Сидорчук: Зараз уже почуваюся більш-менш нормально

Півзахисник київського "Динамо" Сергій Сидорчук детально розповів про свою травму, яку зазнав у відпустці, а також про зимовий період підготовки команди в Іспанії.

- Сергію, ті шрами, які залишилися на руці після операції, напевно, будуть все життя нагадувати про травму. Які висновки ти зробив особисто для себе після цього?

- Звичайно, у відпустці вся відповідальність лежить на мені, але те, що сталося, – це більше випадковість. Я просто хотів пограти з друзями у футбол, для підтримання форми… У подальшому, напевно, буду уникати футболу на відпочинку – лише бігатиму, як нам рекомендують у програмі підготовки під час відпочинку.

- Як це було – спостерігати з трибуни за контрольними матчами своєї команди на першому зборі?

- Незвично було поїхати з командою на збір, але при цьому працювати переважно у тренажерному залі та виконувати лише бігові вправи. Ніби ти в команді, й у той же час окремо… Якщо у хлопців, приміром, сьогодні гра, то в мене – два тренування. В ігрових серіях та контрольних матчах мені не можна було брати участі, аби гіпсом не завдати травми партнерам чи суперникам. Саме тому лікарі сказали мені, що поки не одягну лангету на руку, в загальну групу мені не можна. Тепер я розумію, наскільки важко тим футболістам, які відновлюються по півроку й більше. Хочеться, щоб травми оминали всіх.

- Які відчуття були після того, як зняли гіпс та можна було одягати лангету?

- Загалом, мені поставили пластини в руку й днів через десять зняли шви. Якби лангета була в мене при собі, то зміг би тренуватися в загальній групі ще наприкінці першого збору. Батьки на моє прохання купили її в Запоріжжі, й, повернувшись до Києва, я тренувався вже з лангетою.

- Загалом, це була унікальна операція. Чи правда, що якби її робили в Києві, то процес загоєння міг би набагато затягнутися?

- Чесно кажучи, я не знаю подробиць. Приїхавши до Барселони, лікарі сказали, що операція триватиме годину, але коли я відійшов від наркозу, мені повідомили, що вона тривала три з половиною години. Це стало для мене шоком, адже я думав, що після операції відразу зможу тренуватися без обмежень, але все виявилося набагато серйозніше.

- На щастя, все вже позаду. Які були емоції після першого контрольного матчу на другому зборі?

- Одна справа, коли ти набігаєш певний кілометраж без м’яча та контактної боротьби, й зовсім інша – коли ти граєш бодай тайм у грі, нехай і товариській. Від гравців, які діють на моїй позиції, вимагають інтенсивності, бути постійно в русі, тому, звичайно, було важко. Тим паче, суперник був дуже непростим – діяв компактно, у складі зібрані атлетичні футболісти. Потім із кожним днем ставало все легше, тренери давали більше ігрового часу, й зараз уже почуваюся більш-менш нормально.

- Напевно, найсильніший суперник на цих зборах – іспанська "Малага". Що можеш сказати про характер цього спаринга?

- Хороший спаринг, щоправда, напевно, не налаштувалися з перших хвилин. Звичайно, завжди неприємно програвати, навіть на зборах. Але якщо подивитися на всі статистичні дані, то ми поступилися "Малазі" лише перші 10-15 хвилин, а потім перегравали іспанців. Єдине – не вдалося забити. Навіть виграний поєдинок проти ангольської "Бенфіки" був гіршим за цифровими показниками, ніж програний іспанцям.

- Поки на зборах максимальний час, проведений тобою в контрольному матчі, – це 72 хвилини. Це відображає твій нинішній рівень готовності?

- Якщо казати про матч із "Бенфікою", то я міг би дограти його до фінального свистка. Як і зіграти повністю поєдинок із "Літексом". Повторюся, поступово набираю форму, та й на першому зборі я не просто сидів без діла, а все одно закладав якийсь фундамент фізичної підготовки. Потрібно було лише увійти у тренувальний та ігровий ритми.