Найкращий правий захисник УПЛ першої половини сезону-17/18. Версією UA-Футбол

Чи багато ви пам’ятаєте захисників в історії Чемпіонату України, які за сезон забивали п’ять або більше голів? В голові одразу виникають постаті Геннадія Мороза, В’ячеслава Чечера, Даріо Срни. А щоб стільки оборонець забив лише за першу частину сезону, при цьому він не є штатним виконавцем стандартних положень (тобто не б’є пенальті та штрафні) і не відзначається особливою антропометрією, щоб загрожувати воротам суперника під час розіграшу кутових? З цим одразу виникнуть проблеми.

Все змінилось в нинішньому чемпіонаті, тому що по-новому себе розкрив захисник "Зорі" Євген Опанасенко, який став одним з кращих бомбардирів команди після 19 турів. На його рахунку вже п’ять результативних ударів. Згадуваний капітан "Шахтаря" в своєму найкращому сезоні (2013/14) забив шість голів, але двічі з пенальті, ще тричі прямими ударами зі штрафного.

Власне, Даріо Срна в українському футболі – це еталон гравця відповідного амплуа (хоча його значення конкретно для "Шахтаря" виходить далеко за рамки позиції правого захисника). Якщо порівнювати Опанасенка з хорватом, який досить несподівано зійшов з авансцени, то по багатьом позиціям він звісно буде поступатись. Але в Євгена є достатньо якостей, які і власне і дозволили йому виділитись серед когорти рівних і зрештою отримати місце в нашій символічній збірній за підсумками першої частини сезону.

Ми звикли до того, що якісний крайній захисник повинен невтомно бігати по своєму флангу усі 90 хвилин матчу. До Євгена це відноситься в першу чергу. Його атлетизм та витривалість дозволяють і захищатись, і встигати підтримувати атаку своєї команди. При цьому він ніколи не опускає руки, а дограє до останнього кожен епізод, що й дозволяє забивати важливі м’ячі. Чого тільки вартий гол на 87-й хвилині у божевільному поєдинку з "Динамо" за рахунку 3:4 на користь киян. А ще були врятовані нічиї у поєдинках з "Маріуполем" та "Олімпіком", перший гол у грі з "Ворсклою" та фінальна крапка у погромі тих-таки азовців.

Не без того, Опанасенку є над чим працювати. В першу чергу над розумінням гри та вибором позиції. Проте Євгену лише 25 – як захисник він здатен прогресувати, в першу чергу за рахунок здобуття досвіду (хоча вже зараз має в активі 235 матчів). Нині значення Опанасенка для "Зорі" співставне з тим, яке значення для луганців мав Микита Каменюка. Саме тому Юрій Вернидуб неодноразово через ЗМІ закликав Євгена продовжити з клубом контракт.

Безперечно, якщо Опанасенко продовжить в тому ж дусі, Андрій Шевченко не зможе його ігнорувати та зрештою покличе до лав національної збірної. А це вже зовсім інші стартові опції для побудови кар’єри за кордоном.

Альтернатива. Володимир Адамюк ("Верес"). Звісно, Богдан Бутко заслуговує на повагу, що зумів з найменшими втратами для "Шахтаря" закрити проблемну позицію. Томаш Кендзьора поки залишається загадкою для українських вболівальників. Ігор Пердута хоч і побував в збірній, але досить нестабільний. Тож вибір редакції зупинився на одному з наріжних каменів найнадійнішої захисної ланки Чемпіонату.

Адамюк – це ідеальний приклад self-made man, тобто людини, яка всього досягає у житті наполегливою роботою. Володимир пройшов шлях від гравця чемпіонату області до важливого гравця клубу вищого дивізіону, який бореться за місце в єврокубках. Дещо простуватий стиль гри Адамюк компенсує залізним характером та ідеальною фізичною формою, що дозволяє йому у разі необхідності закривати ще й центральну зону. Власне, з його габаритами він краще б підходив на роль центрбека, але й на фланзі він приносить багато користі. Як і у випадку з Опанасенко, вміє забивати вирішальні м’ячі. Саме він приніс "Вересу" перемогу над "Чорноморцем", забивши на 90+2-й хвилині, а також вкрав два очки у "Сталі" та "Зорі".