Лист щастя від Колліни, або Чому за державу прикро

Нещодавно на очі потрапило інтерв'ю російського арбітра Сергія Карасьова, в якому він з гордістю говорить, що особисто отримав від Колліни листа із запрошенням працювати зі своєю бригадою на матчах чемпіонату Європи, які пройдуть влітку у Франції. Після побаченого згадалися слова кіногероя Павла Верещагіна з культового фільму "Біле сонце пустелі". Коли йому запропонували переправити контрабанду через митницю, Верещагін відповів: "Я винагороду не беру. Мені за державу прикро". Ось і зараз чомусь стало сумно і прикро за державу. На носі черговий чемпіонат Європи, а наші арбітри вже вкотре "пролітають як фанера над Парижем" (в даному випадку ця фраза актуальна як ніколи).

Мимоволі виникає питання, на яке не так то й просто знайти відповідь: а чому пан Колліна, який працює у нас, отримує за свою роботу багатомільйонний заробіток чи то в доларах, чи то в євро (але аж ніяк не в гривнях), не просуває наших арбітрів, зате лобіює інтереси російського судді, який далеко не бездоганний у своїй роботі? Виходить, що за шість років, протягом яких Колліна трудиться в Україні, він не зміг підготувати хоча б одного арбітра співстваного за рівнем з Карасьовим.

З інтерв'ю Колліни: "Мені часто ставили запитання, чи можливо, щоб на Євро-2012 Україна була представлена ​​суддівською бригадою? Я відповідав, що нічого неможливого немає, але, звичайно ж, цього досягти дуже складно". Згадаймо, як чотири роки тому на Євро-2012, Куратор підніс нам як "ікону" своє "видатне" досягнення: Віктора Швецова в якості четвертого арбітра, який стояв на біговій доріжці з табличкою в руках для замін. Це нагадувало актора на підтанцьовці в клубі кабаре.

Всі наступні чотири роки ми жили з надією, що, нарешті, Колліна покаже нам плоди своєї роботи, і ми побачимо українських арбітрів у фінальній частині Євро-2016. Мріяти не шкідливо, мрії колись збуваються... Якщо Куратор вважає, що наші арбітри не гідні або їх кваліфікація не дозволяє бути учасниками футбольного свята у Франції, то можна зробити висновок, що робота італійця в Україні дорівнює нулю. Даремно, виявляється, батечко плоди передані бере. А це триває вже цілих шість років…

З інтерв'ю Карасьова: "Коли я отримав листавід Колліни, я перечитав його ще разів сто, і не повірив своїм очам". І ми не можемо повірити, що арбітр такої низької кваліфікації як Карасьов удостоєний честі бути представленим на святі футболу. Але ж арбітри такого рівня як Карасьов є і в нашому суддівському корпусі. Звичайно, до Бойка і Арановський претензій чимало, вони далеко не бездоганні, але їх Колліна наполегливо захищає в разі кричущих помилок. Та якщо Куратор так натхненно захищає своїх підопічних в Україні, кажучи, що з суддівством проблем немає, то чому не просуває наших в Європі? Це було б найкращою відповіддю на всю ту критику, яка обрушується на Куратора і його підлеглих. Мабуть, все добре у нас з суддівством лише тоді, коли мова - про внутрішні змагання.

Повертаючись до Карасьова… Голос за кадром нагадує нам, що міжнародний досвід у Сергія вже є (а досвід, як відомо - серйозний козир). Так, є, але такий досвід нічому не вчить - одні безглузді помилки від гри до гри. З інтерв'ю Карасьова: "Якщо я помилився, навіщо мені ще раз про це нагадувати?". І дійсно, навіщо нагадувати про помилки, коли на них завзято закриває очі Куратор? Ми не ризикнемо зайвий раз потурбувати ранимого Карасьова, але Колліні, все ж, нагадаємо "найсвіжіші" ляпи його протеже.

Всі матчі Сергія Карасьова в Лізі чемпіонів за останній рік

"Мальме" 2:0 "Олімпіакос"

За рахунку 1:0 на користь господарів не призначив очевидний пенальті у ворота "Мальме". Замість цього показує гравцю "Олімпіакоса" жовту картку за симуляцію.

Після такого суддівства Карасьов отримує "заохочення" вже в наступному турі, де знову показує своє "майстерність".

"Шальке" 4:3 "Спортінг"

Після цієї гри ще довго гуділа вся Європа. Те, що "Шальке" забив третій м'яч після порушення правил проти захисника (поштовх в спину), здалося дрібничкою. Не будемо чіплятися і до "поза грою", згадаємо про найбільш кричущий епізод. На 93-й хвилині за рахунку 3:3 наш герой поставив "брильянтовий" пенальті в ворота "Спортінга" за те, що м'яч потрапив гравцеві португальської команди... в голову.

Надалі ці помилки не дозволили "Спортінгу" вийти з групи.

"Ліон" 1:2 "Гент"

За рахунку 1:0 на користь господарів на 12-й хвилині вся бригада разом з Карасьовим осліпла, не помітивши гри рукою воротарем "Гента" за межами штрафного майданчика. А якби побачила, то воротарю загрожувала червона картка за фол останньої надії. І як наслідок - майже весь матч грати в меншості. У підсумку, гості забивають вирішальний гол на 93-й хвилині.

Надалі ця помилка не дозволила "Ліону" боротися за 3-тє місце в групі і за вихід в Лігу Європи.

В кінці інтерв'ю автор бажає удачі Сергію. Ми теж приєднуємося до побажань, а Колліні бажаємо нарешті підготувати гідного кандидата і від України. Тільки не в якості 4-го арбітра, а в якості повноцінного учасника свята футболу... Щоб за державу образливо не було.

З питанням, чому наших арбітрів немає на Євро-2016, ми звернулися до експерта, екс-арбітра ФІФА Мирослава Ступара.

Потрапляння на будь-який великий футбольний форум для арбітра – то велика честь. Туди беруть лише самодостатніх, амбітних суддів, які протягом довгих років заробляли собі авторитет. В Україні є арбітри, які мріють про потрапляння на чемпіонат Європи. Зокрема, дуже великі амбіції у Можаровського, Жабченка, Бойка, Абдули, Арановського. Але потрапити на масштабний форум можна лише у випадку виконання вимог УЄФА та ФІФА. Тобто, є категорії суддів, які визначають статус та кваліфікацію арбітрів. Просто за гарні очі нікого нікуди не візьмуть.

Першим кроком до участі в чемпіонаті Європи є потрапляння до числа семи арбітрів, яких національна федерація тієї чи іншої країни рекомендує для участі у форумі. Потім йде відбір на рівні ФІФА / УЄФА, за підсумком якого й визначаються ті судді, які працюватимуть на чемпіонаті Європи чи Світу. Визначальне значення має те, в якій групі знаходиться арбітр.

В Україні немає суддів найпрестижнішої еліт-категорії. Є двоє арбітрів першої категорії – Євген Арановський та Сергій Бойко. В другій категорії – Анатолій Абудла та Анатолій Жабченко. Дердо, Козик і Можаровський – це представники третьої категорії.

Відомо, що спочатку Колліна найбільшу ставку серед українських арбітрів робив на Сергія Бойка. Ще в 2012-му рої Бойко отримав запрошення від УЄФА на семінар еліт-категорії. Сергій пройшов збори, знаходився в центрі уваги, але в підсумку на підвищення так і не пішов. Потім Колліна просував Арановського, який доріс до рівня плей-офф Ліги Європи. Але до елітного статусу Євген також не доріс.

На сьогодні еліт-категорія Європи – це 29 арбітрів з 19 країн нашого континенту. Але з цих 29-и арбітрів на чемпіонат Європи поїдуть лише 18 з п’ятьма помічниками кожен. Тобто, навіть найвищий статус не гарантує судді участі у європейському футбольному форумі. З цих 18-ти арбітрів – лише двоє представляють одну країну – Англію.

Інша справа, що є ще асистенти і резервні арбітри. Ось тут цікавою є та деталь, що, крім 18-ти бригад (по шість чоловік), є ще два представники Білорусі (арбітр Олексій Кульбанов та Віталій Малютін) та два представники Греції. То до Колліни виникає цілком слушне запитання: невже у нас немає арбітрів і асисентів рівня Кульбанова і Малютіна, яких можна було б просунути на європейський форум? Виходить, що за шість років роботи в Україні Колліна не підвищив рівня жодного свого підлеглого хоча б до рівня білорусів чи греків.

Я не буду оцінювати кваліфікацію суддів, що удостоїлися честі працювати в Франції влітку 2016-го року. Скажу лише, що Сергій Карасьов, інтереси якого, очевидно, через особисті симпатії лобіює Колліна, - нічим не кращий за наших Абдулу, Бойка, Жабченка чи Можаровскьго. Помиляється росіянин у відповідальних матчах дуже багато.

Зрозуміло, що Колліна не всесильний. Але його методика підготовки явно неефективна, якщо за шість років у нас не виріс жоден арбітр / асистент, гідний участі в чемпіонаті Європи.