Ріанчо: Суркіс пропонував покращений контракт, але я відмовився

Колишній тренер «Динамо» і збірної України Рауль Ріанчо розповів про український етап у своїй кар'єрі.

- Персональні розбори були узгоджені з Ребровим, головним тренером «Динамо»?

- Окремо - ны. Коли я прийшов в «Динамо», Ребров сказав мені, якою бачить організацію гри, ми разом продумали методи нашої роботи. І якщо гравця треба проконсультувати індивідуально, не обов'язково потрібен головний тренер. Для цього є помічники.

Коли я бачив, що Ярмоленко робить щось не так, то запитував у монтажерів потрібні мені шматки і спілкувався з гравцем.

- Президент «Динамо» Ігор Суркіс розповідав: одного разу ви прийшли до нього в кабінет і почали розповідати, як формувати команду. Йому не сподобалося, що ви прийшли без Реброва. Як було насправді?

- Це правда, я пішов до нього в кабінет, але перед цим у нас була розмова з Ребровим. Я говорив: «Ми виграли другий чемпіонат поспіль, але п'ять наших гравців (українців і легіонерів) знаходяться в зоні комфорту. Я не бачу від них потрібної віддачі, нам потрібна свіжа кров і люди, які мріють про перемоги».

Ребров відповів: «Я говорив з президентом, це неможливо». Тоді до Суркіса пішов я, і Ребров про це знав.

У кабінеті президента я сказав: «Нам потрібні чотири-п'ять новачків на місця тих гравців, команда вичавлені. Або міняйте п'ять футболістів, або забирайте тренерів, з такою командою неможливо вирішувати завдання».

Суркіс сказав, що не може прибрати тих гравців, і запропонував мені новий покращений контракт, я відмовився: «Ні, я не бандит, я не дам результат з такою командою і не хочу тебе обманювати».

- Потім була збірна України. І кажуть, що Шевченку не подобалося, коли ви заходили на територію головного тренера. Правда?

- У збірній України у мене був найменший вплив на гравців за всю кар'єру, там було четверо рівноправних помічників Шевченко, я займався виключно тактикою. А пішов через два роки, тому що хотів адреналіну, бути у поля не раз на півтора місяця, а кожного тижня.

Робота в збірній не зовсім для мене.

- І все ж, Ребров і Шевченко могли думати, що ви заходите на їх територію?

- Не думаю, що так вважає Ребров. Мені він про це нічого не говорив, але у нас хороші відносини, ми спілкуємося, недавно він дзвонив мені з Угорщини: «Привіт, друже, як ся маєш?». Ми вітаємо один одного з днем ​​народження і Новим роком, говоримо російською.