Байки від Вербицького. У мене є мрія – зіграти в футбол з Яремчуком ᐉ UA-Футбол
Украинская Премьер-Лига (УПЛ)
Наразі ж тішуся, що ділив із легендою роздягальню

Іван Вербицький
27.04.2016
середа
18:43
Байки від Вербицького. У мене є мрія – зіграти в футбол з Яремчуком
Рейтинг публикации
Наразі ж тішуся, що ділив із легендою роздягальню
Читайте на русском: Байки от Вербицкого. У мене є мрія – сыграть в футбол с Яремчуком

Відразу зазначу, що зіграти мрію не в карти. По-перше, не маю зайвих грошей. По-друге, тяга до азартних ігор відсутня повністю. Зіграти хочеться в те, що Іван Іванович робив найліпше – в футбол.

Минулої п’ятниці мрія ледь не здійснилася. Власне, пропозицію одного зі своїх колег Олександра Гапоненка саме тому й приймав, що виступаючи за команду спортивних журналістів, міг зійтися у Вишневому під Києвом на турнірі, присвяченому 30-річчю Чорнобильської трагедії, з легендами українського футболу. Оскільки ж граю зазвичай на лівому краї, то безпосередньо протистояти міг саме правому хавбекові «Динамо» 80-х Яремчуку. Натомість головний редактор UA-Футболу Сергій Швець прикидав, як тягнутиме у воротах удари Олега Саленка з меж карної зони, й Максима Калиниченка з Едуардом Цихмейструком – з-за її меж.

Байки від Вербицького. У мене є мрія – зіграти в футбол з Яремчуком - изображение 1

Та не судилося. І не лише тому, що Калиниченко в тому турнірі не грав. На жаль, жереб нас із ветеранами у півфіналі не звів. Наче й не біда, бо попереду мали фінал, а для потрапляння туди мусили перемогти команду шоубізнесменів «Маестро». Проте колектив з капітаном-телеведучим Педаном і тренером Фоззі з «ТНМК» частіше разом грає і тренуюється. Тому ми наче й грали не гірше, але поступилися 2:3, ведучи в рахунку 2:1.

Зірки, котрі до того перемогли команду полку «Азов», розчарувалися через нашу поразку чи не більше за нас самих. «Пощастило вам, - казав Сергій Коновалов. – Ми б вам віддали ті попередні 2:3».

Що то були за 2:3 – не знаю. Річ у тім, що у цьому варіанті команди спортивних журналістів грав уперше. У нас є інша компанія, котра грає з трохи іншими суперниками. Та теперішні партнери за командою розповіли, що перемогти ветеранів їм вдалося на одному з попередніх турнірів. Звичайно, самолюбство зірок було зачеплене.

Разом з тим треба й відзначити, що жодної зірковості в спілкуванні з оточуючими легенди не проявляють. Взагалі ніхто. Відчув це ледь не відразу. Річ у тім, що організатори турніру виділили нам разом із кумирами спільну роздягальню. Ми прибули до Вишневого трохи швидше, тому вже перевдягалися, коли двері розчинилися і в них з’явилися постаті Анатолія Дем’яненка, Ігоря Шуховцева, Валентина Полтавця, Сергія Ковальця та Віталія Косовського. Усі привіталися з журналістами за руку, не проявляючи найменших ознак зверхності.

Власне, мене це не здивувало, адже з перелічених не записував об’ємних інтерв’ю лише з Косовським. Річ у тім, що Віталій не дуже цю справу полюбляє. Зате торік, коли збирав автографи для м’яча, який збиралися виставити на аукціон під час «Єврофану» у Львові, знаменитий динамівський лівий край був одним з перших, хто погодився зустрітися і поставити розчерк. «То благородна справа, - казав тоді Косовський. – Ви ж пораненим солдатам допоможете».

Цього ж разу Віталій сходу змусив присутніх усміхатися. Розчиняючи дверцята тумбочок у роздягальні, Косовський почув запитання від Полтавця: «Що номер свій шукаєш?» «Поки є Сало, мій номер мені не світить, - відповів Віталій і додав, - якщо Сало, звісно прийде».

Але ось і він – Сало, Олег Саленко. «Але ж холодно сьогодні» - каже з дверей. «Олеже, випий чаю» - радить хтось із футболістів. «Навіщо чай, якщо є пиво?» - відповів резонним запитанням, вказавши очима на упаковку під столом, Олег Анатолійович.

«Ох, ти ж мій пупсику!» – то вже Юрій Максимов стиснув в обіймах Івана Яремчука. Видно, що попри те, що збираються зірки для участі у різних виставкових турнірах і матчах часто, кожна наступна зустріч дарує їм неприховувану радість. А що перемагати вдається, то їх і не дивує. Ось і цього разу футболісти «Маестро» у фіналі отримали в свої ворота лише три. І відповісти, звісно, не змогли. «Переходимо на схему 4 – 3 – 3» - каже в перерві підопічним тренер зірок Дем’яненко. «Васильовичу, а хто ж пасуватися буде?» - парирував Максимов.

Байки від Вербицького. У мене є мрія – зіграти в футбол з Яремчуком - изображение 2

Натомість команда спортивних журналістів, перемігши 7:1 азовців, стала третьою. «Молодці, хлопці, добре грали, - каже, підійшовши до нас, Сергій Ковалець. – Тільки чому так нечасто міняєтеся? Втомився – змінися. Буде вищий темп».

Власне, замість гри проти Яремчука отримав від Івана Івановича, Анатолія Васильовича та Василя Карловича змістовні коментарі до матеріалу «Звірячий оскал совка. Як «Динамо» зі «Спартаком» відразу після вибуху на ЧАЕС у футбол грали». Ну, й два голи у ворота «Азову» надодачу. А в футбол проти легенд, сподіваюся, ще обов’язково зіграємо. Був би час і натхнення.

Читайте найцікавіші новини футболу в Telegram, Facebook і Viber
Підписуйтесь на наш канал YouTube
Оцените этот материал
Голосов 7
Загрузка...
Реклама
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (2)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Увійти
biancoceleste (Мариуполь)
Журналюга с юа-футбол с ходу,первых фраз,начал прибедняться...Иди к нам на завод поработай, 8-10 тысяч заработки,если бомжуешь,бедняга!!!
Ответить
+1
-2
Счётчик шансов (Полтава)
Хто програє, той москаль.
Ответить
+2
-2
 

© UA-Футбол 2002-2019.
Всі права на матеріали, що знаходяться на сайті www.ua-football.com охороняються відповідно до законодавства України.
Матеріали сайту призначені для осіб старше 18 років (18 +).
Пишіть нам: [email protected]


Продовжуючи переглядати www.ua-football.com, ви підтверджуєте, що погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Согласен