Даллку: Матч з Олександрією для мене буде важливішим, ніж для будь-кого

Багаторічний лідер захисту "Ворскли" Арменд Даллку розповів про матч з "Олександрією", який для нього стане прощальним в Україні.

- У минулому матчі стався рідкісний випадок твоєї заміни. Що сталося, і чи зможеш вийти на поле у неділю?

- Тоді на розминці перед матчем невдало наступив на м’яч. Самому було незвично просити заміну. Думав, що все пройде, тому і вийшов на поєдинок. Однак стартовий відрізок примусив зрозуміти, що краще піти з поля, ніж підводити партнерів і зашкодити собі ще більше. Після гри робив все, як казали лікарі – процедури, ультразвукове дослідження; вони багато зі мною займались. Сподіваюсь, що зможу зіграти проти "Олександрії". Останні дні вже тренувався, але, так би мовити, акуратно.

- У турнірній таблиці все вже зараз зрозуміло. Яке матиме значення останній тур?

- Для "Ворскли", зрозуміло, що потрібно виграти цю гру і гучно грюкнути дверима, адже недарма говорять, що найбільше запам’ятовуються перший та останній матчі. Тому маємо подарувати вболівальникам свято, нехай на турнірну таблицю це ніяк і не позначиться. Мабуть, для мене наступна зустріч буде більш важливою, ніж для будь-кого. Адже я вирішив, що вона – остання.

- Це твердження остаточне?

- Так. Багато хто ставить питання: чому? Намагаються підбадьорити: давай ще! Однак мені вже час поставити крапку. Хочеться відпочити, адже, якщо чесно, то втомився від футболу.

- Тоді хотілося б почути підсумки тривалого українського періоду кар’єри.

- Я жив за принципом: від добра – добра не шукають. Мені завжди було комфортно у команді "Ворскла", у Полтаві. Завжди знаходив для себе стимул зростати тут разом з клубом. Цікаво було спілкуватись і з одноклубниками, і знаходив спільну мову з керівництвом, і з людьми, які тут мешкають. Вони мене сприймали привітно. Я анітрохи не шкодую, що віддав стільки років "Ворсклі". Були інші пропозиції, але я вірив керівництву, і це було моє рішення, правильне рішення.

- Останній сезон чимось відрізнявся від попередніх?

- Зрозуміло, що більше у ньому погіршувалось, ніж покращувалось. Про багато команд з першого туру було зрозуміло, що на них чекає незавидна доля. Хтось знімається з чемпіонату. Хтось не може створити конкуренцію. Це дуже сумно для українського футболу. Однак вже два роки поспіль ми виходимо до Ліги Європи. І особисто я як капітан команди відчуваю гордість за нас усіх. Моя душа спокійна, що я йду, але залишаю "Ворсклу" на хороших місцях.

- Те, що перша п’ятірка за рік не змінилась - що скажеш про це?

- Ми хотіли більшого. Ситуація могла б повернутись таким чином, що ми б не втрачали на початку сезону зайві очки. Тоді б могли не лише конкурувати із «Зорею», а й реально претендувати на бронзові нагороди. Але це футбол, наші суперники також помилялись, також губили очки. Тому підсумкова таблиця, мабуть, є закономірною.

- Одразу за вами йдуть два дебютанти турніру - "Олександрія", ваш найближчий суперник, і "Сталь".

- Олександрійці також заслужили високу позицію якісним футболом. Навіть у першому колі нам було дуже важко грати з ними у гостях, а зараз вони помітно додали. Я погоджуюсь, що у листопаді ми не змогли показати свій найкращий футбол, однак суперник ще тоді мені сподобався. За такими командами – майбутнє українського футболу, адже вони стрімко прогресують, спираються на місцевих футболістів, на власних вихованців. Добре було б, якби усі так послідовно комплектувались та вирішували фінансові питання. Адже саме на таких клубах можна зрозуміти, що футбол десь на знаходиться на підйомі, а, значить, все буде добре.

- Підбиваючи підсумки нашої бесіди, очікуєш, що зустріч завершального туру буде більш виставковою?

- Так чи інакше, вона для мене запам’ятається. Але добре, що мене вже ніхто не зможе переконати в іншому – ані рідні, ані друзі. Граючи без замін 15 років у клубі та у збірній Албанії (добре, звичайно, що травми мене обходили стороною), розумієш, що це важко. Тому у кожної справи є початок і є кінець.