Підсумки року. Ворскла. Курс на прорив

В минулому році "Ворскла" не потрапила до заповітної шістки, програвши кілька відповідальних матчів. Команда явно не дотягувала до рівня представників когорти лідерів, але також явно виділялася серед аутсайдерів. "Шістку невдах" полтавчани виграли доволі впевнено, борючись не стільки з суперниками, скільки з самими собою.

В цьому сезоні Василь Сачко намагається не повторити помилок. Чи заслуговує "Ворскла" третього місця, або місця у зоні Ліги Європи загалом? То вже інтрига на другу частину сезону 2017/18. Наразі ж відомо лише те, що "Ворскла" заслуговує більшого, аніж перебування в нижній частині графіку.

Канікули Полтава зустріла на третьому місці турнірної таблиці з мінімальними шансами опуститися нижче шостої позиції. Власне, команда Василя Сачка взяла лише одне очко в чотирьох матчах з грандами, зате здобула цілих дев'ять перемог в матчах проти співставних за класом суперників. Спроможність брати "свої" очки – це те, чого не вистачило для більш вдалого виступу у минулому сезоні.

Тим часом, клуб не позбувся фінансових труднощів, хоча до критичної ситуацію у Полтаві, на щастя, не доводять. В розрізі цієї теми вихід до групового етапу Ліги Європи став би непоганим підсиленням фінансового фундаменту. Тому боротьба за третє місце, яке може гарантувати шість матчів групового етапу без участі в кваліфікації (за умови, що Кубок України виграє команда з зони Ліги чемпіонів), перетворюється на прагматично-меркантильну ціль. "Ворскла" потребує прориву для того, аби розхитати процес, схожий на тупцювання на місці. І третє місце цілком могло б стати цим проривом.

На трансферному ринку "Ворскла" потрудилася на славу, не лише закривши вільними агентами та орендованими футболістами проблемні зони, що утворилися після відходу деяких гравців, але й посилила конкуренцію на вже укомплектованих позиціях.

Так, термін оренди з "Ворсклою" завершився у Дмитра Хльобаса, який в підсумку відбув у чергову оренду – але цього разу закордон. На місце "динамівця" до "Ворскли" прийшов старий знайомий полтавських вболівальників Юрій Коломоєць. Форвард, який раніше вже виступав за полтавську команду, але потім здійснив спробу (обернулася невдачею) закріпитися в чемпіонаті Угорщини, повернувся до Полтави з новим силами. Сім точних ударів (шість – в чемпіонаті, один – в Кубку) змусили говорити про Коломойця як про одного з найсильніших наразі українських форвардів, чому підтвердження – дебют в складі національної збірної.

Сергій М'якушко – ще одна втрата "Ворскли", яку керівництво компенсувало вельми гідно. Прийшли Сандро Кобахідзе (також повернувся до Полтави після не зовсім вдалого закордонного вояжу) і Гегам Кадим'ян (останнім клубом була луганська "Зоря"). Обоє номінально є правими вінгерами, але можуть зіграти й зліва. Відповідно, тренерський штаб отримав більше можливостей для варіацій.

Форварди Олег Бараннік та Дмитро Шаповал не були основними у "Ворсклі", тому їхній відхід ніяк не вплинув на кадровий потенціал команди. Натомість, запрошення в оренду Владислава Кулача дало свої дивіденди – п'ять голів у п'ятнадцяти матчах першої частини сезону. Непомітно пройшла втрата Євгена Зарічнюка, який отримав статус вільного агента. На іншій чаші терезів – прихід Андро Гіоргідзе та Миколи Матвієнка (оренда). Останній перетворився на ключового футболіста "Ворскли", а молодий грузин раз-через раз потрапляв до заявки і встиг відіграти один матч.

В двох заключних матчах календарного року "Ворскла" забила сім голів – це майже третя частина від загальної кількості забитих полтавцями голів у першій частині УПЛ. Примітно й те, що "Ворскла" не програла жодного з чотирьох останніх у календарному році поєдинків чемпіонату України. Лише кубковий матч проти "Маріуполя" вибивається з картини.

Там була поразка 1:2 з пропущеним голом від Тотовицького наприкінці ігрового часу. З іншого боку, перед тим полтавці здолали "Маріуполь" в рамках УПЛ, забивши під час заключного відрізку матчу свій гол. Перебуваючи, при цьому, в чисельній меншості.

Кінцевий відрізок року не вийшов змазаним. Важче було в середині осені, коли сформувалася чотириматчева програшна серію, під час якої поруч з поразками від "Шахтаря" і "Динамо" були невдачі проти аутсайдерів "Зірки" і "Карпат". Тоді мала місце як функціональна, так і психологічна яма.

Треба звернути увагу домашній матч проти "Динамо" (серпень місяць), в якому кияни розчавили "Ворсклу" з точки зору руху, переміщення полем. Інша річ, що підопічні Хацкевича не змогли реалізувати жодного моменту і вивезли з Полтави лише один заліковий бал. "Ворскла" погано підготувалася до того матчу як тактично, так і фізично, але реабілітувалася гідно – в трьох наступних поєдинках були перемоги, дві з яких стали можливими завдяки пізнім голам.

Василь Сачко застосовував переважно дві тактичних моделі – 4-2-3-1 та 4-4-2. Владислав Кулач міг зіграти як на одній лінії з Коломойцем, так і відтягнутим нападником.

Центр поля "зв'язував" В'ячеслав Шарпар, якому однаково легко давалася гра як в опорній зоні, так і перед штрафним майданчиком суперника. Широко, за замислом Василя Сачка, повинні були діяти вінгери. Кобахідзе та Кадим'ян, які почергово закривали позицію правого півзахисника, не цуралися зміщень до центру. Павло Ребенок діяв більш прямолінійно, але компенсував недоліки швидкістю та вмінням продуктивно відпрацювати у захисті.

Непогано в окремих матчах "Ворскла" використовувала першу передачу. Так було забито кілька м'ячі. Зокрема, Дмитро Кравченко вже на першій хвилині вразив ворота "Олімпіка" після комбінації, розіграної за допомогою передачі з зони центральних захисників. "Олександрії" в гостях полтавці забили в ході стрімкого випаду, який став можливим завдяки передачі з зони правого оборонця і виграної боротьби в центрі поля.

Найліпше з точки зору результативності "Ворсклі" вдавалися швидкі контратаки. Так було забито десять голів. При цьому, важливу роль відігравали індивідуальні дії тих чи інших футболістів (прохід Скляра, який зумовив гол в ворота "Чорноморця", стрімкий забіг Кобахідзе і його гол у ворота "Олімпіка", холоднокровність Коломойця в матчі з "Шахтарем"). "Зорі" полтавчани забили в ході класичної позиційної атаки (рідкість для "Ворскли"). Нерідко використовували на свою користь і стандарти – сім голів, чотири з яких – після подач / розіграшів кутових.

Шуст і Ткаченко конкурували за місце у воротах. Обоє отримували приблизно однакову кількість ігрових хвилин у першій частині сезону, хоча в останніх матчах календарного року в основі грав виключно Богдан. Даллку і Чижов відповідали за центр оборони, вважаючись оптимальною парою стоперів. Ігор Пердута і Микола Матвієнко – правий і лівий флангові захисники відповідно.

Володимир Чеснаков розташовувався зазвичай в опорній зоні (але іноді міг прикрити когось з партнерів у центрі захисту). Поруч з ним – Олександр Скляр. На підміні був Дмитро Кравченко, який награв 14 матчів, з яких десять – в основному складі. Ребенок – беззаперечно основний лівий вінгер. А ось праворуч були варіанти. Найчастіше грав Кадим'ян, хоча наприкінці року він програв конкуренцію Сандро Кобахідзе. Можна припустити, що у весняній частині основним буде саме грузин.

В'ячеслав Шарпар – стержневий футболіст в центральній зоні. Юрій Коломоєць – основний центральний нападник. Але варто згадати і про Владислава Кулача, який не без користі грав за "Ворсклу". П'ять голів у п'ятнадцяти матчах – нормальний показник як для УПЛ.

В'ячеслав Шарпар та Юрій Коломоєць, мабуть, однаково важливі для нинішньої "Ворскли". Перший виконує роль мозкового центру, успішно працюючи як на створення, так і на захист. Другий – вістря атак і найрезультативніший гравець команди з одинадцятьма балами в системі "гол+пас".

Шарпар в дечому схожий з Богдановим – своїм вмінням зіграти як перед чужим штрафним майданчиком, так і біля свого. Проблеми зі швидкістю В'ячеслав компенсує гарним баченням поля і вмінням обрати правильну позицію. Точний і сильний удар – ще один козир півзахисника.

Коломоєць здивував Василя Сачка доволі ефективною грою на вістрі атаки і заслужено отримав виклик до збірної. Крім сімох забитих голів, Юрій може похвалитися чотирма результативними передачами, що робить його одним з найефективніших нападників ліги.

В минулому сезоні Андрій Ткачук був важливим для "Ворскли" гравцем, взявши участь у 26-и матчах, 24 з яких – в основі. В поточному ж футбольному році Андрій випав з обойми, програючи конкуренцію не лише Чеснакову зі Скляром, але й молодому Кравченку. П'ять матчів (лише один – зі старту) – показник, який не може вдовольняти самолюбство.

В середині 2017-го року Ткачук продовжив з "Ворсклою" контракт за схемою "1+1". "Обов'язковий" термін угоди збігає в червні 2018-го, а ось опцією пролонгації ще на рік, якщо нічого не зміниться, сторони навряд чи скористаються. Принаймні, сьогодні Ткачук не приносить користі команді, а самого Ткачука навряд чи задовольняє роль глибокого резервіста.

9 грудня. Київ. Стадіон "Динамо"
"Олімпік" (Донецьк) - "Ворскла" (Полтава) 1:4
Голи: Прийомов 20 - Кобахідзе 10, Чижов 22, Кулач 27 (пен.), Шарпар 88

В останньому матчі року "Ворскла" переграла "Олімпік" з рахунком 4:1, вчетверте за каденції Василя Сачка забивши більше трьох голів протягом одного поєдинку. І лише вдруге подібне відбулося в чемпіонаті України. Раніше полтавчани переграли запорізький "Металург" з рахунком 5:0, а в Кубку України були перемоги 5:1 і 5:3 над "Нивою" (Тернопіль) і "Десною" (Чернігів) відповідно.

Показовою була реакція Сандро Кобахідзе після забитого м'яча на десятій хвилині (перший в матчі). Грузин розвів руками, наче дивувався, як легко вдалась результативна дія. І хоч "Олімпік" дуже швидко відігрався, в подальшому "Ворскла" демонструвала таку ж легкість. Голи Чижова, Кулача (з пенальті) та Шарпара увінчали другий розгром у виконанні "Ворскли" в поточному сезоні.

В першу чергу, потрібно зберегти склад і продовжити контракти з ключовими захисниками Ігорем Пердутою та Олександром Чижовим. Угода з обома завершується в кінці поточного календарного року, тож часу для вирішення запитання – вкрай мало.

Орендовані Матвієнко і Кулач (ще є Загорулько, але він не провідний для "Ворскли" гравець) виступатимуть за полтавчан мінімум до кінця сезону 2017/18, тому Василь Сачко розраховує на футболістів і в другій частині змагання.

Не потрапити до першої шістки "Ворсклі", здається, буде складніше, аніж потрапити. Хоча два з трьох матчів, які залишилося зіграти у першій частині УПЛ – проти прямих конкурентів "Вереса" і "Зорі". Але вже зараз Василь Сачко може поставити завдання боротися не просто за шістку, а за третю позицію. І якщо такі амбіції дійсно мають місце, то гандикап можна заробити ще до розподілу на групи.

Протягом останніх 17-и років "Ворскла" не може піднятися вище п'ятої сходинки. Коли ж, якщо не зараз, здійснювати прорив?

Фото - UA-Футбол