Польові нотатки. Залаштунки матчу "Шахтар" – "Шальке"

Після першого в житті журналістського виїзду на "Арену Львів" (осінь 2014-го) під враженнями залишався довго. Під враженнями від умов праці, про які до того доводилося лише читати. На домашніх матчах "Говерли" відчуття зовсім інші. Поганий кут обзору, беззахисність перед негодою, та найгнітючіше – порожнеча.

В ложі преси ужгородського "Авангарду" працюю сам-самісінький. Триває так уже понад два роки. Інша справа – єврокубкові матчі "Шахтаря" на "Арені Львів". Ажіотаж тут завжди шалений і в секторі, зазвичай, ніде яблуку впасти. Такий антураж завжди додавав натхнення. Завжди, крім останнього виїзду.

Працюючи на грі "Шахтар" – "Шальке", звернув увагу на те, що візуально лише 8-10 відсотків присутніх в журналістському секторі колег виконують ті ж функції, що й я (тобто, з "живої" картинки пишуть звіт). Решта обмежується хіба що рідкими записами до нотатника, а в декого в руках протягом матчу, взагалі, з'являються тільки стаканчики з гарячими напоями. Очевидно, більшість колег притримуються тієї ж думки, що й мій товариш, котрий, вгледівши на моєму обличчі втому, зауважив: "тобі було б простіше писати з телеекрану". Погоджуюся, простіше. Перед телеекраном не замерзають пальці рук, перед телеекраном не відволікаєшся на гуркіт трибун, перед телеекраном, врешті-решт, маєш можливість переглянути повтор. З думкою погоджуюся, але не пристаю на неї. З самого початку твердо вирішив, що, перебуваючи в секторі з акредитацією на руках, не писати звіту не маю морального права.

Більше того, є нестримне бажання пізнавати й інші ази різносторонньої журналістської професії. Під час останнього станом на 16-те лютого 2016-го року виїзду до Львова довелося працювати в Моршині на поєдинку Молодіжної Ліги УЄФА між "Шахтарем" та ПСЖ. Ті враження, отримані від написання звіту на імпровізованому столику для ноутбука у вигляді складених колін, а також без можливості підключитися до мережі струму та Інтернету, задовольнили самолюбство.

Нині же юнаки донецького "Шахтаря" з єврокубку вилетіли, тому програма виїзду передбачала роботу лише з основними командами. На передматчевій прес-конференції відразу стало зрозуміло, що шаленим ажіотажем поєдинок "Шахтаря" та "Шальке" не відзначиться. Коли виступав Луческу, зала для конференцій була незвично порожньою. Під час програми Андре Брайтенрайтера додалася група медійників з Німеччини, але суттєво ситуації це не змінило. Так і минув перший день перебування у Львові – під акомпанемент неприємної погода та з відчуттям недосказаності.

В четвер, - безпосередньо в день гри, - вдалося, на щастя, взяти своє. Світлі голови колег з UA-Футболу, крім звичної програми, запропонували читачам порталу в режимі онлайн слідкувати за навколоматчевими подіями. Для виїзного журналіста такий формат – наче для риби вода.

Робота над онлайн-матеріалом "Шахтар" – "Шальке". Як це було" (в момент оновлення інформації матеріал називався "Шахтар" – "Шальке". Зворотний відлік) апріорі розбила всі шаблони. Ніякого міського транспорту, - лише піші переходи від однієї гущі до іншої. Ніякого "нецільового" використання техніки – лише фотографії, скайп і стрічка новин.

Власне, спостерігати було за чим. Німці, приїхавши до Львова, поводили себе доволі колоритно. Найперше, в очі впадав зовнішній вигляд гостей, які вміло поєднували елегантний стиль вбрання з клубною символікою та елементами окремих субкультур. В районі площі Ринок німецька мова звучала значно гучніше, аніж українська. Солідна за чисельністю група вболівальників "Шальке" "осіла" в пивному пабі "Правда"; дехто розмістився в прилеглих кав’ярнях, а інші просто прогулювалися вулицями.

В пам'яті відклалися декілька цікавих моментів. Зокрема, як двоє вболівальників "Шальке" поважного віку розрахувалися з продавцем приурочених до матчу символічних магнітиків монетою номіналом в один євро. Чоловік не дуже зрадів такому надходженню, залишивши монету безпосередньо на прилавку. Ще одне – то реакція німців на вимагання з боку осіб ромської національності "милостині". Гості Львова спочатку не розуміли, чого від них хочуть; потім толерантно намагалися відмовити циганам; а потім брали приклад з перехожих і просто ігнорували надокучливих нечупар.

Нарешті, що вразило найбільше – легка переносимість німцями дошкульного львівського холоду. Поки автор цих рядків відігрівав руки в кишенях, деякі вболівальники "Шальке" пересувалися по вулиці у легких футболках та з пляшкою хмільного напою у руках. Воістину, німцеві ніщо не завадить пити пиво.

Вчорашнє відчуття недосказаності розчинилося безслідно. Спостерігати за розвитком і життєдіяльністю чужої за ментальністю групи людей виявилося заняттям дійсно цікавим. Пивний паб, як уже зазначалося, був окупований німцями повністю. І якщо спочатку гості спокійно сиділи за своїми столиками, то після енного кухля хмільного життєрадісно виглядали у вікно, вітаючи перехожих. А ще пізніше так гучно затягували кричалки, що було чути за кілька десятків метрів.

Така поведінка гостей не могла залишити байдужими вболівальників "Шахтаря". В цей час у місті вони з'являлися поодинокими групками, але й цього вистачило, аби створити німцям гідну конкуренцію. Організоване фанами імпровізоване змагання щодо вміння підтримувати своїх улюбленців стало вишенькою на торті денної програми біля площі Ринок.

Співи і розваги в центрі міста – то була лише репетиція перед вечірнім виступом. Зустрівши свою команду біля виходу з готелю, німецькі вболівальники організовано перемістилися на стадіон, де створювали серйозну "протидію" місцевим фанам. Іноді навіть складалося враження, що господарі поля – футболісти "Шальке".

Хтозна, можливо, саме через активність німецької торсиди Мірча Луческу проігнорував на післяматчевій прес-конференції запитання щодо рівня підтримки вболівальниками "Шахтаря". Румунський спеціаліст більше бажав говорити про саму гру: нахвалював суперника, висловлював задоволення результатом і плекав надії щодо матчу-відповіді. Так, у "гірників" залишається ще один поєдинок, - за 1400 кілометрів від Львова у місті Гельзенкірхен. Там будуть нові пригоди.

Фото - автора