Ігор Суркіс: Жодному тренеру Динамо я ніколи не казав, кого треба ставити до складу

У четвер в дитячо-юнацькій школі київського «Динамо» імені Валерія Лобановського відбувся день відкритих дверей. В рамках цього заходу з журналістами поспілкувався президент столичного клубу Ігор Суркіс.

Ми зараз з вами знаходимося в нашій дитячо-юнацькій школі, але, перш за все, хотів би відзначити, що не можна говорити тільки про перспективу. Адже вболівальники «Динамо» завжди хотіли і будуть хотіти результату сьогодні, а не колись. Якщо ми не будемо це враховувати, то просто втратимо ту величезну армію вболівальників, яка у нас є.

Але при цьому, звичайно, ми думаємо і про майбутнє нашого клубу. Сьогодні радий оголосити вам, що ми відкрили ще один житловий корпус нашої дитячо-юнацької школи. Це той самий корпус, де колись жила легендарна команда київського «Динамо» 70-х років. Жила аж до того часу, поки не з'явилася база в Конча-Заспі. Ми цей корпус реконструювали, і тепер там будуть жити наші вихованці. Упевнений, що дітям буде там комфортно і дуже зручно. І батьки за них переживати не будуть: їхні чада будуть ситі, взуті й одягнені.

- Ми тільки що побачили, що ви самі в непоганий футбольній формі. Немає бажання надіти футбольні бутси?

- Я в футбол граю щонеділі. На маленькому полі. А на великому полі нехай проявляє себе наша команда. Дуже хочу, щоб «Динамо» якнайшвидше почало показувати той футбол, якого чекають наші уболівальники. Я в це вірю. Якби не вірив, то просто не займався б усім тим, чим зараз займаюся.

- Раз вже ви торкнулися першої команди «Динамо» ... Що можете сказати про ту тривалу серію невдач підопічних Олександра Хацкевича, яка ось тільки зараз закінчилася?

- Говорити, що я спокійно це пережив, не стану. Не стану навіть говорити, що спокійно спав весь цей час. Ті, хто мене знає, не дадуть мені збрехати, що мене переповнювали і емоції і роздуми щодо прийняття тих чи інших рішень. Я людина емоційна і намагався себе стримувати.

Природно, найпростіше було задовольнити емоції вболівальників і в черговий раз поміняти головного тренера. Хоча такого наставника я не бачив. Можливо, ви мені підкажете, хто зважиться взяти команду в середині сезону під зобов'язання миттєвих переможних результатів? ..

Можу сказати одне: те, що робить Хацкевич, він робить в екстремальних умовах. У нього величезна група молоді! Але він довіряє цим футболістам. Подивіться, Миколенко відіграв в двох матчах поспіль. Це молодий, 19-річний хлопець. Або взяти того ж Циганкова, від якого ми хочемо неможливого - це теж молодий футболіст, зрозумійте! У нього будуть і підйоми, і спади. Можливо, у Циганкова ці спади будуть не такими значними, як у інших футболістів.

Я ж не дарма привів вище приклад Тимчика, Леднева, Михайличенко. У цих хлопців теж величезний потенціал. Ми їх цілеспрямовано віддали в оренду, і бачимо зараз, що вони дійсно є гравцями основного складу «Зорі». Юрій Вернидуб - дуже досвідчений тренер. Він не стане просто так довіряти місце в складі тому чи іншому футболісту.

Київське «Динамо» - це команда, від якої всі хочуть перемог зараз. В цю хвилину! Я це знаю. Але треба потерпіти. Я впевнений, що у цього тренерського штабу все вийде! Мікроклімат в команді хороший. Хацкевич працює правильно. Він вимагає від футболістів, може, навіть більше, ніж вони можуть дати. Так, десь не вистачає виконавської майстерності. Але це шліфується на тренуваннях.

Упевнений, що «Динамо» подолало цю чорну смугу. Такі смуги бувають у всіх команд. На початку 80-х «Динамо» було і на 7-му місці, і на 10-му. А потім Лобановський вивів цю команду на перше місце. Так, багато що залежить від тренера, але Валерій Васильович привів до успіху саме ту команду, яка пройшла нелегкий шлях низами турнірній таблиці. Те ж саме відбулося в 1996-му році. Жоден футболіст не був вигнаний з тієї команди «Динамо» з приходом Лобановського. І, повірте мені, ті хлопці не заграли б, якби не пройшли тернистий шлях. Наберуться досвіду і нинішні пацани, які грають у першій команді «Динамо». Вони пройдуть горнило важких випробувань і гратимуть!

- Вас не хвилює та обставина, що новачки «Динамо» придбані влітку, не пробилися до складу навіть до жовтня?

- Хвилює. Але, повторюся, я повністю довіряю нинішньому тренерському штабу команди і її головному тренеру. Щоб хто не писав. Які б коти щось там комусь ні підказували ночами. Футболістів в команду я не вибираю. Я плачу за них гроші. А вибір виконавців - завжди за селекціонерами і, потім, на завершальній стадії, за головним тренером.

Наші селекціонери на чолі з Красніковим придбали трьох бразильців. У мене немає ніяких претензій до цих трансферів. Я розумів, що нас чекає тривалий шлях - ці футболісти повинні будуть адаптуватися в новій для них команді, в новій для них країні. У мене з Красніковим чудові відносини, ми з ним спілкуємося щодня. А звертати увагу на те, що у кого-то кіт занявкав вранці або ввечері, я не збираюся.

Жодному тренеру «Динамо» я ніколи не казав, кого треба ставити до складу. Я ніколи не вибирав футболістів під трансфери. Є тренери, які давно розпрощалися з «Динамо». Наприклад, Йожеф Сабо. Запитайте у нього, чи привіз я в «Динамо» хоч одного футболіста без його на те згоди. Таке ж питання можете задати будь-якому з колишніх тренерів «Динамо». Все завжди було погоджено з головним тренером. Причин тому, чому той чи інший новачок не грає, знаходиться потім мільйон. Наприклад, Леоненко не грав при Лобановському з однієї простої причини. Не тому, що він був слабшим за Шевченка і Реброва. Ні. Він не грав з тієї простої причини, що багато розмовляв. А Валерій Васильович хотів, щоб на полі всі гравці бездоганно виконували те, що вимагає від них сучасний футбол.

Хацкевич, Лужний, Шацьких - всі вони грали в «Динамо». Грали при Лобановському. І вони знають, що роблять. Саме тому я їм довіряю. І в ці дні іноді сам собі кажу: «Молодець, що втримався, і не наробив дурниць». Давайте разом потерпимо, почекаємо, і я сподіваюся, що команда з честю вийде з цієї непростої ситуації і даруватиме нам, перш за все, хорошу гру. А якщо буде хороша гра, то обов'язково будуть і перемоги.