Помер Валерій Зуєв

Вчора ввечері, 6 травня, на 64-му році життя перестало битися серце Валерія Зуєва.

Валерій Леонідович народився 7 листопада 1952-го у Києві. Футболом почав займатися у десятирічному віці в динамівській ДЮСШ.

У 1969-му наставник першої команди Віктор Маслов дозволив 17-річному юнаку дебютувати в елітному дивізіоні чемпіонату СССР. Це трапилося 25 листопада у зустрічі заключного туру союзної першості в Тбілісі. Зуєв вийшов на заміну на 65-й хвилині замість Василя Зеленського. Кияни проводили той матч експериментальним складом і поступилися грузинським одноклубникам 0:2.

З того часу Валерій виступав за «Динамо» впродовж десяти сезонів і провів за киян в матчах чемпіонатів і кубків СССР, а також в європейських клубних турнірах 103 матчі. Валерій Леонідович не вважався стабільним гравцем основи, але у найвідповідальніший момент проявив себе з найліпшого боку. Мова про зустрічі Суперкубка УЄФА 1975 року. Зуєв в обох поєдинках проти німецької «Баварії» замінював травмованого лівого оборонця Віктора Матвієнка. І замінював прекрасно. За 180 хвилин динамівці не пропустили жодного разу, а голи Олега Блохіна принесли команді Лобановського-Базилевича загальний успіх 3:0.

Також Валерій Зуєв був причетним до здобуття киянами Кубка володарів кубків-1974/1975. На внутрішній арені він виграв три чемпіонських титули і тричі ставав володарем Кубка Союзу. В останнє – з ростовським СКА у 1981-му. За цю команду Валерій Леонідович грав, перейшовши з «Динамо», у сезонах 1980-го та 1981 років.

Завершувіав кар’єру Зуєв у «Дніпрі», за яке впродовж 1982-1983 років провів 36 матчів.

Єдиний у професійному футбол гол Валерій Зуєв забив у заключному турі весняного чемпіонату СССР-1976. «Динамо» тоді приймало єреванський «Арарат». Підключившись до наступу правим краєм, Валерій прийняв передачу з протилежного флангу і без шансів для воротаря Овсепяна пробив. Кияни тоді перемогли 2:1.

23 листопада 1975 року Зуєв, знову ж замінюючи Матвієнка, зіграв свій єдиний поєдинок у складі збірної СССР. Керована Валерієм Лобановським команда тоді поступилася в Ізмірі у відбірному матчі Євро-1976 туркам 0:1.

Повиступавши у 1984-1985 роках за команду Південної групи військ у Будапешті, Зуєв повернувся додому і трохи згодом розпочав тренерську діяльність. У 1992-1994 роках він працював у тренерському штабі «Динамо-2». В 1995-му був помічником Анатолія Конькова в національній збірній, а в 1995-1997-му асистував Йожефові Сабо і Лобановському в першій динамівській команді. З 1997-го по 2000 роки Зуєв уже очолював «Динамо-2», в 2000-2002-му знову став у цій команді другим тренером. З 2002-го по 2012-й Валерій Леонідович працював при різних наставниках у штабі головного «Динамо».

Перших півроку в 2013-му Зуєв допомагав Олегові Лужному в сімферопольській «Таврії». Після того припинив тренерську діяльність за станом здоров’я.

Зуєв – четвертий представник великої динамівської дружини 1975 року, хто пішов від нас передчасно. 30 січня 2000-го на 50-му році життя помер капітан тієї команди Віктор Колотов. 21 грудня 2011-го покинув нас 69-річний воротар Євген Рудаков. 27 лютого 2015-го 67-літнім помер запасний голкіпер Валерій Самохін. Крім того, немає з нами трьох представників тренерського штабу команди. 13 травня 2002 року в віці 63-х років помер Валерій Лобановський. У 2006-му померло два помічники Валерія Васильовича: 64-річний Анатолій Пузач покинув цей світ в Києві 19 березня, а 67-річний Олександр Петрашевський 7 липня спочив у Москві.

UA-Футбол висловлює щирі співчуття рідним, близьким і всім друзям Валерія Леонідовича.