Подія футбольного дня. Відсутність глядачів на матчі-відкритті чемпіонату України

Прислів'я "як новий рік зустрінеш – так його і проведеш" відоме у всьому світі і є чи не головним принципом свята зустрічі нового періоду життя. У футболі – свій новий рік. Його ми зустріли вчора, коли "Шахтар" та "Зірка" очним поєдинком відкрили новий регулярний чемпіонат.

Втім, не хочеться, аби вчорашній поєдинок став лейтмотивом цілого чемпіонату. І справа навіть не в результаті, не у відсутності гідного супротиву з боку андердога. Справа в тому, що на матч віце-чемпіона країни з доволі цікавим, колоритним і самобутнім суперником зібралося лише півтори тисячі глядачів.

Пустинна атмосфера на трибунах – то, мабуть, те, що найбільше пригнічує у всьому спектрі футбольних подій чемпіонату України. Прикро й від того, що такий стан речей – не випадковість. Футбол в країні люблять, що підтверджується антуражем навколо єврокубкових поєдинків та поєдинків збірної. Просто ця любов стосується лише вершків.

На рядові поєдинки люди не йдуть. І причина тут не тільки в "переселенні" деяких клубів. "Волинь", "Карпати", "Говерла", "Олександрія", "Ворскла", "Металіст" минулий чемпіонат проводили в рідних містах і на рідних стадіонах, а показники відвідуваності – жалюгідні (так, навіть у Харкові; бо 5 416 глядачів в середньому на матчі харківської команди – то блюзнірство). Причина, мабуть, в загальному стані футбольного господарства та в рівні добробуту середньостатистичних жителів країни. На єврокубки люди йдуть, - бо це престижно. Бо це можливість реально відвести душу від рутини; а матч "Шахтар" - "Зірка" – і є та рутина, якої людям вдосталь і в повсякденному житті.

В Україні ця проблема циклічна. Була в країні лише одна відносно конкурентоздатна команда – ходили на одну. Побудували нові стадіони у Донецьку, Харкові, Дніпрі, розвинули команди, - відвідуваність зросла. Пішов загальний занепад як футбольних, так і соціально-економічних справ в країні, - масово не ходять навіть на "Динамо". В сьогоднішніх умовах вже навіть постає проблема відвідуваності Класичного дербі.

Цьогорічний матч за Суперкубок, до прикладу, врятувало лише те, що відбувався він в Одесі – відносно невеличкий стадіон все ж заповнився і відчуття пустинної атмосфери місця не мало. Але це радше виняток, аніж тенденція.

Насправді, тема ця дуже глибока і неоднозначна, але висновок лежить на поверхні, а не десь у надрах: поки глядачі не потягнуться на стадіони, - до тих пір нормального чемпіонату ми не побудуємо. А глядачі не підуть на трибуни до тих пір, поки в країні не налагодиться життя. Тож знову й знову все впирається в політику…