Федорчук: Я не назвав би партнерів по команді конкурентами

Півзахисник київського "Динамо" Валерій Федорчук, який цієї зими перейшов в столичний клуб, розповів про процес адаптації в новій команді.

- Чи легко тобі далося рішення підписання контракту з "Динамо"? Чи спілкувався ти з головним тренером "Динамо"?

- Можливо, скажу банальні слова – звичайно, коли нового футболіста беруть до команди, особливо такої, як "Динамо", то в будь-якому випадку всі деталі обговорюються і з тренером, і з президентом. Звичайно, розмова була. Я знаю, що мені потрібно робити та які до мене вимоги. Просто на даний момент для мене головне – повністю відновитися, щоб потім не було жодних проблем зі здоров'ям. Я впевнений, що я здатний принести користь "Динамо", буду бойовою одиницею. Для цього потрібен лише час.

- Що для тебе значить футбольний клуб "Динамо"? Ти вболівав за "біло-синіх" у дитинстві?

- Звичайно! Я навіть пам'ятаю, як у дитинстві ми їздили на гру ще на старий "Олімпійський", до реконструкції. Це був матч плей-оф чемпіонату світу, Україна – Німеччина (10 листопада 2001 року). Наша збірна тоді зіграла 1:1. Ще пам'ятаю фінальну частину ДЮФЛУ на "Олімпійському", мені тоді навіть пощастило забити гол! Спогади найяскравіші. За "Динамо" всі вболівали, й я в тому числі. Для мене це колосальна історія. Тому не мав жодних сумнівів під час підписання контракту.

- Чи були в тебе кумири в дитинстві серед знаменитих футболістів?

- Зрозуміло, коли я був маленький, у всіх на слуху була пара Ребров-Шевченко. Звичайно, всі намагалися брати з них приклад. Але ще у мене в дитинстві була футболка з восьмим номером на спині, під яким у "Динамо" грав Валентин Белькевич. Я з юних років грав у середині поля, тому він був для мене головним кумиром.

- Чи бачиш ти себе на інших позиціях, крім опорного півзахисника? На яких ще позиціях довелося пограти свого часу?

- Я відштовхуюсь від того, де бачить мене тренер, а не де я бачу себе сам. Звичайно, основна моя позиція на полі – опорний півзахисник, але я можу успішно діяти й на деяких інших позиціях. Головне при цьому приносити користь команді. Зіграти можна всюди, навіть на воротах постояти, але питання в тому, як (посміхається). Юрій Максимов у "Кривбасі" мене ставив і правим захисником, і лівим. За Севідова я грав лівим захисником та навіть атакуючим півзахисником. У "Дніпрі" я розкрився вже в ролі опорного півзахисника, тому зараз вважаю цю позицію своєю основною.

- У "Динамо" на роль опорного півзахисника зараз переважно претендують Сергій Рибалка, Радосав Петрович, тепер додалися ти та Микита Корзун. Що скажеш про таку конкуренцію?

- Я не називав би партнерів по команді конкурентами, адже ми всі робимо одну спільну справу. До того ж, я поки не знаю, на яку позицію мене визначить тренер. Звичайно, всі хлопці сильні, переважно зараз опорним грає Сергій Рибалка, його гра вражає, він прогресує, виглядає органічно в команді. У будь-якому випадку, рішення щодо складу приймати не нам, а тренерам.

- Що скажеш про нинішній стиль, структуру гри "Динамо"? З роллю "відтягнутого" плеймейкера за відсутності яскраво вираженої "десятки" вже десь доводилося зустрічатися?

- Загалом, можна сказати, що в минулому сезоні, аж до фіналу Ліги Європи, подібну схему часто застосовував і Мирон Маркевич у дніпропетровському "Дніпрі". Тобто опорному півзахиснику потрібно було багато рухатися, переміщатися, активно починати атаки, грати в пас, бути сполучною ланкою між захистом та атакою. Тож певні навички у цьому в мене є.