Клуб без сьогодення та майбутнього. Арсенал-Київ йде по шляху Сталі

Перед останньою міжнародної паузою цього року якийсь чорт потягнув написати, що у київських "канонірів" є перспективи. Проблиски в грі з "Олександрією" дійсно виднілися, однак практика показала, що це тільки фрагменти з мозаїки, в якій переважають темні тони.

Ті, хто стежив за Першої лігою в минулому сезоні, підтвердять, що ще тоді "Арсенал" виглядав важкувато. Але чемпіонат команда в той час Сергія Литовченка виграла достроково, десь вичавивши результат на характері, а десь банально пощастило. З клубу звучали обнадійливі фрази, що інвестори в змозі потягнути УПЛ. Здавалося, це відноситься і до комплектації. Однак після підвищення замість послідовного прогресу почався хаос.

Кияни з 1 липня до сьогодні підписали 23 гравця (по суті, заново укомплектувалися). Сітало, Майданевич, Домбровський, Гринь і Фещук - це ті, хто залишився в числі гравців основної обойми в минулому сезоні і поточному. Але нові підписання поки не принесли нічого. Ротація в клубі просто божевільна: навіть по ходу осінньої частини чемпіонату, коли клуби рідко собі дозволяють тасувати заявку, киян було не зупинити.

Зрозуміло, що гра команди від цього надійнішою не ставала. Віддай м'яч ближньому партнеру - це була найбільш тактично грамотна комбінація від "канонірів". Схоже, команда просто краще не може, і тут вже будь ти Сергієм Литовченком, Фабріціо Раванеллі або В'ячеславом Грозним одночасно, від останнього місця відклеїтися важко. І добре, що можна закритися на своїй половині, постаравшись відстояти хоча б нічию і не особливо замислюватися про атаку: десять клубів УПЛ з дванадцяти поняття не мають, як зламувати насичену оборону суперника.

"Арсенал" із початку виглядав досить сумнівним проектом. У команди менеджерів Олексія Кікірешка, які перебували при клубі в перші роки його існування, була хоча б віра в світле майбутнє. Яку нішу в суспільстві у віддаленій перспективі займали б "каноніри", питання друге. Головне, що кудись клуб рухався. На якому він зараз етапі, і яка його кінцева мета, навряд чи готовий сказати хоча б хтось.

Багато вболівальників не хочуть "пускати" в Прем'єр-лігу клуби на кшталт "Інгульця" або "Колоса". Але досить порівняти їх з "Арсеналом", і умови разом з інфраструктурою у претендентів будуть кращими, ніж у "канонірів".

До речі, з приводу інфраструктури. Схоже, два поля в Щасливому - це єдиний актив, який є у клубу. І то, зважаючи, що там грають молодіжні команди "Шахтаря", ще неясно, за чий рахунок свято. Зрозуміло, що про свій стадіон ніхто навіть не говорить. Як і про власних вболівальників.

Клуб ще при іграх у Щасливому відвідували в основному родичі футболістів, арбітри, гравці місцевої Академії. Для стадіону Лобановського цієї аудиторії виявилося замало, а як залучити більшу, схоже, в клубі не в курсі. Тема з видачею безкоштовної приправи для плову разом із квитком, мабуть, нікого не зацікавила. Та й кому там думати про глядачів, якщо зараз головне завдання - закрити всі фінансові питання, адже корабель все більше занурюється на дно.

Напевно, надія залишилася на президента Івіцу Піріча. УПЛ не звикати, що власники клубів сидять закордоном, поки на місцях керують їх активами (в то числі футбольними). Але ладно якби йшлося про Димінського, Жеваго або Клімова, у яких хоча б в теорії на рахунках щось є. Чим займається Івіца Піріч, звідки поповнює клубний бюджет і з якою метою він це взагалі робить? Навіщо йому клуб в іншій країні? Так, тут він колись грав, але цей аргумент виглядає так собі: "Жив у Херсоні, тому купив місцевий нафтозавод". "Сірий кардинал" клубу Олександр Москаленко, який і керує проектом з України, не дарма не відповідає на телефонні дзвінки журналістів. Це, напевно, найлогічніша річ з усього в клубі.

Про що розповідати?

Про затримки по зарплаті? До цих пір так і не зрозуміло, звідки клуб спочатку збирався черпати ресурси, щоб бути в Прем'єр-лізі конкурентним хоча б у боротьбі за виживання.

Про трансферний бан? Історія зі звільненням Сергія Литовченка і приходом на посаду Фабріціо Раванеллі сама по собі епічна. А факт, що колишнього тренера, який несподівано привів клуб до перемоги в турнірі, просто звільнили і не розрахувалися - це більше схоже, висловлюючись жаргоном, на розвод.

Про перспективи? Мабуть, в клубі їх бачать не більше, ніж ми.

Набридло, схоже, навіть одному з головних патріотів цього клубу, В'ячеславу Грозному. Згадайте, скільки ентузіазму було у наставника, коли його тільки представили в якості головкому "канонірів". Зараз він вже не такий оптимістичний, і готовий піти, якщо керівництво на найближчій зустрічі не переконає, що клуб хоча б кудись рухається.

"Арсенал" одним із перших клубів, що видалився з УПЛ, оголосив про входження у професійний футбол з Другої ліги заради повернення в еліту. Влітку 2015-го, коли Ігор Коломойський ще тільки планував подібну схему з "Дніпром", це виглядало дуже зухвало і практично нереально. По дорозі "каноніри" прихопили ще й історію всіх старих "Арсеналів", проголосивши, що ведуть облік історії з 1925 року. У підсумку клуб з на ходу вигаданою історією і туманним сьогоденням домігся свого: повернув бренд "Арсеналу" в Прем'єр-лігу. Та, схоже, не надовго. Здається, від цього буде легше всім.

У матеріалі використані фото офіційних сайтів ФК "Чорноморець", ФК "Маріуполь" та ФК "Львів"