Шеф-кухар Шахтаря: Бразильці їдять борщ, гречку, вінегрет, сало їм не давав

Шеф-кухар Шахтаря і збірної України Любомир Тошич розповів, як харчуються футболісти в тренувальний та ігровий день, на чому грунтується меню і чим українські продукти відрізняються від європейських.

- Любомир, меню для гравців ви самі складаєте або дієтолог?

- Меню складаю я разом з докторами і тренерами з фізпідготовки.

- Від чого відштовхуєтеся при його складанні?

- Раціон футболістів залежить від дня, тобто, від навантаження. В основному гравці їдять все, забороненого нічого немає, крім трансжирів. Тому все, що містить маргарин - круасани, випічка, - це все виключається. І також виключається свинина. Залишається яловичина, курка, риба, морепродукти, качка, кролик.

- Чим відрізняється меню в тренувальний та ігровий день?

- Якщо це день гри, то їжа легша, тоді ми готуємо на пару або запікають, щоб не було зайвого жиру, щоб їжа була не важка, щоб її можна було швидко переварити і засвоїти. Крім того, потрібно більше вуглеводів. М'ясо, риба, птиця, паста, рис - швидко засвоюються вуглеводи. І після гри протягом двох годин теж обов'язково паста, рис, піца - це все вже стоїть біля гравців в роздягальні.

Якщо у нас тренувальний збір, то їжа завжди дуже насичена, тому що в такі дні у них може бути два тренування в день і вони повинні встигати відновлюватися. Футболістам потрібно встигнути поглинути калорії, витрачені на тренуванні, перш, ніж йти на наступне.

- У разі перемоги дозволяєте з'їсти щось, чого немає в звичайному меню? Хоча б десерт?

- Ні, нічого особливого не готуємо. Десертів у нас немає. Тільки кава і чай і сухе печиво або бісквітні мафіни. Крем і шоколад виключаємо, особливо в ігровій день.

- Яка кухня переважає у вашому меню?

- Кухня змішана - як українська, так і європейська.

- Як бразильці сприймають українську кухню?

- Вони дуже швидко звикають до нашого меню. Борщ їдять, гречку, вінегрет, сало не давав, але, сумніваюся, що вони б його їли. Примхливих в цьому плані хлопців немає. Африканські футболісти не їдять нічого, пов'язаного зі свининою, навіть шинку.

- Чи не просили вас приготувати щось національне для них?

- Ні, не просили.

- А взагалі гравці можуть попросити вас приготувати щось, що вони люблять?

- Так, звичайно, можуть. Але не те, що люблять, а то, що їм потрібно. Якщо дієтолог щось заборонив і сказав їсти інше, то я приготую. Але у нас різноманітне меню, тому кожен для себе знайде те, що любить. А так, це одна команда, тому їдять все однаково. У нас багато фруктів, салатів, м'яса, гарнірів, овочів в різному вигляді. В меню є все.

- Смаки українців і бразильців, напевно, відрізняються, не помічали?

- Ні. Смаки не відрізняються. Може бути таке, що сьогодні, наприклад, риба залишиться, а на наступний день м'ясо. Вони самі поєднують, знають, кому що треба. А взагалі я бачив меню багатьох збірних і клубів і всі вони відрізняються тільки деякими нюансами, зумовленими національністю. В цілому, всі однаково.

- Гравці харчуються на базі?

- У Донецьку у команди була своя кухня, там весь час замовлялися продукти. Футболісти багато часу проводили на базі, там снідали, обідали і вечеряли. Зараз у нас на базі в Києві немає повноцінної кухні, де можна було б готувати. Ми там тільки снідаємо. Тому повноцінно я готую тільки на виїздах.

- А як це відбувається на виїзді?

- За два тижні перед вильотом ми робимо замовлення для меню, щоб у готелі був час підготуватися і забезпечити нас продуктами. Якщо якихось продуктів немає, то вони повідомляють нам і пропонують чимось замінити. Я вилітаю на два дні раніше команди, щоб все підготувати.

- Чи траплялися проблеми з продуктами за кордоном?

- Сир не могли знайти у Франції. Але у нас є холодильники і якщо виїжджаємо на збір надовго, то беремо сир з собою. Гречку теж беремо. В іншому все є, але якість продуктів в Україні мені подобається набагато більше, ніж на заході. І ставлення кухарів і людей на кухні в готелях в Україні краще, ніж в Європі. Я працював в 26 різних країнах з різними кухарями і можу сказати, що ставлення у всіх різне, деякі йдуть назустріч і готові допомогти, деякі - ні. Але все можна вирішити. Ми завжди висилаємо райдер, де крім продуктів, вказуємо, скільки персоналу нам потрібно на кухні. Це забезпечує готель. А в Україні є помічники, які їздять зі мною.

Одного разу був випадок, коли готель не виділив мені жодного помічника. Там був серед кухарів один поляк, який сам погодився мені допомогти, інакше я б все готував один.

- Чи не складно звикати кожен раз до нової кухні?

- Спочатку було дуже важко, але зараз на кожну кухню заходжу як на свою. Уже звик і розумію, що якщо я не буду себе почувати господарем, то нічого не вийде, мене не сприймуть серйозно.