Підсумки року. Верес. Прогнозовано-несподіваний зліт

Кадрова революція під час літнього міжсезоння перетворила дебютанта елітного дивізіону у цілком досвідченого бійця. Так, ім'я клубу і його коротка історія через це не змінилися, однак його обличчя після підписання влітку футболістів, що вже пограли на високому рівні, стало зовсім іншим. Фактично ж поточний сезон виявився прем'єрним в УПЛ для Западні, братів Пасічів, Волошиновича і Палагнюка. Тому особливо дивуватися п'ятому місцю не так вже й варто. Але звертає на себе увагу, що так високо піднятися зуміла команда, яка фактично тільки цього літа була зібрана.

Простіше назвати, хто у "Вересі" залишився, чим ще раз перерахувати список тих, хто пішов. Голкіпер Когут за літо перемістився з основного складу до запасу. У захисті залишилися Борзенко та Западня, але останній довго лікувався, пропустивши більшу частину півріччя, тому багато хто з вболівальників уважно придивилися до латераля тільки восени. З хавів продовжили грати Морозенко, Волошинович, Кучеров і Котляр плюс брати Пасічі за міжсезоння також зробили стрибок з Першої ліги, але раніше виступали в "Нафтовику". Ну, а Степанюк та Сергійчук продовжили відповідати за лінію атаки. На цьому все.

Очевидно, що з таким "списком тих, хто вижив" багато хто залишив команду по ходу літа. У тренерського штабу фактично не було часу, щоб провести скрупульозну селекцію, тому доводилося "стріляти" практично навмання, розлучившись, наприклад, із Зозулею і Орловським, які були одними з лідерів команди в минулому сезоні.

Тому якраз факт такої титанічної ротації і пройде червоною ниткою через кожен абзац цього матеріалу.

Підсумки року. Олімпік. Суперечлива боротьба із самими собою

Під час літнього міжсезоння першочерговим було завдання, зібрати команду. А з урахуванням того, що не всі проходили з "Вересом" збори з їх першого дня, не дивно, що команда не зуміла набрати максимальні оберти на дистанції. Як наслідок – оборона "Вереса", опинившись однією з двох найменш пропускаючих в дивізіоні, за заключні 15 хвилин отримала у свої ворота половину всіх пропущених. Для порівняння, за стартові півгодини у воротах "червоно-чорних" побував лише один гол (його, до речі, забив кропивничанин Загальський якраз на 30-й хвилині). Втім, забивав "народний клуб" під кінець матчу також більше, аніж в інші відрізки.

Крім підготовки чималу роль у такій статистиці зіграла ще і коротка лава запасних. У тренерському штабі "Вереса" з ротацією виявилися взагалі мало знайомі: тягнути команду по дистанції на своїх плечах протягом цих півроку довелося практично одній обоймі.

Михайло Сергійчук/Фото - veres.club

Логічно, що у зв'язку з обмеженістю кадрового вибору і тактична гнучкість "Вереса" була досить невисокою. Ротація в моделях гри у Юрія Вірта з'явилася тільки з поверненням в лад Западні та Іщенка, що дозволило наставнику тасувати захисну лінію, а це, в свою чергу, призвело до посилення конкуренції на флангах.

Головна гордість Юрія Вірта і основна відмінність рівнян від інших суперників – головком навчив свою команду діяти при стандартах. "Верес" практично завжди "знімав повітря" при подачах на свої ворота, і регулярно штрафні або кутові були прихованою зброєю рівнян при навісах на чужу рамку.

В іншому ж, "Верес" мало в чому вибивався "зі строю" команд УПЛ, а особливо команд-дебютантів УПЛ. Рівняни низько зустрічали своїх суперників і мали у своєму арсеналі лонгболли, якими завантажували роботою Степанюка та Сергійчука.

Місце у воротах із початку за собою забронював досвідчений Бандура. Після повернення у стрій Іщенка квартет захисників з Миколою становили Сімінін, Борзенко і Адамюк. При необхідності зіграти в останній лінії могли Западня і Кобін, але вони більше запам'яталися як хавбеки. В опорній зоні чергували Карасюк і Морозенко. Нарешті, на напад працювали Степанюк з глибини і Сергійчук на вістрі.

Також зазначаємо, що досить регулярно отримували ігрову практику Євген і Генадій Пасічі, Котляр та Кучеров, але в основі вони виходили рідко. З іще однією одиницею основного складу, Федорчуком, клуб розстався по ходу ігрового сезону.

Скільки б Василю Кобіну не довелося вислухати насмішок і критики, але у "Вересі" він показує, що не дарма він числився в обоймі "Шахтаря". Універсал став локомотивом "червоно-чорної" команди, можливо, почасти навіть натхненником, який ніколи не зупинявся і постійно тягнув свою команду вперед.

До Руслана Степанюка в останні роки також приклеїлася слава одного з невдах Прем'єр-ліги: закріпитися раніше йому не вдалося ані в "Говерлі", ані в "Олександрії" з "Олімпіком". Відтягнутий форвард зробив крок назад до першого дивізіону, звідки підвищився у класі вже зі "своєю" командою. Руслан став найкращим асистентом першої частини УПЛ і в цілому взяв активну участь в організації половини всіх голів своєї команди в поточному чемпіонаті.

Руслан Степанюк, за ним Василь Кобін, за ним Михайло Сергійчук/Фото - veres.club

Можливо, суб'єктивно, однак склалося враження, що "Вересу" все ж не вистачило балансу. Знову ж таки, виною тому може бути коротка лава і багато хто просто не витримував постійних навантажень або знижував до себе вимоги, не бачачи за спиною конкуренції. Як наслідок, фактично в кожній грі лідерами команди були одні й ті ж особи: Сергійчук, Степанюк і Кобін виділялися своєю активністю на чужій половині поля; Сімінін, Карасюк, Адамюк і частково Борзенко були ефективні біля своїх воріт.

Те, що головною зброєю "Вереса" є оборона, показує навіть не статистика пропущених, а поєдинок проти "Динамо" у столиці. Рівнянам вдалося відіграти той матч, злагоджено, надійно, сконцентровано. Це був справжній моноліт, який віце-чемпіону розбити не вдалося. Нехай це була класична "оборонна нічия", але відчувалося, що "Верес" морально готовий зупинити "Динамо". Що і сталося.

Тут же, правда, додамо ложку дьогтю, нагадавши, що "червоно-чорні" дуже часто ділили очки із суперниками. 12 нічиїх (11 в чемпіонаті плюс мирова з овертаймом в кубковій дуелі з "Агробізнесом"): ще треба пошукати більш миролюбну команду у всій Європі цього сезону. Все це наслідок принципу "спочатку оборона – потім напад". Багатьом суперникам не вдавалося знаходити "протиотруту" "червоно-чорному" захист, в той час як самі рівняни далеко не завжди були ефективними попереду. Часом, щоправда, команді Вірта не вистачало банального фарту.

Як не згадати також феєричну перемогу рівнян над "Карпатами". 6:1 у Львові – такі результати заслуговують, щоб про них не просто пам'ятали, але і у фарбах розповідали довгими зимовими вечорами у дружніх компаніях.

У Юрія Вірта попереду не три тижні, а півтора місяці, щоб розібратися з командним ростером. Причому, на цього разу немає необхідності прощатися з більшістю, а потрібно точково внести корективи.

Зрозуміло, що кожній команді доводиться постійно боротися не тільки із суперниками, але й об'єктивними чи суб'єктивними факторами, проте все ж зазначимо: пройди всі футболісти "Вереса" дистанцію без травм (не забуваємо, що досі поза строєм Гринь), третє місце від рівнян нікуди б не пішло. До того ж, є підстави вважати, що багатьом навіть із цього складу ще є куди додавати. Тому, навіть у випадку відсутності хоч якихось трансферів, але збереження нинішньої обойми, навряд чи результати підуть вниз.

Очікуване посилення повинно виявитися важливим аргументом у боротьбі за третю сходинку. Яким би Юрій Вірт не був стриманим, що зараз його мета з командою опинитися в першій шістці, у Львова прекрасний шанс і в наступному сезоні побачити єврокубки. Тільки тепер у червоно-чорних кольорах "Вереса".

Ну, і в перспективі не варто забувати, що "Верес" - одна з найбільш вікових команд дивізіону (старша тільки "Олександрія"). Старожили зараз допомагають освоїтися новому клубу з молодим тренерським штабом, але не далекий той день, коли доведеться приймати радикальні рішення.

Follow @TheRyzhenko