Потрапили у шторм. Чому Бабичу прийшов час йти

У те, що Олександр Бабич буде вічно з нічого створювати в Одесі команди рівня Прем'єр-ліги і продовжувати дивувати футбольну Україну, могли вірити тільки пропалені оптимісти і ті, хто стежить за футболом на рівні назв команд. "Чорноморець" – це не "Манчестер Юнайтед", де необхідно вигравати тільки у своїх колег-наставників. В Одесі ще й потрібно опинитися спритнішими за фінансову кризу, яка продовжує вести з клубом шахову партію, починаючи з 2014 року. Колись шляхи наставника та клубу повинні були розійтися. Сталося це на третій рік співпраці. UA-Футбол намагається розглянути основні причини, чому саме зараз сторонам довелося потиснути один одному руки і почати рух в різних напрямках.

Ще в часи пізнього Керницького одеський клуб вирішив розвиватися за принципом "менше знаєш – міцніше спиш", намагаючись жити як можна більш закрито. Пам'ятається, в епоху Романа Григорчука перша команда не соромилася зустрічатися з уболівальниками на своїй базі, фотографуючись і відповідаючи на питання фанатів. В останній як мінімум рік важко пригадати хоча б одну масштабну акцію клубу, яка б звела їх разом з уболівальниками. Зрозуміти почасти такий хід можна, бо більша частина питань все одно буде стосуватися фінансового становища клубу. А оптимістичних новин в цьому напрямку не так і багато, враховуючи постійні чутки про можливий продаж за борги стадіону в парку Шевченка і бази в Совіньоні.

З боку одесити, як і раніше виглядають досить стабільним клубом на тлі, наприклад, "Волині" та "Дніпра", що вже вилетіли; "Сталі", яка все ще тримається на чесному слові; або "Карпат" із "Зіркою", які ніяк не знайдуть свій шлях розвитку, через що постійно плетуться в нижній частині таблиці. Тривалий час (та, в принципі, до цих пір) саме турнірні результати відводили в сторону загальну увагу від "кризи думки" у спробах зазирнути трохи далі, ніж до найближчого міжсезоння. Але якщо хтось хоч трішки глибше занурювався у справи "Чорноморця", вловлюючи інформацію про зарплати на рівні аутсайдерів УПЛ, то для багатьох успіхи команди виглядали алогічними. Можна скільки завгодно говорити і насправді вірити, що все не так сумно, але найкращим індикатором буде плинність кадрів, яка в Одесі останнім часом йшла чи не найактивніша.

Третє літнє міжсезоння поспіль "Чорноморець" втрачає важливих для себе футболістів і третє міжсезоння поспіль вболівальник живе надією, що команді вдасться вистрілити, несподівано порадувавши результатом. В таких умовах важко заглядати вперед і думати про перспективи. Рано чи пізно терпіння кожне літо починати все спочатку має закінчитися. Мабуть, час прийшов.

Не виключено, що саме у зв'язку з постійним відтоком лідерів в Одесі вирішили також змінити пріоритети. Кадрова робота "моряків" в "післякризову еру" велася в напрямку запрошення частково молодих і перспективних футболістів. Спочатку такий вектор викликав чимало запитань: як деякі з гравців, яким не вдалося заграти в інших клубах УПЛ, могли стати в нагоді "Чорноморцю" як мінімум зберегти місце в елітному дивізіоні. Але Олександру Бабичу вдавалося знаходити в новачків те, чого не зуміли розгледіти їх попередні наставники, що відкривало футболістами нові перспективи в кар'єрі. Але тільки вже не в Одесі.

Олександр Приходько, UA-Футбол

Все змінилося нинішнім літом. Політила, Бобка, Зубейка, Антонова вже не назвеш перспективними або тими, хто не пограв, а запрошення в "Чорноморець" для них стало просто поверненням додому. Можливо, Бабичу не вистачило навичок роботи з більш досвідченими гравцями, а не виключено – що самим футболістам не вистачило мотивації. Відчувалося, що молодь виходила на поле із голодними очима і готова мчати вперед за результат заради клубу і, не меншою мірою, заради особистих перспектив. У досвідчених футболістів такого вогню не було видно, що в тому числі зіграло проти тренерського штабу за підсумками шести турів.

До речі, в кулуарах подейкують, що обговорення питань комплектації між керівництвом і тренерським штабом постійно викликало суперечки між сторонами. Не виключено, що нинішні труднощі стали лише приводом створити видимість походу на поводу у вболівальників, щоб розлучитися із тренером, адже в минулі сезони "моряки" не менш важко входили в чемпіонат. У 2016-му, перш ніж здобути першу перемогу, одесити чотири рази програли, забивши за той час всього гол. У 2015-му вперше виграти в чемпіонаті вдалося лише у жовтні, переживши десятиматчеву серію без перемог, в ході якої було всього кілька нічиїх і успіх у Кубку країни над скромним горностаївским "Миром".

Що змінилося в одеському клубі за цей час? Практично нічого. Здається, зайві надії і вимоги результату від команди з'явилися разом із потраплянням до верхньої шістки в минулому сезоні. Повернутися ж до буденної реальності, що фінансові сили команди не розраховані на боротьбу за єврокубки, виявилося важко для всіх сторін.

Хоча, насправді все може бути набагато простіше: і клубу, і наставнику настав час рухатися в різні боки. Практично три сезони на одному місці – для головного тренера чималий термін. Безумовно, є фахівці, які працюють з командами і десяток років, але в таких випадках важко порівняти динаміку можливих успіхів. Бабич отримав у своє "портфоліо" роботу в статусному клубі, а також досвід, що зробить йому непогану рекламу при наступному працевлаштуванні. Для "Чорноморця" зміна наставника на даному етапі виглядає безпрограшним варіантом. Нижче останнього місця падати нікуди, тому у нового головкому буде карт-бланш. Головне, щоб тепер на свої фінансові можливості клубу вдалося знайти наставника (якщо всі пошуки не завершаться Грановському). Інакше доведеться згадувати, що таке життя у Першій лізі.