Гуцуляк: Місце у турнірній таблиці не влаштовує Карпати

Вінгер "Карпат" Олексій Гуцуляк, якому сьогодні виповнюється 21 рік, розповів про враження від першої частини сезону.

– В Україні протягом тривалого часу існував стереотип – умовно 25-річні гравці вважалися молодими і перспективними, зате в Європі довіряли 18-річним футболістам, які не мали поблажок. Щось схоже ти відчув на собі у "Вільярреалі". У нас "маринують" гравців і їм не дають шансу, який свого часу тобі дав Ігор Йовічевіч?
– Як на мене, колись справді менше довіряли молоді. Зараз молодь не "маринують" і дають більше можливостей, підпускають до основи. Мені тільки 21 виповнюється, але мене вже не називають молодим і перспективним (посміхається).

– На зимову паузу "Карпати" пішли далеко за межами першої шістки, проте позитивних моментів у першій частині сезону вистачало. Які приємні миттєвості можеш виокремити?
– Місце у турнірній таблиці нас справді не влаштовує. Разом з тим, були позитивні матчі. Взяти хоча б до прикладу виїзну перемогу над "Динамо". Провалів теж вистачало, як і у кожної команди.

– Ти традиційно по ходу сезону змінював позицію на полі. Твій товариш та екс-карпатівець Микола Матвієнко, який є універсальним оборонцем, неодноразово казав, що для адаптації на новій позиції йому потрібно кілька тренувань. Як швидко вдається тобі звикнути до нового амплуа?
– Де б я не грав, дискомфорту жодного немає. Можу закривати кілька позицій. Можливо, колись було трохи важче і я міг казати, що на певній позиції не зможу грати. Втім я перелаштувався і зараз розумію, що це пішло мені на користь і я можу грати практично всюди.

– Завдяки появі Ореста Лебеденка у тебе з’явилася можливість грати на рідній позиції. Жарт, в якому є доля правди?
– Однозначно. Звичайно, мені найкомфортніше виконувати функції центрального чи крайнього нападника. Мабуть, захисник це не зовсім моє, але позицію зліва в захисті я теж можу закрити.

– У жовтні тобі вдалося відзначитися в трьох матчах поспіль, до яких ти потім додав ще один влучний удар з позначки у грі з "Арсенал-Київ". Тебе можна назвати карпатівським пенальтистом?
– Той матч в Києві був непростим, проте ми переважали суперника, могли забивати більше – нам просто не пощастило. Щодо пенальті, то я часто їх треную. Те саме стосується і штрафних ударів. Мабуть, саме тому тренерський штаб довірив мені нагоду пробити. Радий, що не схибив.