Нехай бігають, а ви розминайтеся в роздягальні. До Дня народження Мирона Маркевича. Частина друга

Таких особистостей в українському тренерському цеху залишилося мало. Два гранда вітчизняного футболу пливуть в океані великої гри під керівництвом тренерів-іноземців, збірну очолює новачок в професії, а за кордоном українська тренерська школа представлена ​​досить бідно. Тому його ми повинні цінувати і поважати з особливим трепетом.

Нині він не тренує, займаючи посаду у Федерації футболу України. Але всі ми прекрасно пам'ятаємо часи його активної роботи біля кромки поля. Той шикарний "Металіст", який зумів скласти конкуренцію "Динамо" і "Шахтарю", а також протягом декількох років успішно виступав на міжнародній арені, а також той "Дніпро", який сенсаційно для всього футбольного світу дійшов до фіналу Ліги Європи. Сьогодні, в день 68-х іменин Мирона Богдановича, роботу під керівництвом одного з найбільш успішних українських тренерів згадують колишні підопічні, а нині – друзі і колеги Мирона Маркевича.

***

- Які особливості тренувань ви б відзначили у тренера?

Олег Шелаєв (під керівництвом Мирона Маркевича грав в "Металісті" з 2009-го по 2014-й роки; в цей період провів 103 матчі). - Довелось чути, що раніше навантаження були сильніші, і "фізика" була без м'яча. Але коли я був в "Металісті", тренування проходили з м'ячем, з ігровими серіями. Тому навіть якщо упор робився на підвищені навантаження, то з м'ячами це легше переносилося.

Руслан Ротань (в складі "Дніпра" провів 316 матчів, а під керівництвом Маркевича грав в команді з 2014-го по 2016-й роки). - Всі тренування проводилися з м'ячами. Ніколи не було "загону". Навіть якщо заняття проходило з підвищеним фізичним навантаженням, але в поєднанні з вправами з м'ячами, "фізуха" сприймалася з цікавістю. На наступний день після матчу, хто грав в основі, отримав навантаження, і потребував відновлення, йшли з Богдановичем грати в дир-дир. Гравці змішувалися з тренерським складом і йшла "заруба". Такі міні-матчі проходили весело, цікаво, а ми швидше відновлювалися.

Сергій Ковалець (під керівництвом Мирона Маркевича грав в командах "Поділля" - 1989-й рік, "Карпати" - 1997-1999 роки, "Металург" Запоріжжя - 2000-2001 роки). - Коли я був гравцем, весь футбол був побудований під київське "Динамо". Працювали за програмою киян, і це давало успіх підопічним Валерія Лобановського. Тому у нас спочатку було багато бігової роботи. Коли в Трускавці бігали крос по 12-15 кілометрів, то тренерський штаб їхав ззаду на автобусі, контролюючи, щоб ми не їхали на таксі, велосипедах і конях (сміється). Потім, працюючи помічником в "Металісті", зауважив, що Богданович поміняв тренувальний процес. Це був стиль гри коротких і середніх передач, а для цього потрібно було володіти культурою пасу. Тому більше часу на тренуваннях відводилося роботі з м'ячем. Час йде, багато чого змінюється в футболі, і також змінюються підходи тренерів в управлінні команди - тактиці, швидкості, колективних діях на полі. І вихід "Дніпра" у фінал Ліги Європи під управлінням Маркевича говорить про те, що він тримав руку на пульсі, і був на правильному шляху.

Іван Гецко (в складі "Карпат" провів 51 матч, забив 29 м'ячів, а під керівництвом Маркевича грав в команді в сезоні 1998/1999). - Він знав підхід. Коли були важкі тренування, кроси, тести Купера, то посилав управляти процесом Дячука-Ставицького, щоб той послухав все, що ми думаємо про них. Намагався не бути присутнім на таких заняттях. Потім після тренувань приходив і мило жартома питав: "Ну що, трохи побігали?". Я відповідав, що, якщо не брати до уваги, що побігали до "передінфарктного" стану, все нормально. Або питав: "Що, ніжки болять?". Та ні, тільки в туалет, де потрібно сидіти, ходимо стоячи. Все важке переводив на жарти, була присутня божевільна харизма. Завжди давав усім шанс, у нього не було улюбленців. Сьогодні ти найсильніший, значить, граєш в складі, як не тягнеш, сідай на лавочку і подумай.

Олександр Чижевський (гвардієць елітарного дивізіону чемпіонату України, був рекордсменом за кількістю зіграних матчів в Виший лізі, першим досяг позначки в 300 ігор; під керівництвом Маркевича працював в "Карпатах" з 1992-го по 1995-й роки). - У ті часи більше було бігової роботи. Але час змінюється, а з ним - і плани підготовки. Наскільки я чув, потім багато біганини у Маркевича не було, а більше роботи з м'ячами.

Богдан Стронціцький (славний воротар і капітан "Карпат"; член символічної збірної "Карпат" часів Незалежності; з Маркевичем працював у Львові в 1992-1995-у роках). - Переваги надавалася роботі з м'ячем. Завжди високі навантаження легше переносяться в вправах з м'ячами.

- Найбільш пам'ятний матч під керівництвом коуча...

Олег Шелаєв. - Пригадується матч в Греції проти "Олімпіакоса" в 2012-му році. На виїзді виграли 2:1, вирішальний гол забив Девіч, який не забив до цього з "точки". Це незабутня гра за емоціями, за напруженням. У першій зустрічі вдома програли 0:1. Але завдяки перемозі в Піреї вийшли в 1/4-у фіналу Ліги Європи. Також завжди було приємно перемагати в чемпіонаті "Динамо" і "Шахтар", тим самим показавши свою значимість в історії українського футболу.

Руслан Ротань. - Найбільш пам'ятний за напруженням і емоційністю - безсумнівно, проти "Наполі". Матч за вихід у фінал Ліги Європи. Але, на подив, перед матчем на установці Богданович виглядав спокійним, знаходив потрібні слова і, врешті-решт, його впевненість в очах передалася нам, вселилася в наші душі, що втілилося в успіх.

Сергій Ковалець. - Прощальний матч 25-го червня 2005-го року під вивіскою "Ковалець збирає друзів", що проходив в Хмельницькому. Грали збірна 90-х, яку тренував Маркевич, проти київського "Динамо" під керівництвом Базилевича. Це був найбільш пам'ятний матч для мене, в якому дебютував в десятирічному віці Ковалець-молодший, який забив два м'ячі. А після гри Мирон Богданович запросив бути помічником тренера в "Металісті". Так закінчувалася моя кар'єра гравця, і почалася - тренерська.

Іван Гецко. - Дві перемоги над "Динамо" у присутності 40-ка тисяч глядачів. Це незабутні миті спільної роботи. Богданович зібрав в "Карпатах" чудову команду, для якої не існувало авторитетів. Кияни на чолі з Шевченком, Ребровим, Лужним, Ващуком їхали зі Львова, спіймавши облизня. Протягом двох років "Динамо" не могло обіграти "Карпати".

Олександр Чижевський. - Найбільш пам'ятний - це в 1997-му році проти "Ворскли". Стояло питання, якщо ми програємо, то буде зміна тренера. По ходу матчу програвали, та ще грали в меншості. Потім зрівняли рахунок, а в кінці матчу я забив вирішальний м'яч, тим самим закривши питання про відставку. Також в пам'яті - домашня перемога над "Динамо" 2:1 в 1998-му році. У ті роки на стадіон приходило по 30-35 тисяч уболівальників, а це незабутньо, і ми не могли грати погано при такій підтримці. А якщо грали погано, то глядачі кричали нам "вівці", що для нас було найнеприємнішим.

Богдан Стронціцький. - Це фінал Кубка України проти "Динамо" в 1993-му році. І вперше під керівництвом Маркевича "Карпати" в одному сезоні (1997/1998) забрали у киян шість очок. У Києві виграли 1:0, а у Львові - 2: . Також пам'ятні бронзові медалі 1998-го року.

- Чим цікавим відрізнялися установки на матч у цього тренера?

Олег Шелаєв. - Установки були короткими. За день до гри ми знали склад на матч, розбирали стандарти, і на яких гравців потрібно звернути увагу у суперника. Богданович завжди нагадував, що ми граємо заради глядачів, не маємо права засмучувати їх, повинні грати від душі.

Руслан Ротань. - Ніколи не робив довгі установки. Завжди було коротко, ясно. Любив, щоб все було готово на передігровому тренуванні, і команда знала, що вона буде робити на полі.

Сергій Ковалець. - Були різні, в залежності від суперника. Іноді не треба було довго говорити, якщо грали проти "Динамо", "Шахтаря". Не було сенсу налаштовувати на грандів, ми вже були мотивовані задовго до установки. Такі розбори були лаконічні і професійні, до 20-и хвилин. Головний акцент фокусувався на стандартних положеннях, як суперника, так і власних. І що цікаво, часто довіряв своїм помічникам проводити передігрові установки на матч.

Іван Гецко. - Під кожного суперника була своя установка. Але найголовніше - на установці ми знали, що на розминку слід виходити не раніше 15-и хвилин до стартового свистка. Чому? У Львові поле було дуже в'язким, особливо коли ще пройде дощ. Суперник виходив за 45 хвилин до гри, інтенсивно розминався і не помічав, як "сідали" ноги. Ми в цей час виглядали з вікна, посміювалися, і уявляли, як візьмемо їх теплими. Так і виходило. В крайньому випадку, гостей вистачало на один тайм, а в другому вони здувалися. Маркевич говорив: "Нехай бігають, а ви розминайтеся в роздягальні". На такому полі всім командам було важко.

Олександр Чижевський. - Було все конкретно і зрозуміло. Найголовніше, якщо грали вдома, то тренер говорив, що прийде багато людей, і ми не маємо права погано грати. У Львові - найкращі вболівальники в Україні.

Богдан Стронціцький. - Був небагатослівний. Назвавши склад, говорив: "Сьогодні повинні виграти". Для нас було все чітко, ясно і зрозуміло. Команда виходила і "рвала" суперників на своєму полі. Після гри він заходив знеможа в роздягальню, сідав і говорив: "Спасибі за гру, ну ви й молодці".

- Чи були у Маркевича крилаті фрази? Якщо так, то, які взяли на озброєння?

Олег Шелаєв. - Всі знають фразу "То таке".

Руслан Ротань. - Мало говорив, але його витримка була ліпшою від будь-яких фраз.

Сергій Ковалець. - Коли часто їздили на риболовлю, - а Маркевич - завзятий рибалка, - дзвонив своїй дружині Анні Володимирівні, і завжди розмова починав з крилатої фрази: "Сонечко". Це завжди звучало красиво і лагідно. Після почутого тепер теж звертаюся до своєї дружини з такими словами.

Іван Гецко. - Найстійкіша фраза, яку багато хто знає: "То таке".

Богдан Стронціцький. - Богданович любив стислість, і не був багатослівний.

- Чи долучав вас Маркевич до мистецтва (походи в театр, читання книг, до музики)?

Олег Шелаєв. - Коли були на зборах в Іспанії, їздили на екскурсію до Валенсії, знайомилися з визначними місцями міста. І таких групових походів було багато.

Руслан Ротань. - Часто на виїздах проводив пізнавальні поїздки для команди. Пам'ятаю, в Піреї їздили на гору Олімп, священне місце, де жили боги під проводом могутнього Зевса. І що найцікавіше - в день гри. Здається, потрібно відпочивати, налаштовуватися на гру, але наставник був тонким психологом, знаючи, що такі поїздки розкріпачують нас, перш за все, в психологічному плані. І це спрацьовувало. Коли грали в Італії, їздили в Колізей, щоб ознайомитись з архітектурою Стародавнього Риму. Чимало поїздо супроводжувалися відвідуванням цікавих місць.

Сергій Ковалець. - Та стара плеяда тренерів розуміла, що один з аспектів виховання і управління футболістів - це виховання особистості для нашої країни. У Лобановського, як мені здавалося, на першому місці стояв людський фактор, на другому - професіоналізм. Так було і у Маркевича: виховання особистості через мистецтво. У складі запорізького "Металурга", коли їздили в Італію, мені довелося побувати в знаменитій картинної галереї Уффіці у Флоренції, улюбленому місті Богдановича. Пощастило споглядати шедеври, написані пензлем Мікеланджело - картина "Мадонна Доні", Леонардо да Вінчі - картина "Хрещення Христа" і багато інших. Незабутня краса, міць, аура, енергетика пронизує тіло, що йде від картин. Це треба показувати молодим хлопцям, щоб вони, як я зараз, з гордістю могли б розповідати про побачене. Також запам'яталася поїздка з "Металістом" в Англію в 2007-му році. Грали проти "Евертона" в Ліверпулі. Це робочий портове місто, і перше, що ми зробили - пішли всією командою в музей "Бітлз". Мабуть, музика знаменитої групи так нас надихнула, що ми вдало зіграли 1:1 проти досить міцної команди господарів. Грали в меншості, та ще й англійці не забили нам два пенальті. Маркевич в поїздках любив купувати диски і книги. Пам'ятаю 1989-ий рік. "Поділля" поїхало на збори в Болгарію, в місто побратим - Варну. Богданович знайшов книгарню, купивши стопку книг російською мовою. У ті часи у нас в країні дістати книги було проблематично.

Іван Гецко. - Ходили на спектаклі, відвідували Львівський театр опери і балету. За кордоном виїжджали на екскурсії по історичних місцях. Маркевич прагнув, щоб футболісти були розвинені в багатьох сферах.

Олександр Чижевський. - Коли грали в Італії, то їздили на екскурсії в музеї. Любить музику групи "Beatles", і класику. Не любить попсу.

Богдан Стронціцький. - Коли їздили на збори, крім тренувань, Богданович влаштовував вилазки історичними місцями місцевого краю. В Італії під час відвідування картинної галереї Уффіці у Флоренції показав картину вартістю 5-7 мільйонів доларів. Підходить і говорить: "Бачите, картина коштує стільки, скільки коштує наш клуб разом з вами", і посміхається. Хотів, щоб футболісти були розвинені, намагався залучати до читання літератури.

- Що можете побажати в цей день імениннику?

Олег Шелаєв. - Здоров'я, такого ж невичерпного оптимізму, ніколи не відступати від своїх цілей. Зберігати бадьорість духу і тіла, і бути завжди в гарній спортивній формі, як вміє робити це в своєму віці Богданович.

Руслан Ротань. - Перш за все, міцного здоров'я, терпіння. Щоб тренував ще хороший клуб, і ми побачили Богдановича на тренерській лаві.

Сергій Ковалець. - Перш за все, здоров'я, щоб на шляху попалася гідна команда, з якою Богданович міг би ще показати свій футбольний талант. А також сімейного щастя і віри в те, що все буде добре в нашій країні.

Іван Гецко. - Міцного здоров'я, многії літа. У футболі Богданович ще не вичерпав себе, його досвід потрібен нашому футболу. В активі є фінал Ліги Європи з "Дніпром", тепер черга за фіналом Ліги чемпіонів.

Олександр Чижевський. - В першу чергу, здоров'я, щоб ще потренував хорошу команду, яка ставить амбітні цілі. У нього була мрія - тренувати збірну України. Вона збулася. А це головне.

Богдан Стронціцький. - В першу чергу, здоров'я, залишатися гарною людиною, якою він і є. Йому важко розділити любов між футболом і сім'єю. Сім'я і футбол у нього йдуть паралельно разом. Я йому вдячний за все не тільки як тренеру, а й як людині. Його толерантність, вихованість допомогли стати тим Богдановичем, яким він є. І за це його цінують і люблять.