то та переписала на неї всі статки. Звісно, дружина переїхала, а Чупенка не випускали з СССР, оскільки клуб «Дніпро» утримував машинобудівний завод імені Макарова, на той час – об’єкт стратегічного значення. Переїхати до дружини Іван зміг лише з настанням «пєрєстройкі».

З синьо-жовтим стягом у сумці

Юнаки «Карпат», точніше, львівського спортінтернату, вирушили на турнір до Далласа в квітні 1990-го, невдовзі після Великодніх свят. Для участі у змаганнях заявилося 152 команди. То був фактично футбольний фестиваль, на якому львів’яни не загубилися.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 2

- Безперечно, ми очікували на теплий прийом, знали, що нас прийматиме місцева діаспора, але попри те величезна увага з боку українських еміґрантів вразила, - розповідає нападник львів’ян Руслан Забранський. – Спеціально для цієї поїздки приготував синьо-жовтий стяг. Звичайно, перевозити його було ризиковано, тому довелося йти на хитрощі. Склав полотнище на самісіньке дно сумки, а згори поклав непрану, зі стійким неприємним запахом форму. То на випадок, якщо совєцькі митники почнуть перевіряти вміст сумки. «У брудних речах вони порпатися не будуть точно» - думав. Але сумок не перетрясали взагалі.

Тому щойно ми вийшли з літака, вийняв той прапор і по ньому нас відразу впізнали наші діаспоряни. Велика кількість земляків зустріла нас вже в аеропорту. У самому Далласі нас розселили окремо, по сім’ях, які зголосилися прийняти гостей. Я жив у суто американській родині з прізвищем Девенпорт.

Стосовно самих матчів, то грали ми добре. Лише болівійцям, які виграли цей турнір і у 1989-му, і в 1990-му, поступилися. А пригоди зі стягом отримали продовження напередодні нашого першого поєдинку проти американців. Організатори приготували перед нашим виходом червоний прапор. «Ні, ми зі Львова і гратимемо тільки під синьо-жовтими кольорами» - кажемо. Американці трохи посперечалися, мовляв, ви представляєте СССР, може виникнути міжнародний скандал. «Фром Совьєт Юніон» і не інакше. Втім, ми своє відстояли. Врешті, підіймали мій же прапор. Також за нашим наполяганням знайшли запис ще маловідомого тоді славня України.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 3

Патріотизм юних львів’ян відзначав у репортажі про подію й журналіст видання української діаспори «Свобода» Омелян Твардовський: «Як радісно й зворушливо, було почути з уст юних футболістів вітання «Христос Воскрес!» та неначе хором відповісти «Воїстину Воскрес!» Ще більша приємність була, почути від цих чудових юнаків чисту українську мову, їх зацікавлення нашим спортовим й громадським життям. Таких приємностей досі не зазнавали українські симпатики спорту в принагідних зустрічах із спортовцями з України».

- Завершився для нас перший у житті виїзд у США в Філадельфії товариським матчем і влаштованим на нашу честь прийомом за містом, де наші земляки зі спортового товариства «Тризуб» збудували цілий відпочинковий комплекс – з футбольним полем, тенісними кортами, басейном, волейбольним і баскетбольним майданчиками, - згадує Руслан Забранський. – Американські українці мають звичку виїжджати туди у п’ятницю ввечері цілими сім’ями. Поки діти граються, дорослі можуть поспілкуватися, попити пива.

«Закінчилася ця несподівана зустріч надзвичайно зворушливо для українських глядачів, які почули перед трибуною з уст юних львів’ян могутнє, трикратне «Слава Україні!» Вони святково несли в руках наш національний синьо-жовтий прапор» - розповідала у 1990 році газета «Свобода».

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 4

Юнацький турнір у Далласі. 9-15 квітня 1990-го

«Даллас Горнетс» (США) – «Карпати» (Львів, Україна) – 3:5
«Ґвадалахара» (Мексика) – «Карпати» (Львів, Україна) – 0:0
1/4 фіналу
«Карпати» (Львів, Україна) – «Таґуїчі» (Болівія) – 2:3

Товариський матч. Філадельфія
«Куґарс – Чорноморська Січ» (США) – «Карпати» (Львів, Україна) – 0:4
Голи: Ковалюк – 2, Віктор Сидоренко, О-др Грабар
«Карпати»: Тарас Чопик, Геннадій Кондратюк, Андрій Дидко, Микола Сич, Володимир Кіцул, Михайло Стопець, Олександр Чижевський, Петро Борецький, Іван Ковач, Володимир Ковалюк, Віктор Сидоренко, Олександр Грабар, Руслан Забранський
Тренер – Едвард Козинкевич

«Директор «Карпат» Юліан Кордіяк щиро привітав усіх від імені львівського клюбу, висловив велике признання американцям, що опікувалися юнаками в Далласі, надзвичайно полюбили українських юнаків і плакали при прощанні перед їх виїздом» - розповідає журналіст Омелян Твардовський.

За словами Руслана Забранського, з роками відразу п’ятеро з 15-ти представників команди, котра в 1990-му році грала у Далласі, виїхали до США і живуть там понині. Зокрема це Петро Борецький і Володимир Кіцул.

Мав змогу стати американцем й тренер юних карпатівців, віце-чемпіон Європи-1972 Едвард Козинкевич. Про це у присвяченій панові Едвардові й виданій нещодавно архіваріусом львівського футболу Юрієм Назаркевичем книзі «Гра триває» розповіла дружина прекрасного в минулому нападника Оксана Козинкевич:

«У 1993 році Едвард на кілька місяців вирушив за океан (до Філадельфії – авт.) на запрошення діаспори з української футбольної команди «Тризуб». Він був задоволений цією поїздкою: побачив родичів по маминій лінії – вуйну і вуйка, які пропонували залишитися в Америці, де він буде мати великі маєтки. На що Едік відповів, що його маєтки в Україні. З Америки він повернувся з футболками зі зображенням тризуба. Сам у цих майках ходив. Едвард одним з перших у нашому будинку вивісив синьо-жовтий прапор на балконі і телефонував мені, що зі школи наш стяг гарно видно».

«Американці розповіли, хто такі Бандера і Мельник»

Головна карпатівська команда могла відвідати Сполучені штати на запрошення української діаспори ще наприкінці 60-х, невдовзі після сенсаційної перемоги в Кубку СССР. Проте у Москві добра на такий виїзд зі зрозумілих комуняцькій заразі міркувань не дали. Тому й американську мрію галичанам довелося відкласти на 20 років.

З представників «кришталевої» команди відкрити для себе Новий Світ поталанило лише авторові переможного голу у фінальному матчі проти ростовського СКА Володимирові Булгакову, котрий у 1990-му був наставником «зелено-білих» і колишньому ліберо, а на зламі епох помічникові наставника Ростиславу Поточняку. Пан Ростислав якось розповідав, що зустрівся у США з маминим дворідним братом, котрого ніколи до того не бачив. Ще більше пощастило іншому асистентові наставника Габорові Вайді. Він після 20-ти років розлуки побачився зі своїм рідним братом Йончі.

З футболістів у ту подорож, яка розпочалася перельотом на «Іл-62» за маршрутом «Львів – Москва – Шенон (Ірландія) – острів Ньюфаунленд (Канада) – Вашинґтон» пощастило вирушити воротарям Раймондові Лайзансу і Валерієві Паламарчуку, оборонцям Степанові Юрчишину, Андрієві Чикалу, Романові Деркачу, Юрієві Гію, Олегові Гурі і Миколі Сичу, хавбекам Анатолієві Мущинці, Вікторові Рафальчуку, Олександрові Чижевському, Володимирові Шарану, Василеві Леськіву і Михайлові Савці, нападникам Русланові Забранському (на фото), Юрієві Голубу, В’ячеславові Ленделу і Романові Лабі. Крім того, поїхали з командою президент клубу Карло Мікльош, директор Юліан Кордіяк та лікар Олег Пшик.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 5

- Звичайно, приставили до нашої команди й так званого керівника делегації, тобто, кагебіста, - каже Руслан Забранський. – Не знаю, чи йому щось підсипали, чи він сам чогось напився чи накурився, але поводився він дивно. А вже в аеропорту цього товариша швидко вирахували діаспоряни. «Ми тобі дамо грошей, пий-гуляй, але залиш на цей час хлопців у спокої, - запропонували. – Перед відльотом зателефонуємо і заберемо тебе в аеропорт, звідки скажеш». Той погодився й надалі впродовж турне випарувався.

Мене американський прикордонник теж зупинив. То коли побачив у паспорті, що за два місяці приїжджаю до США вже вдруге. Для Совєцького Союзу то ж була дивина. «Кей-Бі-Джі?» - запитав митник. «Ні, - кажу, - у мене батько комірник на складі». Той посміявся, похлопав мене по плечах і побажав гарної мандрівки.

Звичайно, з розповідей Забранського футболісти «Карпат» могли уявити, що їх чекатиме. Однак за гостинністю американські українці перевершили навіть самих себе. Та ж газета «Свобода» анонсувала програму перебування «Карпат» у США ледь не покроково.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 6

Цитата зі 116-го номера часопису: «Квитки на змагання в передпродажі по 8 дол. і 4 дол. Емеритам (пенсіонерам – авт.) і студентам можна купити в бюрах кредитівок «Будучність» і «Самопоміч» та в галереях «Еко» та «Чайка» При брамі – (вартість – авт.) 10 і 5 дол. Молоді до 10-ти років вступ вільний. Того ж для о год. 7-ій вечора в приміщенні Українського культурного центру (в Детройті – авт.) відбудеться банкет-зустріч з членами проводу та змагунами ФК «Карпати». Квитки – по 25 дол. У зв’язку з цим звертаємось із проханням до нашої громади про поміч. У нас бували вже хорові чи танцювальні ансамблі та індивідуальні діячі українського національного ренесансу і ми їх приймати гідно, гостинно та чисельно. І коли тепер загостять наші спортсмени, ми бажали б прийняти та обдарувати їх однаково, шоб уприємнити їм цю коротку зустріч».

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 7

- Уприємнили так, що будьте здорові, - коментує Руслан Забранський. – З кожного міста ми їхали з набитими доларами кишенями і сумками речей – відео-магнітофонами, джинсами, куртками, кросівками тощо. Господарі тих помешкань, у яких ми жили, вважали за потрібне всунути нам «непомітно» трохи грошенят – в кишеню, сумку чи ще кудись. Ми з нинішнім кумом Володею Шараном жили разом, тож коли приходили ввечері, то викладали все по-чесному на стіл і ділили навпіл. А не спали ми за всі дні перебування у США жодної ночі. Вдень – футбол, екскурсії, зустрічі. Вночі еміґранти водили нас по магазинах. Люди хотіли нас гарно прибарахлити. Хіба ж хтось проти?

Лише Ромко Лаба постійно нам жалівся. «Не щастить, - каже. – Наче живу у гарної родини, добре годують, гостинні, приємно спілкуватися. А грошей не дають». Подорож вже закінчувалася, поїхали до Детройта. Там години до четвертої ночі гуляли. Прийшов Ромко й ледь ліг спати, як його через годину термосують: «Ставай, йдемо до церкви». «Люди, та мене в Мурованому (село в Старосамбірському районі на Львівщині – авт.) мама щонеділі будить до церкви, - благає Лаба. – Дайте хоч тут відіспатися».

Але нема про що говорити – мусить йти. Якраз було якесь велике релігійне свято. Після відправи люди там збираються на подвір’ї за церквою. Сідають за столи, п’ють вино, спілкуються. Вийшовши до людей, священник промовив: «Сьогодні разом з нами молився футболіст львівських «Карпат». Ось йому від мене 100 доларів». Парафіяни все зрозуміли. Менше за отця дати вони, звісно, не могли. Наталували Ромкові стільки грошей, що той потім боявся витягувати, казав, що він стільки й не бачив ніколи. До того ж ще й священник подарував свої ледь не на півкілограма золотий хрест і ланцюжка. В аеропорту, повертаючись додому, ми волочили по два-три величезних чемодани з речами. А Лаба жартував: «Нащо вам стільки? У мене все в кишені».

Зрештою, інтелектуально ми теж розвинулися неабияк. Нам стільки всього показали! Філадельфія, Чікаґо, Клівленд, Детройт, Нью-Джерсі, Нью-Йорк. Були біля пам’ятника Шевченкові поруч із Білим Домом у Вашинґтоні. Також нас водили по музеях УПА. Більшість розказаного там чули вперше. Скажімо, саме тоді дізнався про суть розколу між Андрієм Мельником і Степаном Бандерою. То наша історія, яку від нас старанно приховували тоді і не поспішають розповідати зараз.

Разом з тим, не скажеш, що до російськомовних ставилися вороже. Таких у нас було небагато, але все ж. Воротар Раймонд Лайзанс, котрий української не знав, якось помітив, що на нього озираються. «Люди, я не москаль, я с Прибалтики!» - каже.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 8Володимир Шаран і Руслан Забранський в компанії американських подруг

Увагою дівчат ми теж не були обділені. Річ у тім, що поміж наших еміґрантів тоді існувало (може, існує й досі, не знаю) негласне правило: щоб українці одружувалися з українками. Тому мами нам фактично підсовували своїх доньок. «Диви, яка вона у мене гарна, в такому-то університеті вчиться» - казали.

Турне основного складу «Карпат» до США. 17-24 червня 1990-го

17 червня. Філадельфія
«Тризуб» (Філадельфія, США) – «Карпати» (Львів, Україна) – 3:7
Голи: Забранський – 3, Шаран, Рафальчук, Мущинка, Чижевський

18 червня. Філадельфія
Збірна українських клубів Філадельфії (США) – «Карпати» (Львів, Україна) – 1:3
Голи: Шаран, Забранський, Лендел

20 червня. Чікаґо
«Леви» (Чікаґо, США) – «Карпати» (Львів, Україна) – 1:5
Голи: Недільський – Лендел – 2, Шаран, Забранський, Лайзанс

22 червня. Клівленд
«Львів» (Клівленд, США) – «Карпати» (Львів, Україна) – 2:5
Голи: Шаран – 2, Лаба, Лендел, Забранський

24 червня. Детройт
«Віндзор Вілс» (Канада) – «Карпати» (Львів, Україна) – 0:2
Голи: Лендел – 2

За словами пана Забранського, усі суперники «Карпат» суттєво поступалися за рівнем майстерності. Але грали з бажанням, билися за кожен м’яч. Через те й певні проблеми у «зелено-білих» в окремих зустрічах виникали. Знаковою в контексті цих матчів подією було також те, що зустріч у Детройті символічними ударами по м’ячу розпочали дві легенди львівської «України» 30-х років – Карло Мікльош і Олександр Скоцень. Останній, дивом виживши через підлість одного з партнерів за київським «Динамо» у часи Другої світової війни, потім перебрався до Європи, виступав за бельгійський «Шарлеруа» і французьку «Ніццу», а звідти – в Канаду, де й помер 1 вересня 2003 року у 85-річному віці.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 9

Перед відправкою назад до Львова українська делегація виявила, що в аеропорт прибули не всі ті, хто прилетів у США. Не вистачало нападника В’ячеслава Лендела.

- Ледь кинулися на пошуки, як один діаспорян передав слова Лендела, що той залишається й щоб ми його не чекали, - розповідає Забранський. – Так і живе у Штатах В’ячеслав понині. Пропонували залишитися й мені. Мав виступати за «Мангеттен» з Нью-Йорка. Обіцяли зарплату 5000 доларів. Таких грошей в українському футболі тоді не було й близько. Мені вже навіть форму видали – костюм, куртки, кросівки. Я обіцяв повернутися, але вдома відновився сезон, втягнувся й уже про Америку не думав.

Коли повернувся додому, то батько з мене сміявся: «Тільки ненормальний може бути в Америці два рази й обидва повернутися. Думав, ти там залишишся і ще мені на старість Америку покажеш». Але я чомусь вірив і вірю, що буде лад і в нашій державі. Тому й підтримував обидва Майдани. І підтримуватиму такі рухи й надалі.

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 10

А з закордоном мені відтоді більше не щастило, хоча мав запрошення з бельгійського «Льєжу», англійського «Ноттс Каунті». А навесні 1999-го, коли кликали у «Ґалатасарай» і «Вердер» вже навіть збирався вилітати до Бремена. Але прохає Анатолій Заяєв, котрий тоді тренував «Прикарпаття»: «Відіграй ще один матч, нам дуже важливо від донецького «Металурга» виграти». Послухав. І отримав на 15-й хвилині страшну травму – розрив хрестоподібних зв’язок. Після того вибув надовго, вся кар’єра пішла шкереберть. А мені було лише 28.

Старенький трамвай

Найцікавіше, що втративши за підсумками візиту до США Лендела, «Карпати» у сезоні-1991 підсилилися уродженцем Чікаґо, 23-річним українцем за походженням Богданом Недільським, котрий грав проти львів’ян у складі чікаґських «Левів» і навіть забив у тій зустрічі єдиний гол своєї команди. До речі, першим тренером цього гравця у школі «Чорноморської Січі» був вище згадуваний Іван Чупенко.

- То була ініціатива Богдана, - згадує Руслан Забранський. – Він побачив, як ми граємо і захотів виступати за «Карпати». Може, щось би йому й вдалося, бо хлопець був справді талановитий. Але свідомість Недільського перевернув візит до Азербайджана, на матчі проти «Динамо» з Ґянжі і «Карабаха» (UA-Футбол розповідав про той нестандартний виїзд у матеріалі «Мороз по шкірі. П’ять українських матчів Карабаху» - авт.). Озброєні люди, фотографії і плакати Саддама Хусейна в Аґдамі – Богдана кидало в холодний піт. А коли ми сіли у транспортний літак і загули пропелери, Недільський побілів. Він засунув у вуха навушники і намагався відволіктися. Але навряд чи між цим гулом було чути музику. Після прильоту до Львова Недільський сказав: «Досить. То не для мене». І повернувся у США.

Між тим, у 1991-му зібрана філадельфійською організацією «Тризуб» американська команда здійснила візит у відповідь до Львова. Офіційно то були урочини, присвячені 80-річчю утворення спортової організації «Україна».

Вони відкривали Америку. П’яний кагебіст, сватання й повні кишені доларів - изображение 11Гулянка в США

- Погуляли ми тоді з американцями на славу, - згадує Руслан Забранський. – Показали нашим друзям Львів, пообливалися шампанським. Американці в одних плавках бігали. Найкумедніше почалося, коли винайняли трамвая і каталися на ньому вулицями Львова всю ніч. Потім вирішили поїхати до нашого гуртожитку на Погулянку. Водійка Руслана припаркувала трамвай на зупинці навпроти дому й пішла пити шампанське разом з нами. Так ми всі позасинали. А коли попрокидалися о десятій ранку, то виявили, що рух трамваїв по сьомому маршруту був паралізований.

Замість післяслова

Власне, на тому матеріали з цього циклу вважаємо вичерпаними. Трьома окремими розповідями UA-Футбол спробував згадати про всі відомі до нинішнього донецького вояжі українських клубів до Північної Америки. Точніше, навіть більше, ніж усі, бо не менше половини турнірів і матчів, про які не розповідала совєцька преса, були виявлені в процесі розмов з їх учасниками, а також під час вивчення тогочасної американської преси. Тому й не здивуємося, якщо окремі північноамериканські подорожі клубів увагою оминули. Більше того, спілкуючись з Іваном Терлецьким про турнір у Далласі у 1989-му, вдалося дізнатися, що в 1992-му той же тренер возив до США вихованців динамівської школи 1981 року народження.

- Переді мною ось навіть чемпіонський кубок з того турніру в Орландо зараз стоїть, - каже Іван Іванович. – Записи нещодавно повикидав. Ніхто ними не цікавився досі, то й думав, що не поцікавиться вже взагалі. Ми тоді на два дні спізнилися. Прилетіли з Москви у Маямі, а звідти автобусом в Орландо. То змушені були надолужувати згаяне, по два матчі на день грали. І нічого, виграли турнір, хоча його склад був представницький, чимало команд з Англії і Франції тоді приїхали. Найважчою була зустріч проти англійців у півфіналі. Її з великими труднощами виграли 1:0. Зате у фіналі перемогли юнаків з Орландо 6:0 чи 7:0.

Оцініть цей матеріал:
Коментарі
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Запорізьке Торпедо (zp)
отличная статья! особенно понравилось про гэбиста с "человеческим лицом")
Відповісти
0
0
Повернутись до новин
Коментарі 15
Запорізьке Торпедо (zp)
отличная статья! особенно понравилось про гэбиста с "человеческим лицом")
Відповісти
0
0
Infiniti (Украина)
Хорошая статья! Респект журналисту! Руслан Забранский,уже тогда был патриотом своей страны! Перевезти в те времена сине-желтый флаг с Москвы в Нью-Йорк,дорогого стоит! Да и не безопасно было,могли и закрыть надолго!!!
Відповісти
2
0
TIRAN (Донецк)
[quote datetime=" 27.01.2016 00:58 " author="koaal (херсон)"] " Только вот Бандера никогда не стоял во главе страны, тем более, такой большой, которой руководил Сталин, и Бандера не уничтожал миллионами, как Сталин, СВОИХ сограждан, не морил их голодом, не ссылал в лагеря, где большая половина людей умирала от непосильных условий содержания и рабского труда... Сталин тиран и душегубец, которого не знала история, разве что Гитлер стоит где-то рядом. Но, опять таки. Гитлер не уничтожал миллионами СВОИХ сограждан-немцев, он делал все для своей Германии. Да, идеология у Гитлера была страшной для других национальностей, но он не был таким душегубом людей своей страны, которым был Сталин... И Бандере до этих двух упырей рода человеческого так далеко, как до известной всем столицы некоего государственного образования р.а.чки" [/quote]Всё дело в личности и тенденциях, которые не были доведены до намеченной точки. "История не терпит сослагательного наклонения" (с).
Відповісти
0
2
koaal (херсон)
Вот именно, что не терпит - Сталин самый жестокий изверг и изувер рода человеческого не только в ХХ веке, но и во всей истории человечества! Вторым без вопросов - Гитлер...
Відповісти
2
1
Федя Фузбол (Лас Веґас)
Було би гарно теж написати про тур Динамо Київ до США в 1976 році перед Олімпіаду в Монреалі. Те ж саме клуб готувався представляють СССР на Олімпії.

Я поїхав як новак з довма старшим болійниками до Вашінґтону на RFK Stadium дивитися Динамо проти Борусія. Друга гра була в Чікаго на рахунок 3-3.

У 1992 році я був присутній на грі між Україною та США в Rutgers Stadium, Пискатавей, Нью Джерзі. Це була друга гра збірної Україні яка більше менше з планована бувшими тренером США Евгеном Чижовичом.
Відповісти
0
0
palmotron (Бровари)
Дуже цікаво було почитати. Дякую за такий матеріал!)
Відповісти
1
0
TIRAN (Донецк)
[quote datetime=" 26.01.2016 20:46 " author="koaal (херсон)"] " Все вірно. Але не потрібно забувати, що Бандера хотів правити в своїй Україні (причому, зовсім не в теперішніх кордонах) як диктатор, бравши за приклад Мусоліні, Гітлера та Хорті (та й Сталіна також, якщо відкинути всі ідеологічні прибамбаси), і зазначав, що там влада сильна і країні сильна, де є диктатори, а де панує демократія (і приводив як приклад Чехословаччину та Францію) - ті країни нежиттєздатні в тих умовах 1940 років... А щодо процвітання України... Ще ніхто не знає і не дав дійної поради, як до цього процвітання дістатися" [/quote]пелена не глазах, мука в голове: Сталина клянут в тирании, а Бандеру с такими же повадками превозносят!
Відповісти
2
3
koaal (херсон)
Только вот Бандера никогда не стоял во главе страны, тем более, такой большой, которой руководил Сталин, и Бандера не уничтожал миллионами, как Сталин, СВОИХ сограждан, не морил их голодом, не ссылал в лагеря, где большая половина людей умирала от непосильных условий содержания и рабского труда... Сталин тиран и душегубец, которого не знала история, разве что Гитлер стоит где-то рядом. Но, опять таки. Гитлер не уничтожал миллионами СВОИХ сограждан-немцев, он делал все для своей Германии. Да, идеология у Гитлера была страшной для других национальностей, но он не был таким душегубом людей своей страны, которым был Сталин... И Бандере до этих двух упырей рода человеческого так далеко, как до известной всем столицы некоего государственного образования р.а.чки
Відповісти
3
0
koaal (херсон)
Очень интересные статьи вышли, Спасибо огромное за них. Вспомнил те года, когда важнее всего было для всех людей из СССР прибарахлиться, побольше долларов заработать, а лучше получить на халяву... Все без исключения команды, вылетающие за рубеж, возвращались прибарахленными под завязку. Все без исключения. Ну, и понравилось высказывание Забранского "Также нас водили по музеям УПА. Большинство рассказанного там слышали впервые. Скажем, именно тогда узнал о сути раскола между Андреем Мельником и Степаном Бандерой. Это наша история, которую от нас тщательно скрывали тогда и не спешат рассказывать сейчас"... Вот именно, наши идеологи не спешат рассказывать всю правду про тот раскол, и еще не скоро расскажут, потому что невыгодно, ведь вся правда может бросить тень на Бандеру, которого слишком идеализировали в теперешней Украине
Відповісти
3
2
мы за динамо (киев)
Пора вже зрозуміти, що свідомі врівноважені націоналісти поважають та шанують Бандеру за його подвиг в ім"я України. Хто цікавиться більш глибше його діяльністю без великих зусиль знаходить і не занадто чепурні діяння Бандери. Але принципово служінню ідеї незалежності та процвітання України він віддав все своє життя.
Відповісти
4
1
koaal (херсон)
Все вірно. Але не потрібно забувати, що Бандера хотів правити в своїй Україні (причому, зовсім не в теперішніх кордонах) як диктатор, бравши за приклад Мусоліні, Гітлера та Хорті (та й Сталіна також, якщо відкинути всі ідеологічні прибамбаси), і зазначав, що там влада сильна і країні сильна, де є диктатори, а де панує демократія (і приводив як приклад Чехословаччину та Францію) - ті країни нежиттєздатні в тих умовах 1940 років... А щодо процвітання України... Ще ніхто не знає і не дав дійної поради, як до цього процвітання дістатися
 
1
0
koaal (херсон)
Насчет хоккея, так советские клубы совершали турне по НХЛ и раньше... Да и вообще по Северной Америке здорово катались. Киевский Сокол, например, в разных городах Канады (если не ошибаюсь, в 1988-ом, но может и раньше, смотреть Футбол-хоккей нужно) провел несколько матчей с олилмпийской сборной Канады, причем многовато, около десятка
Відповісти
1
1
Бывалый_ (Запорожье)
Спасибо за эти материала! Очень клево и РЕСПЕКТ!
Відповісти
7
2
balamyt (Boston)
Жаль что сейчас спонсоров для таких поездок что-то не видно а уровень чемпионата по футболу (соккеру ) в США ( MLS ) значительно вырос за 25 лет и интерес встреч с украин. командами есть.....
Відповісти
3
1
Dimonych (FCSD)
Есть спонсоры. Шахтер же приглашают :)
Відповісти
2
4

Новини Футболу

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус