Супряга: І Бесєдін і Русин зараз сильніші за мене

Юний форвард «Динамо» Владислав Супряга розповів про свою адаптацію в команді, а також свої завдання на сезон.

- Владислав, як вас прийняли в команді?

- Адаптуються потроху. Всі мене прийняли добре, не можу скаржитися. На базі живу з Цітаішвілі, Булецою і Поповим, яких давно знаю, вони і допомагають адаптуватися в новому середовищі. Хлопці мене найчастіше називають Супра. Я не проти.

- Сподобався Київ? Було трошки часу познайомитися з містом?

- Часу взагалі немає, відверто кажучи. Але відразу зрозуміло, що це дуже гарне місто, в якому безліч можливостей. Я тут був тільки кілька разів, коли приїжджав до збірної, і часу вільного практично не було. Не знаю навіть, коли зберуся побачити столицю як слід. Я зараз зосереджений тільки на футболі. Хочу заслужити повагу тренера і партнерів. Я сам з Одеси. Там народився і виріс. Але і Дніпро, наприклад, для мене не менш рідний. Я туди переїхав, коли мені було 12, і додому після цього їздив приблизно раз на півроку ...

- У «Динамо» все не так, як в попередній команді?

- Власне, все те ж саме: тренування, відновлення, ігри ... Але в «Динамо» все вище класом. Особливо це стосується відновлювальних процедур. І кількості і якості. Те ж саме і з тренуваннями. Я прийшов після Другої ліги і спочатку був шокований. Дуже важко було звикнути. І просто доводиться адаптуватися до іншого рівня швидкості прийняття рішень і роботи з м'ячем. Це дається непросто, але допомагає рости. Плюс, іноземці, яких в «Дніпрі» не було. З ними цікаво. Особливо з бразильцями. Вони дуже комунікабельні і часом дуже смішні.

- Хто в перші тижні допомагав найбільше?

- Йосип Пиварич. Він допомагав, особливо перед матчем з «Аяксом». Підійшов до мене перед грою і знайшов потрібні слова, хоча я все одно дуже хвилювався, особливо коли почув гімн Ліги чемпіонів. Це була моя мрія, і вона здійснилася досить швидко і несподівано.

- Ваш перехід в «Динамо» здивував. У вас практично не було дорослого футболу серйозного рівня! Боялися, що в Києві може не скластися?

- Вважаю, отримав поки великий аванс і, думаю, всі це розуміють. Друзі сказали, що я молодець і повинен скористатися цим шансом. Що стосується батьків, то вони не стали нічого конкретного радити. Повністю мені довірилися і тільки сказали, що все в моїх руках. Я якраз повернувся з юнацької збірної, коли мені повідомили про інтерес «Динамо». Я, звичайно ж, хвилювався, були певні сумніви, але потім зустрівся з Андрієм Русолом, який сказав, що для мене це точно крок вперед, що від таких можливостей не відмовляються. Сказав, що він вірить в мене. Саме Русол вплинув на мене, і я зрозумів, що це правильний крок.

- Про що подумали, коли дізналися, що будете грати в стартовому складі проти «Аякса»?

- Дуже хвилювався. «Динамо» потрібен був результат, ми повинні були забивати, причому щонайменше двічі, розуміли складність завдання. Намагався не думати зайвого, але не виходило. На наступний день, коли вийшов на поле, почув, як кричать 50 тисяч, і, якщо чесно, злякався. Дивлюся: на мене біжить Хунтелар, а я тільки недавно дивився на нього по телевізору! Звичайно, потім трошки заспокоївся - і далі було вже не так страшно.

- Ви зараз наймолодший в першій команді. Це відчувається?

- Думаю так. Я менше знаю, менше вмію. Але все намагаються мені допомогти, і я дуже вдячний своїм партнерам за це. Зневажливого ставлення не відчуваю. Це точно. Хіба що жарти, дотепи, але дружні.

- Юнацький чемпіонат Європи поки найяскравіший спогад в кар'єрі?

- Це були дуже яскраві емоції, звичайно, але вихід у старті проти «Аякса» вже затьмарив успіхи зі збірною. Це найбільш хвилююча подія, яка у мене була.

- У команді ще два чистих форварда. Плюс, Дуелунд, який теж може зіграти в нападі. Витримайте конкуренцію?

- І Бесєдін, і Русин зараз сильніші за мене. Я так вважаю. Вони старше, у них більше досвіду, вони вже довели свою кваліфікацію забитими м'ячами. Я собі кажу, що повинен працювати, можливо, ще більше Артема і Назарія. Тільки так зможу стати основним гравцем «Динамо».

- Чи ставили перед собою якісь завдання на перший сезон в «Динамо»?

- Моя мета тепер - просто грати. Сподіваюся, тренери нададуть мені шанси, а я спробую ними скористатися!