MVP Миколенко, непомітне просідання Сідклея, нова модель для Вербіча. Пристойне наповнення від Динамо

Потрібен ще один змістовний за наповненням матч. Бо один раз – це випадковість, двічі – тенденція, а тричі – закономірність. "Динамо" поки що замахнулося на тенденцію: після змістовного, хоч і програного, поєдинку з "Шахтарем", показало класний за наповненням матч у Лізі Європи.

Одразу кидається у вічі той факт, що "Динамо" не сушило гру. Коли мала місце серія з перемог 1:0, зазвичай кияни нічого не дозволяли суперникові вдіяти біля воріт Бойка. При цьому, самі також насичували апетит лише крихтами (рикошети, голи зі стандартів, натужні м'ячі після індивідуальних дій). У матчі з "Шахтарем", а також у вчорашній грі з "Ренном", було інакше. "Динамо" грало різко і доволі відкрито, що не позбавляло шансів суперника на чужій половині поля: 12 ударів "Ренна" – тому підтвердження. Але ключовим фактором стали успішні дії Бойка і нормальний рівень реалізації власних моментів.

Скажете, що ситуація, коли команду повинен рятувати Бойко (а могло скластися, й справді, інакше, якби Денис не виручив киян на початку гри), доволі тонка і нестабільна? Добре відповів на це запитання Олександр Хацкевич: "воротар повинен виручати". Допомагали й захисники. Бурда вигравав повітря (найвищий показник ефективності верхових захисних єдиноборств серед гравців обох команд, також головою загрожував і чужим воротам), Кадар перехоплював і виносив м'ячі, а Миколенко взагалі розривав фланг. Слова Бойка щодо характеристики Миколи всі чули, повторювати не варто. Лише числа і статистика: три удари від Миколенка (один з них – гольовий), найбільше (!) серед гравців обох команд дотиків до м'яча (83 – феноменальний показник для оборонця), 48 передач, з яких дві – безпосередньо на загострення. І при цьому він встигав відбирати і перехоплювати м'ячі (найліпший серед гравців "Динамо"). Справжній MVP.

Інтенсивність дій Миколенка

Те, що була нормальна гра у виконанні "Динамо", можна оцінити хоча б за ефективністю дій Че Че. Бразилець розташувався акуратно між лініями в формації 4-1-4-1, взявши на себе роль глибинного диспетчера. Не бив по воротах, але добре грав у пас. Найімовірніше, саме таким був задум тренерського штабу: використовувати Че Че для розвитку швидких наступів (колись при Реброві таким займався Рибалка). 52-і передачі, лише чотири з яких виявилися неточними. І що найважливіше – більшість з цих передач (31) були спрямовані уперед.

Не дивно, що числа називають саме Че Че найліпшим гравцем "Динамо" з точки зору гри в пас.

Гра в пас від Че Че. Більшість передач - вперед

Хоча найбільше ключових передач віддав Циганков – аж чотири. Примітно, що жодної такої не було у Сідклея. Бразилець найрідше серед гравців "Динамо" (за винятком нападника Вербіча) зустрічався з м'ячем. Не йшов у дриблінг, слабко грав у пас. За рахунок габаритів хіба що вигравав силові єдиноборства, але для флангового півзахисника в формації 4-1-4-1 цього замало. Можна лише здогадуватися, що було б з правим флангом оборони "Ренна", якби Сідклей показав ту ж інтенсивність, що і Миколенко.

Інтенсивність дій Сідклея. Порівняйте з картою Миколенка

Вербіч – то окрема тема. Після гри з "Шахтарем" виникли суттєві сумніви щодо доцільності використання словенця у якості центрального нападника, але поєдинок з французами видав протилежну думку. Гол – це лише верхівка айсберга. 37 дотиків до м'яча для нападника – нормальний показник. І головне – були дотики і у штрафному майданчику. І майже кожен другий такий дотик – це був удар по воротах. Вельми непогано.

Але тут варто зауважити, що у "Динамо" поменшало верхових передач у боротьбу. Більшість пасів – це короткі або середні, тож Вербіч не був завантажений боротьбою у повітрі. Це дозволяло також розправити крила Буяльському і Шапаренку. Обоє показали непогану інтенсивність і заробили непогані показники ТТД. Але обоє чомусь часто опинялися і працювали на лівому фланзі. Сідклей? Так, допрацьовували і за того хлопця, в той час як Циганков на своїй брівці порався сам.

Інтенсивність дій Буяльського і Шапаренка - з акцентом на лівий фланг

Ось така відповідь Олександра Хацкевича критикам. Цілком пристойна гра як за результатом, так і за наповненням. Ми не згадували Кендзьору, але він не провалився, будучи ефективним у роботі з м'ячем та підтримуючи командний ритм гри в пас. Запитання є хіба щодо ефективності Сідклея, але за нього добре відпрацювали партнери.

Для "Динамо" настала світла смуга? Хацкевич нарешті знаходить правильну модель для гри? Ознаки є, але з більш глибокими висновками зачекаємо.