Чорноморець - Сталь 0:1. Післяматчева прес-конференція Костянтина Фролова

Головний тренер "Чорноморця" Костянтин Фролов відповів на питання журналістів після матчу з "Сталлю" (0:1).

- Почну з того, що дебют гри в принципі був за нами. Виходив груповий пресинг, ми намагалися нагнітати, агресивно грати. Але, на жаль, пропустили м'яч після серії рикошетів. Після цього тайм можна розділити на дві частини. З'явилася нервозність, з'явилася невпевненість. Зараз найбільше боремося з психологічними проблемами. Команда занервувала, втратила впевненість, з'явилася велика кількість браку при підготовці атаки. Віддавали м'яч супернику, порушилася компактність. Перший тайм, можна сказати, не вдався. У другому таймі спробували повернутися в гру, намагалися активно грати. Практично весь тайм ми провели на половині суперника. Знову ж таки, в силу, напевно, поспіху, індивідуального рівня наших гравців нам не вдалося розкрити оборону, хоча були моменти і напівмоменти при стандартних положеннях, після флангових передач. Напружені моменти створювали біля воріт суперника. Але не вдалося забити гол.

- П'ятнадцять років тому у "Чорноморця" була така ж ситуація. Прийшов Альтман і взяв на озброєння нехитру тактику: вісім в захисті і двоє в нападі. Може вам теж слід вибрати таку тактику, враховуючи, що команда важко проходить центр поля? Принаймні, коли "Чорноморець" не програє.

- Давайте відштовхуватися від того, що ми граємо вдома. Ми граємо з "Сталлю", рівень гравців якої не набагато вище, ніж у нас. По суті, клас гравців однаковий. Думаю, що в першу чергу багато що визначив пропущений м'яч. Якби ми забили, думаю, гру б довели до переможного кінця. На жаль, ми пропустили, і у нас не знайшлося, чим відповісти. Говорити про тактику "вісім ззаду і двоє попереду", напевно, теж неправильно, граючи вдома зі "Сталлю". Граючи, припустимо, з "Шахтарем" або з командами вищого рівня, звичайно, можна грати від оборони, чисельно насичуючи зони, закриваючи простір, використовуючи довгі передачі, виходячи в швидкі атаки. Але поки маємо те, що маємо.

- Є у вас якесь пояснення, чому взаємодія між гравцями з кожною грою стає все гірше? Сьогодні півтора десятка передач було не туди.

- Ви чули, що я говорив?

- Психологічні проблеми?

- Психологія - це найголовніше. Вся тактика, вся індивідуальна техніка будуються на психології. Якщо гравець втратив упевненість в собі, він буде помилятися в простих ситуаціях. Ви бачили, у нас досвідчені гравці помилялися - той же Жуніч, той же Зубейко. У них був невластивий для себе високий відсоток браку. Говорити про те, що взаємодії там не було або гравці не хотіли, або руху не було, не можна. Ви бачили самі, що суперник теж падав, тягнув час, судоми їх хапали. Вони намагалися всякими футбольними та нефутбольні моментами збити темп. Розкривати насичену оборону важко. Знову ж таки, були моменти, якби ми забили в другому таймі, думаю, що результат був би іншим, і ми б зараз про інші речі говорили. Але поки маємо те, що маємо. Тому говорити, що взаємодія з кожною грою все гірше, я б не став. Ясно, що найголовніше - це рахунок на табло, це результат.

- У середині 70-х, коли команду очолював Ахмед Алескеров, він ввів таке ноу-хау: запросити в команду психолога. Може, зараз такий випадок, коли варто повернутися до такої практики?

- Важке питання. Допоможе психолог або не допоможе в такій ситуації? На мій погляд, ми самі, тренери повинні розібратися. Не скажу, що у нас якась катастрофічна ситуація або що у нас немає взаєморозуміння з гравцями. Знову ж таки, прийшла нова група гравців. По суті, у нас нова лінія атаки. Захисники залишилися ті ж, воротар - Безрук, який не грав, зараз - грає. Група атаки - нові гравці. Їм теж потрібно якийсь час. Плюс турнірне становище, як не крути, тисне на нас. Нам потрібно самим розібратися. Обстановка в команді хороша, сприятлива, і я думаю, що ми знайдемо вихід з цієї ситуації і в наступних іграх покажемо результат.