Еволюція Фонсеки. Від прогресивного інтелігента до послідовника епохи

Незважаючи на досвід роботи зі статусним "Порту", Паулу Фонсека на момент запрошення від "Шахтаря" не був "попсовим" варіантом. Це був тренер, сутність якого можна порівняти з нерозвіданим джерелом корисних копалин. За потенціалом – дуже сильна структура; за практичністю використання – структура, що потребувала зваженого, терпеливого і копіткого підходу. При цьому, боси "Шахтаря" повинні були розуміти, що на шляху до серцевини джерела могли відбутися життєвонебезпечні вибухи.

Паулу Фонсека прийшов до "Шахтаря" не як зліплений моноліт. В клубі розраховували отримати тренера, здатного, перш за все, прогресувати, що зрештою і проявилося впродовж каденції португальця. Але традиційно як для такої ситуації довелося пережити чимало гуль, які повинні були загартувати характер новачка. Роботодавці чекали, гравці підкорялися, а Паулу Фонсека експериментував, вважаючи себе достатньо кваліфікованим для різких рухів у команді, котра вже з півдесятка років рухається одним і тим же маршрутом.

Втім, спроба нав'язати свої правила в тоді ще чужому монастирі обернулася гучним провалом в кваліфікації Ліги чемпіонів, який змусив Фонсеку по-іншому глянути на наданий йому шанс. З одного боку, то був прояв надмірної самовпевненості і своєрідної легковажності (грайливий настрій тренера і футболістів команди перед поєдинком в Берні надовго відклався в пам'яті), з іншого – то була демонстрація того, що тренер здатний швидко робити висновки і придушувати амбітні, але нераціональні для команди ідеї. Поразка від "Янг Бойзу" відкинула у небуття план Фонсеки просувати гру з двома нападниками і приструнила його потяг до кадрових експериментів. Саме опісля поїздки до Швейцарії Фонсека зрозумів, що змінювати команду під себе потрібно поступово.

А ще португалець зрозумів, що змінювати потрібно не склад і тактичну схему, а філософію. Точніше, навіть не змінювати, а вдосконалювати. При Луческу "Шахтар" намагався швидко доставляти м'яча до лінії воріт флангами, використовуючи як козир підключення гравців другим темпом. Фонсека ж вчив команду атакувати якнайширше, використовуючи при цьому якомога більшу кількість футболістів. Показовим був матч Ліги Європи проти "Гента", де "Шахтар" забивав голи опісля з півсотні передач, а також за участю абсолютно всіх гравців команди, включаючи воротаря.

Підривним для авторитету Фонсеки стала поразка від посередньої "Сельти", яка згодом дійшла до півфіналу Ліги Європи. То була болісна гуля, отримана виключно через тренерські прорахунки. А спроба перекласти провину на плечі арбітра виглядала самообманом. Ба більше, зробивши зі Славко Вінчіча цапа-відбувайла, Паулу нагадав українській громадськості про часи Луческу і змусив повірити у те, що не тренер визначає в клубі систему, а система – тренера.

Той період можна вважати відправною точкою в процесі переродження Паулу Фонсеки. З інтелігента португальський спеціаліст перетворився на прототип Мірчі Луческу, здатного при першій-ліпшій нагоді бентежити громадськість гучними заявами. Виступи Фонсеки на публіці зарясніли звинуваченнями на адресу арбітрів, не завжди тактичними стосовно суперників словами і скаргами на утиски "Шахтаря", якими просякнута українська футбольна система. Свіжий приклад – інтерв'ю Паулу після підписання з клубом нового контракту.

"Усе було непросто. Я відчуваю: аби вигравати, ми повинні бути набагато кращими від інших. У нас це виходило. Я чудово розумію, що легко не буде. Правда в тому, що "Шахтар" дійсно проходить крізь "війну" в чемпіонаті: ми б’ємося на самоті. Визнаю, що через це минулого сезону було дуже складно. Багато людей боролося проти нас, але це робить нас сильнішими й допомагає зрозуміти: щоб перемагати, ми мусимо бути значно кращими від інших".

Про боротьбу "Шахтаря" з системою звучить смішно, але Фонсека в даному випадку виступає в ролі художника, якого, як відомо, образити може кожен. Створюючи своє полотно, митець цілковито перейнявся "духом епохи". Бурхливі реакції на дії арбітрів, провокативні заяви щодо колег за тренерським цехом, конфлікт з підопічним (Тарас Степаненко) гармонійно вписалися б в каденцію Луческу, але на картині Фонсеки наразі лише змішують фарби на задньому фоні.

Негатив протиставлений позитиву, що проявляється в прогресі футболістів, які прозябали раніше. Бернард, Ісмаїлі, Факундо Феррейра розквітнули саме при Фонсеці. На підході і Дентіньо з Аланом Патріком, хоча скептики приведуть приклади Бланко Лещука і Фоміна. І матимуть рацію.

Виступ на груповому етапі Ліги чемпіонів 2017/18 майже переконав у тому, що Фонсека зі своїм "Шахтарем" нарешті виріс з коротких штанців. Класна гра з майбутнім чемпіоном Англії (в обох матчах), стратегічна перемога над "Наполі" у Харкові і прояв класу в протистоянні з зухвалим "Фейєноордом". Прокляття могло впасти, якби "Шахтар" по-іншому зіграв з "Ромою" в вічному місці. Не говоримо про результат, лише – про характер того матчу. Обрана Фонсекою тактика утримання здобутого вдома рахунку залишила черговий відбиток на репутації португальця. Хоча, хоча…

Хоча саме після вильоту з Ліги чемпіонів зарясніли повідомлення про зацікавленість в послугах Фонсеки команд з різних куточків континенту. Починаючи з Саудівської Аравії і завершуючи Англією. Щось зі списку ПСЖ, "Наполі", Арсенал", "Вест Хем", "Монако", можливо, й було вигадками агентів, однак впізнаваність Фонсеки зросла. Це факт. Керівництво "Шахтаря" дісталося до серцевини джерела.

Наступних два роки Фонсека проведе біля керма "Шахтаря", намагаючись втримати планку результатів на звичній висоті і повністю відповідати ідеології клубу.

Фото - UA-Футбол