В'ячеслав Грозний про закінчення гонки озброєнь і нові реалії українського футболу

Заслужений тренер України В'ячеслав Грозний поділився своєю думкою щодо виступу "Шахтаря" і "Динамо" в єврокубках та провів "діагностику" нашого футбольного господарства.

- В'ячеславе Вікторовичу, поділіться своїм враженням про матч національних збірних України та Саудівської Аравії.

- Ви знаєте, я не дивився цей матч, мені нема чого сказати. Це товариська гра. Матчі з неофіційним статусом не викликають у мене великого інтересу. За великим рахунком - це ігри для тренерських складів команд-суперників. Тренери можуть експериментувати, перевіряти в справі нові зв'язки гравців, окремих виконавців на певних позиціях. Ставляться локальні завдання і за підсумками контрольних ігор не правильно робити якісь висновки. Ось коли справа дійде до офіційних матчів, звичайно, я буду готовий поділитися своєю думкою і відповім на питання.

- Добре, тоді давайте поговоримо про стан українського футболу в цілому?

- Для того, щоб дати щодо об'єктивну оцінку стану нашого футболу, потрібно реально дивитися на речі. Дуже важливо збалансувати наші бажання з можливостями. На жаль, у деяких журналістів, уболівальників і любителів футболу завищені очікування, які не завжди відповідають реальному стану справ.

П'ять років тому у нас був чудовий національний чемпіонат. Український футбол стрімко розвивався. Але зараз, у зв'язку з політичною і економічною кризами, рівень футболу в Україні значно знизився. Це об'єктивні причини, які необхідно враховувати. Відповідно, наші запити повинні зменшуватися. Потрібно це прийняти.

Ми повинні розуміти, що якби рівень УПЛ сьогодні відповідав своєму рівню п'ятирічної давності, то переважна більшість нинішніх футболістів не грали б в складах команд Прем'єр-ліги.

Вони знаходилися б в глибокому запасі, грали б у молодіжній першості або Першій лізі. У 2013 році практично у всіх командах нашого вищого дивізіону були футболісти національних збірних. Рівень кадрового потенціалу і конкуренція були на голову вище, ніж зараз.

Звичайно, у медалі завжди дві сторони. Є тут і свої плюси. З відходом легіонерів і деяких якісних наших виконавців у великої групи футболістів з українськими паспортами з'явилися хороші шанси на те, щоб проявити себе на найвищому рівні. Щоправда, на жаль, як ми вже говорили, рівень вже не той.

- У зв'язку з цим, як оцінюєте виступ наших провідних клубів в єврокубках?

- Позитивно. І "Шахтар", і "Динамо" зіграли дуже гідно. "Гірники" дійшли до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, а кияни до аналогічної стадії в Лізі Європи. З огляду на рівень нашого національного чемпіонату, "Шахтар" і "Динамо" домоглися високих результатів.

Обидва наших лідери реально могли пройти "Рому" і "Лаціо". Хоча, звичайно ж, у киян шансів було небагато. Потрібно бути чесним і розуміти співвідношення потенціалу чемпіонатів України та Італії. До того ж, сьогодні поки кияни не мають такого складу, щоб на рівних боротися з провідними клубами топ-чемпіонатів.

Київський клуб відмовився від "гонки озброєнь", яка раніше була між нашими чотирма грандами. "Металіста" і "Дніпра" не стало. "Шахтар" ще тримається на своєму рівні, а "Динамо" пішло новим шляхом. Цей шлях вимагає терпіння. Але обрана дорога неодмінно повинна привести киян до гарних результатів. У "Динамо" вирішили відмовитися від дорогих придбань, дати шанс своїм вихованцям.

Це шлях непростий, мало хто намагається ним іти. Але я вважаю, що київський клуб вибрав дуже правильне і головне своєчасне рішення. В даний момент ця філософія повністю виправдана. Ми бачимо, як розкривається талант Віктора Циганкова. Але, напевно, ми навряд чи б побачили цей талант, якби в команді залишився Андрій Ярмоленко. Те ж саме стосується і Шапаренка з Шепелєвим. Якби не пішов Віда, не грав би Бурда. Це дуже перспективні гравці, яким потрібна зараз не тільки практика, але і відповідальність гри за першу команду "Динамо" Київ.

• Читайте також: Віктор Циганков - двадцятирічний капітан з ім'ям переможця

Я розумію Сашу Зінченка, який чесно зізнався, що якби свого часу залишився в "Шахтарі", то, напевно, нічого б доброго з цього не вийшло. Людина хоче грати і розвиватися. Але, я розумію і Мірчу Луческу, який не давав шанс молодому виконавцю, а ставив в основу досвідчених легіонерів. Якби я був на його місці, то теж ставив би основних футболістів, тому що перед командою стоїть завдання завжди вигравати.

Зараз "Уфа", як і в випадку з Олександром Зінченком, підписала молодого і дуже талановитого футболіста - Еркебулана Сейдахмета. Після роботи в Казахстані мені добре відомі можливості цього нападника. Його називають казахським Мессі. Цілком можливо він повторить шлях Зінченко і транзитом через "Уфу" перейде в один з найсильніших чемпіонатів Європи. Хлопець не сидить на місці, але і не переходить відразу туди, де буде "гріти" лавку. Місцеві гранди "Кайрат" і "Астана" на сьогоднішній день не гарантували б йому місце в стартовому складі, а в "Уфі" йому навпаки показали на вже прокладений шлях Зінченка. Для прогресу молоді гравці повинні мати постійну ігрову практику на високому для себе рівні. Інакше потенціал не буде повністю розкритий.

Я розумію, що найкращі українські футболісти теж будуть їхати за кордон. Всі хочуть грати в кращих чемпіонатах при переповнених трибунах. Але я б дуже хотів, щоб наші хлопці перед тим, як піти, пограли б на хорошому рівні і в українських клубах.

Для того, щоб відпускати лідерів, в команді повинні бути готові другі номери. Наприклад, як ця система працює в "Шахтарі"? Вивели на високий рівень Фернандіньо, Мхітаряна, Косту, Вілліана - продали. Але на їх місця завжди вже була гідна заміна. Марлос, Бернард, Фред, Тайсон цілком гідно замінили перерахованих вище футболістів. Зараз "Шахтар" готовий розлучитися з деякими своїми вже новими лідерами. На їх місце купуються і виховуються інші виконавці. Дуже хочеться, щоб і "Шахтар" слідом за "Динамо" дав шанс ряду перспективних українських гравців. Віктор Коваленко вже отримував такий шанс, є ще кілька здібних хлопців.

Сьогодні "гірникам" вже ні з ким влаштовувати "гонку озброєнь".

Вся боротьба за чемпіонство проходить між двома клубами, один з яких відмовився від цієї гонки. Так навіщо купувати дорогих легіонерів і тримати в запасі своїх талановитих гравців, якщо, по суті, доля чемпіонства вирішується в кількох очних протистояннях з єдиним конкурентом. При цьому є велика клубна академія, плодами якої потрібно користуватися. Адже на утримання і розвиток академії теж витрачаються гроші, вони повинні окупатися.

Повертаючись до виступу наших команд в єврокубках - "Шахтар" здорово провів сезон в Лізі чемпіонів. Донеччани вийшли з супер-групи. У суперниках у нашої команди були чемпіони Голландії, "Наполі", який на рівних бореться з "Ювентусом" за Скудетто, і абсолютно краща команда англійської Прем'єр-ліги - "Манчестер Сіті".

У всіх домашніх матчах "Шахтар" виграв, включаючи матч 1/8 фіналу з "Ромою". Молодці. З огляду на силу всіх суперників "гірників", вони виглядали дуже гідно. У першому таймі домашнього матчу з римлянами чемпіони України показали не найкращий футбол, але після перерви "Шахтар" перехопив ініціативу і мав беззаперечну перевагу. Якби реалізували свої моменти Феррейра, Марлос, Тайсон, то матч в Римі вже став би формальністю. Навіть, якщо б "оранжево-чорні" виграли в першій зустрічі не 2:1, а 3:1, впевнений на мільярд відсотків - команда Пауло Фонсеки пройшла б до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. Так що "Шахтар" програв двоматчеве протистояння в другому таймі першої гри, коли не реалізував ті гольові моменти, які були створені.

Другий момент, на який варто звернути увагу - "гірники" у виїзних матчах з "Наполі" (0:3), "Манчестер Сіті" (0:2) і "Ромою" (0:1) не забили жодного голу. Чому так відбувається? На мій погляд, справа в тому, що всі ці суперники - команди найвищого рівня. На своєму полі вони включаються і грають максимально агресивно. Висока конкуренція у внутрішніх чемпіонатах привчила ці колективи до подібних заходів. "Шахтар" навпаки - рідко стикається з подібною інтенсивністю в чемпіонаті України. І у донеччан, і у киян лише кілька матчів на рік відповідають подібному рівню. В УПЛ оборона наших грандів і близько не піддається такому тиску.

Показовим виглядає гол Джеко в Римі, який він забив після поздовжньої, розрізної передачі. На внутрішній арені "гірники" такі голи пропускають вкрай рідко. У чемпіонаті України "Шахтар" практично у всіх матчах грає максимально високо і лінія захисту, як правило, знаходиться на центральній лінії. Не можуть же "Динамо" і "Шахтар" за сезон грати між собою по двадцять матчів.

В єврокубках захисники наших провідних команд опиняються в не зовсім звичній обстановці. Звичайно, не просто протягом усього матчу витримувати високий рівень концентрації. В одному епізоді не витримали лінію і все - гол.

Цю проблему важко вирішувати. Як я вже сказав, у зв'язку з цілковитою домінацією на внутрішній арені наші провідні команди мають дефіцит гри в певних фазах. До того ж в більшості матчів сезону і "Шахтар", і "Динамо" володіють великою перевагою над суперниками і відповідно не грають на межі своїх можливостей. Звичайно, команди з топ-чемпіонатів знаходяться в набагато більш високому ігровому тонусі. Це теж дуже важливий момент. Саме конкуренція дає поштовх розвитку.