Василь Сачко. Піти, не можна залишитися

Сталося те, що, напевно, і повинно було статися. Шестирічне перебування Василя Сачка на тренерському містку полтавців підійшло до свого логічного завершення. Керівництво "Ворскли" і фахівець вирішили не продовжувати подальшу співпрацю, і другий етап чемпіонату полтавський клуб почне вже під керівництвом нового тренера.

Хто б і що там не говорив, основним мірилом в футболі є виключно результат. І якщо в минулому сезоні у "Ворскли" з ним був повний порядок, то сезон нинішній однозначно вийшов провальним. Рахуйте самі, після третього місце тепер буде максимум сьоме. Різницю відчуваєте?

У чемпіонаті з самого початку в грі полтавців оголився ряд проблем, в тому числі кадрових. Однак вирішувати їх було дуже непросто. Сачко з цим зіткнувся, як ніхто інший. Про фінансові негаразди в клубі відомо вже кілька років, і торішня бронза, за словами наставника, була вершиною можливостей команди. Ще влітку тренер непрозоро натякав, що повторити успіх буде дуже проблематично. Як у воду дивився.

Причини лежали на поверхні. І одні були похідними від інших. Клуб чим далі, тим сильніше, став знемагати від фінансової спраги. Що, зрозуміло, несе в собі суцільний негатив. Хтось із гравців поривався достроково розірвати відносини з "Ворсклою" і змінити обстановку. Деякі йшли, але кістяк, все ж, залишався. Ось тільки кадрова ситуація продовжувала погіршуватися. Новачки не показували того, чого від них чекали, а колишні лідери свої найкращі матчі, здається, відіграли в минулому сезоні. Сачку весь час доводилося латати склад, з якого раз у раз випадали провідні виконавці. Наставнику нічого не залишалося, як підключати до основи вчорашніх дублерів, а потім і іноземний десант (Карека, Кане, Артур). Ось тільки результати радували нечасто. Восени стало очевидно, бронзових медалей полтавцям вже не бачити. Надто вже відірвалася "Олександрія", та і з головним опонентом останніх сезонів "Зорею" не рахуватися не можна.

Незважаючи на ряд необов'язкових очкових втрат у чемпіонаті, "Ворскла" не без везіння пішла на зимову паузу з надією на вихід до першої шістки. Проміжна п'ята позиція і триочковий гандикап від "Маріуполя", який йшов сьомим, вселяв надію. Залишалося зіграти чотири зимово-весняних тури ... І перший же з них перетворився в катастрофу. Домашні 0:4 від нестабільних "Карпат" дозволили зрозуміти, що в полтавському королівстві щось вже зовсім розладналося.

Дальше більше. Домашня конфузія змінилася розгромною поразкою в Запоріжжі від "Зорі" (3:0). Парадокс, але навіть після тієї зустрічі "Ворскла" аж ніяк не втратила шанси на жадану шістку кращих. Але в домашній зустрічі з "Десною" команда Сачка на подвиг не сподобилася, вимучивши суху нічию з одним з конкурентів. Здавалося б, ось він фінал боротьби. Так ні ж! Фортуна полтавцям сприяла і до останнього прихильно до них ставилася. Мало того, виїзний поєдинок з "Арсеналом-Київ" був окремо винесено на заключний ігровий день першого етапу...

... Все було в руках "Ворскли", і за 11 хвилин до закінчення матчу гості вели 1:2. Всі карти сплутав пенальті в їх ворота (абсолютно справедливий), удар Вакуленка - 2:2, і Полтава - поза першою шісткою. Відразу після того матчу про можливу відставку Сачка заговорили з небаченою активністю. Втім, такі чутки ходили неодноразово, але тільки зараз мали під собою реальний ґрунт. Логіка була простою. Немає результату - винен тренер, а всі підводні камені і течії - лише умовності ...

За майже шестирічний роман з "Ворсклою" Сачко дав їй дуже багато. Так, траплялися відверті розчарування, як нинішній і позаминулий сезони, але ж і яскравих перемог було чимало. Бронзові медалі минулого сезону - безсумнівна заслуга наставника. Маючи під рукою далеко не найпотужніші ресурси (починаючи від інфраструктури, і закінчуючи складом), Сачко іноді якимось дивом примудрявся витискати результат. Так що слова про "стрибок вище голови" - абсолютно реальний аналіз ситуації. Тренер адекватно розумів, в яких умовах перебуває, і за роки роботи прекрасно розібрався у ввіреному йому господарстві.

У груповому турнірі Ліги Європи сенсації також не вийшло. Обмін мінімальними виїзними перемогами з "Карабахом" змінився подвійними поразками від фаворитів квартету "Арсеналу" і "Спортинга", але навіть в єврокубках все могло піти інакше! Згадаймо хоча б домашні 1:2 від португальців з прекрасним голом Владислава Кулача (нині значиться в заявці "Олександрії)" і безглуздими ляпами Артура в ендшпілі. До того ж Полтаві не дали провести вдома матч з "Арсеналом", якого так чекала місцева (і не тільки) публіка. Довелося грати в Києві на "Олімпійському" (0: 3). Втім, буде, що і згадати. Наприклад, два голи престижу на "Емірейтс" у ворота британських "канонірів". За ті 4:2 ніхто не посміє пред'явити претензії будь-кому. У підсумку "Ворскла" за різницею м'ячів випередила "Карабах" і фінішувала третьою в квартеті. Будемо відвертими, більшого від команди не очікували.

Як би там не було, вже восени було очевидно, що зміни в Полтаві назріли. На старому багажі далеко не протягнеш, новачки радують не особливо (згадаємо одні тільки перфоманси Артура в Лізі Європи!), Фарт кудись вислизнув, а місцева молодь лише в одиничних випадках проявляла себе в першій команді. Навіть уже не такий молодий, але багатообіцяючий Володимир Одарюк втратив кредит довіри тренера, і ігрову практику отримував в дублі. Ну а провальний дебют 18-річного Дениса Тарадуди в грі проти "Карпат" лише підтвердив тенденцію.

Взагалі, молодіжний склад - особлива пісня в Полтаві. Рідкісний птах долітає звідти до першої команди. У січні керівництво "Ворскли" пішло на зміни. Олександра Омельчука на посаді старшого тренера змінив легендарний динамівець Віталій Косовський, але за такий короткий час дочекатися віддачі з дубля вельми проблематично. Можливо, в клубі вже тоді щось розуміли, і зміни знизу були лише першим кроком до глобальної перебудови. Хто знає…

Ще один важливий аспект. Сачко поставив команді гру, ось тільки атакуючою її можна називати лише з неабиякою часткою іронії. В більшості випадків полтавці діяли аж надто академічно, що не могло не кидатися в очі. Форварди результативністю не вражали, а тягар лідера повноцінно звалити на себе могли лише лічені гравці. Іноді виходило у Павла Ребенка та Володимира Чеснакова, частіше - у незамінного В'ячеслава Шарпара. Але і цього всього явно не вистачало для відвоювання третьої позиції. Новий етап вже не підкрадався - він щосили стукав в полтавські двері ...

Що далі? А далі - все з нуля. Напевно в Полтаві усвідомлюють, що весняна частина сезону стане часом випробувань в абсолютно нових умовах. І якщо з назрілим кадровим апгрейдом до літа ще можна почекати, то вже тут і зараз новому наставнику доведеться, засукавши рукава, конструювати новий механізм. Ось тільки робити це доведеться, схоже, лише в запропонованих обставинах. Свого роду, імпровізація в межах заданої композиції. Напевно до першої команди підтягнеться хтось із дублерів або навіть юніорів, а декому новий тренер вкаже на двері. Склад "Ворскли" авгієвими стайнями назвати не можна, проте невелика чистка не зашкодить, та й взагалі, прихід нового коуча часто дає позитивний ефект. Перш за все, психологічний. Гравці і Сачко за роки спільної роботи могли просто банально втомитися один від одного. Настає нова епоха в історії "Ворскли". Тим цікавіше буде подивитися на команду і клуб в найближчому майбутньому.