Рафаїлов: Зараз глядач футболістів не цікавить, вони хочуть сподобатися власникові клубу

Генеральний директор луганської "Зорі" Сергій Рафаїлов розповів про плани команди на майбутнє, а також необхіднысть клубу заробляти.

Про плани команди: Я зазвичай на питання про плани не відповідаю. Чому? Тому що зараз життя в країні, і зокрема у футболі, таке, що дуже складно щось загадувати наперед. Посилення складу? Якщо команда виступає успішно в чемпіонаті країни, бореться за призове місце, дійшла до півфіналу Кубка, третій рік поспіль братиме участь в розіграші єврокубка, для чого посилюватися? Поясніть мені. Який сенс? Виграти Лігу Європи? Це нереально для будь-якого клубу України. Інша справа, у нас можуть бути якісь втрати в складі. Це природно. Політика клубу, політика президента - грати, перш за все, для глядача. Але якщо нашими футболістами цікавляться клуби вищого рангу, якщо це буде вигідно клубу і футболістові, то ми перешкоджати не будемо. У нас грають багато орендованих, терміни оренди у деяких закінчуються разом з чемпіонатом. Цілком можливо, вони повернуться до свого клубу. Тоді ми будемо шукати гравців на їх місце. Хоча вже сьогодні у нас у складі є по дві людини на місце. Ось це те, що стосується планів.

Про оренду Петряка: У Івана підписаний контракт з донецьким "Шахтарем". У "Зорі" він знаходиться на правах оренди. Що далі? Будемо розмовляти з керівництвом "Шахтаря", щоб він ще якийсь час продовжив кар'єру в "Зорі". Це і йому корисно, і команді. Оскільки "Дніпру" заборонили виступати в єврокубках, то ми займаємо його позицію і, швидше за все, почнемо участь в Лізі Європи відразу з групового етапу. Це новий виклик і для клубу, і для футболістів. Не факт, що хтось із них ще коли-небудь зможе зіграти в груповому етапі єврокубку. Тому будемо вести переговори по закінченні чемпіонату. Так, ми вже зараз вступили в переговорний процес, щоб визначитися, хто з тих футболістів, у кого закінчується орендний контракт, залишився в команді. Ми б хотіли залишити всіх. Але тут необхідно не тільки бажання одного клубу, рішення іншого, а й думка самого футболіста.

Про контракт з Юрієм Вернидубом: З тренером йдуть переговори, і я думаю, що з імовірністю 99 відсотків Юрій Миколайович залишиться в клубі.

Про чутки про трансфер Руслана Ротаня в "Зорю": Задавайте питання тим, хто таке пише. Я дивуюся, звідки люди знають про клуб більше, ніж знаю я. На сьогоднішній день, хто піде з "Зорі" і хто прийде в "Зорю", ніхто точно нічого сказати не може. Ну, може, я щось знаю. Але це не Ротань. Природно, ми переглядаємо футболістів, розуміючи, що може бути, ми не зможемо зберегти нинішній склад в тому вигляді, в якому він зараз є. Шукаємо гравців, які були б не гірші. До останнього часу нам це вдавалося. Ми будемо намагатися робити це і далі. Так, бувають і помилки в трансферній політиці. Від цього жоден клуб не застрахований. Ось взяли Дорошенка. Хлопець добре грав в іншому клубі, а тут щось не так, щось не виходить. Зате всі інші радують. Танковський заграв, той же Тотовицький додає. А бразильці... Захисник - гравець основного складу. Пауліньо вже виходить і забиває. Є ще Безбородько і Квасов, на яких ми розраховуємо. Щороку після відходу групи гравців нам віщують крах, а ми не тільки не опускаємося в турнірній таблиці, а вирішуємо вищі завдання. Повірте, що тренерський корпус, керівництво клубу і ті, хто відповідає у нас за селекцію, дивляться далеко вперед. Кому не подобається така політика клубу, нехай допоможе нам грошима. Ми купимо Мессі, Роналду. Треба розуміти - ми небагатий клуб, і поки ведемо таку політику.

Про договірні матчі молодіжної команди: Це був страшний удар по клубу. Ми змушені були відрахувати 11 гравців, замішаних в договірних матчах. Ми серйозно розраховували, що половина з них стануть гравцями основного складу. А так шість років роботи ми просто втратили.

Якщо молода людина бере участь в підтасовуванні результатів ігор, як йому потім можна буде довіряти? Футболісти, може, і отримували копійки, а ставки там були в деяких випадках - сотні тисяч доларів. Ті, хто за ними стояв, заробляли дуже великі гроші. Тепер вони всі "на гачку". Їх вже не відпустять, навіть якщо вони і заграють десь. Зараз цим займається прокуратура. По суті, ми врятували їх від суду. Ми прийняли це рішення до набрання відповідним законом чинності. У тій же Італії за це садять до в'язниці на довгі роки. Сподіваємося, що для них це стане великим життєвим уроком. Треба розкрутити цей ланцюжок до кінця, вийти на організаторів. Ну, уявіть: грає основний склад - і на цю гру ставлять максимум по кілька сотень доларів. А на U-19 - більше ста тисяч доларів. От скажіть мені, що потрібно зробити ставку на який-небудь матч юнацького чемпіонату якоїсь Чехії. Я долара не поставлю. Я не стежу за цим, я не знаю, хто і як там грає.

Про борги Лозинському: Як ви знаєте, він виграв суд, і ми щомісяця переводимо на його рахунок певну суму. Ми представили графік погашення боргу в КДК ФФУ і в УЄФА. Основна частина вже виплачена. Він і його адвокати хотіли все відразу. Але ми не можемо виплатити цю суму відразу. Є інший варіант - ми відмовляємося платити борги, банкрутуємо клуб, реєструємо новий і починаємо з другої ліги. Як це зараз робить та сама "Волинь". Можна було так вчинити. Кому від цього стало б легше? Сьогодні дуже складно утримувати команду. З огляду на економіку країни, війну та інші фактори, футболісти не повинні отримувати такі високі зарплати. Середня зарплата в балканських країнах - 1500-2000 євро. Сюди вони приїжджають і хочуть - 20 тисяч. Поодинокі клуби Бельгії, Швейцарії, які платять 10-15 тисяч. А у нас був час, коли за 10 тисяч грати ніхто не хотів.

Зараз ставлення до контрактів потрібно всім переглядати: господарям клубів, керівникам, тренерам, футболістам. Дуже складно пояснити футболістові, що в країні, де пенсія - дві-три тисячі, отримувати зарплату в 200-300 тисяч - це ненормально. Є таке поняття, як "фінансовий Fair Play". Там написано, що клуб не повинен витрачати більше, ніж заробляє. А як ми можемо заробляти, якщо на організацію матчу ми витрачаємо 180 тисяч, а квитків продаємо на 12 тисяч? Ми ж не суперклуб Європи. Ось я був у Барселоні. Там тільки екскурсія по стадіону коштує 23 євро. І черга нескінченна. Футболка Мессі коштує 110 євро. І за ними черга, як в аеропорту. Клубний магазин у три поверхи. І ми бачимо, що на матчах у них завжди повний стадіон. Мінімальна вартість квитків - 65 євро. Плюс телевізійні трансляції. Але це - суперклуб.

Ось ми грали з "Шарлеруа". Господарі кажуть, що купили клуб за певну суму, і він сам заробляє собі на життя. Все, вони більше грошей в нього не вкладають. В Європі телебачення дає майже половину бюджету клубу. А у нас популізм. Всі все хочуть безкоштовно. Квиток на футбол коштує дешевше пляшки пива - все одно дорого. Поки ми не зрозуміємо, що видовище повинно бути платним, нічого не зміниться. Вболівальники кричать, мовляв, наша "Зоря". А яка вона ваша? Ваша вона буде, коли у вас будуть механізми впливу. Ось коли футболісти будуть розуміти, що їх зарплата залежить від наповнюваності трибун на матчах, тоді вони будуть грати і намагатися сподобатися глядачам. А зараз глядач їх не цікавить. Вони хочуть сподобатися власникові клубу. Поки якийсь дядько викладає свої гроші на команду, вболівальники - ніхто. Вони не мають ніякого впливу на гравців. І цю систему треба міняти. Англійська футбольна асоціація отримує від телебачення три з половиною мільярди фунтів стерлінгів. Там команда самого нижчого рангу, ледь не першості області, отримує до 200 тисяч фунтів. Крім того, телекомпанія "Sky" примудряється ще перепродати права на ретрансляцію іншим компаніям.

Так давайте йти до такого футболу. Вчіть футболістів грати для глядачів, а не для дяді. Якщо глядачі будуть платити за телетрансляції, за квитки, за атрибутику, тоді вони отримають важелі впливу на футболістів. Ніхто ж не вимагає зараз в Україні платити навіть за 30 євро за квиток. Заплатіть за 2 євро. У нас зараз найдешевший квиток коштує 20 гривень. Це навіть не один євро. А ми грали в Албанії - там таке село - і то квитки були по 5 євро. І майже повний стадіон. Інший приклад. Ми були на зборах у Словенії і приїхали грати в угорську село. Прекрасне поле, обгороджене сіткою-рабицею. І жителі, і приїжджі купували квитки на футбол! Я питаю: "А навіщо, можна ж дивитися з-за сітки?" А вони кажуть, що треба ж поле якось утримувати.

Про домашній стадіон на матчах Ліги Європи: Ми провели цілий ряд організаційних заходів, розподілили обов'язки по кожному пункту регламенту. Це стосується і стадіону, і людей, що відповідають за правопорядок, міської влади. Підготували для УЄФА пакет документів в плані того, що вже є на стадіоні, що необхідно зробити і що ми плануємо зробити. Нашу роботу схвалила і Прем'єр-ліга, і ФФУ, підтримують нас влада Запоріжжя, так що з великою часткою ймовірності УЄФА піде нам назустріч. Ще будуть дві-три інспекції, які перевірять відповідність вимогам. Вимоги дуже високі. Приміром, на стадіоні четвертої категорії повинні бути обладнані 25 коментаторських кабін, 100 місць для журналістів, відповідне навантаження по Інтернету, 1000 квадратних метрів для розміщення ПТС і так далі. Цим вимогам в країні відповідають тільки ті стадіони, які були побудовані до Євро-2012. Поки ми знаходимо розуміння і підтримку у всіх структурах.

Ми розуміємо, що граємо не в себе вдома. Тут люди приходять дивитися не на "свою" команду, а на чужу. Коли "Зоря" грає ні з "Динамо", ні з "Шахтарем" і не з "Дніпром", на стадіон приходять зовсім мало вболівальників. На останній грі з "Дніпром" було п'ять тисяч глядачів, три з половиною з яких, я думаю, приїхали з Дніпропетровська. Звичайно, якби все це відбувалося в Луганську, тут би черги стояли за зайвим білетиком. Я пам'ятаю, коли ми грали вдома, то у нас середня відвідуваність ігор була на рівні 12 тисяч. Сьогодні це немислима цифра для будь-яких ігор чемпіонату Прем'єр-ліги. У нас в Запоріжжі іноді на матчі приходять по 700-800 чоловік. Так, у них зараз своєї команди немає, і нас там поки не полюбили. В цілому, в Україні зараз людям не до футболу.

Про резервний стадіоні для матчів Ліги Європи: У нас вибір невеликий. Ми розуміємо, що в тому ж Києві нам складно проводити подібні змагання. Ми два роки поспіль там граємо, і всякий раз отримуємо штрафні санкції від УЄФА за поведінку вболівальників, яка залишає бажати кращого. Спочатку у них були конфлікти з голландськими вболівальниками, потім - з польськими. Стадіон "Динамо" сьогодні в плані безпеки не дуже відповідає вимогам. "Олімпійський" - інша справа, але він набагато дорожчий в плані оренди.

Про настрої в команді: Ми поки граємо не вдома. Що буде далі? Це залежить не від футболістів і не від керівництва клубу. На сьогодні ми - "Зоря" Луганськ! Назву не змінювали і поки не збираємося. Але змушені грати в Запоріжжі тому, що йде війна. Повернутися до Луганська і грати на місцевому рівні? Для цього потрібна команда зовсім іншого рівня з іншими футболістами. Щоб грати на високому рівні - сьогодні легітимним є тільки чемпіонат України. У нас такі умови, ми в них живемо і граємо. Чи хочемо ми повернутися додому? Природно, що футболісти, які народилися і виросли в Луганську, хочуть жити вдома. І мій будинок не в Запоріжжі, а в Макіївці. Вона ближче до Луганська. Так, всі згадують про луганських вболівальників і повних трибунах стадіону "Авангард".

У Луганську дуже багато коштів було вкладено в створення інфраструктури. Зараз її немає. База в Щасті, наскільки я знаю, згоріла. За полем в селищі Ювілейний ніхто не доглядає, поля в Новосвітлівці, яке ми зробили, теж немає. На щастя, стадіон "Авангард" не сильно постраждав. За полем доглядають. На штучному газоні тренуються і грають діти. Одним словом, колишньої інфраструктури немає. Як її відновлювати? Хто це буде робити? Ось через призму всіх цих питань і треба дивитися на можливість повернення команди до Луганська. Та й взагалі, поки не буде миру, говорити про футбол безглуздо. Ми сьогодні навіть не знаємо, яка у нас буде країна. Сподіваюся, коли-небудь розум візьме верх і все у нас буде нормально.