Нещерет: Конкурувати з основними воротарями Динамо мені ще зарано

17-річний голкіперу "Динамо" Руслан Нещерет розповів про перший збір в складі першої команді киян, який воротар провів цієї зими в Марбельї.

- Цієї зими ви вперше вирушили на збір разом з основною командою "Динамо", коли вам ще не виповнилося й 17 років. Як сприйняли цю новину?

- Після відпустки я збирався готуватися до сезону разом із командою "Динамо" U-19, а потім за день до початку зборів мені несподівано зателефонували та сказали приїхати до Києва. Звісно, попервах відчував невеликий шок. Але тренери основного складу пояснили, що дають мені шанс проявити себе, а я намагався зробити все можливе, щоб цей шанс використати. Що зіграло ключову роль у такому рішенні? Навіть не знаю, можливо, тренери слідкували за мною, бачили, що я проводив непогані матчі за збірну та "Динамо" U-19. Знаю, що під їхньою пильною увагою всі молоді гравці. Тренери роблять висновки та вирішують, хто саме поїде на збір.

- Чим саме відрізняються тренування з першою командою від занять воротарів у ДЮФШ "Динамо"?

- В академії акцент зроблено на навчання та підготовку, а в старших командах ти вже маєш усе вміти та знати. Навчати тебе не будуть, там вимагають чіткого виконання установки. Я вже був знайомий із тренером воротарів Михайлом Михайловим – не раз перетиналися на базі. На початку він сказав, що попервах у мене буде трохи менше навантаження, адже на той час я ще не повністю залікував травму. А потім уже було все добре. Михайлов досить суворий тренер, буває вимогливим, а буває й добрим.

- Чи відчували підтримку з боку більш досвідчених воротарів "Динамо"? Чи є між вами конкуренція?

- Думаю, що говорити про конкуренцію поки не варто. Усі мене підтримували: і Бойко, і Бущан, і Маханьков. Поки що ми більше дружимо, конкурувати з ними мені ще зарано (посміхається). Хлопці встигають усе робити швидше, вони вже воротарі топ-рівня. Я ж у перші дні втягувався, не міг спіймати ритму, лише поступово підтягувався до їхнього рівня.

- Що було найскладнішим та найбільш незвичним? Із якими труднощами довелося зіткнутися спочатку?

- Незвичним було те, що ми багато не бігали, було більше роботи на витривалість у воротах, достатньо стрибкових вправ тощо. А в "Динамо" U-19 зазвичай лише бігаємо протягом перших двох тижнів. У першій же команді вся робота проводиться з м’ячем. Звісно, цей досвід допоможе мені в майбутньому під час тренувань та ігор за юнацьку команду.

- Чим запам’ятався матч проти "Стяуа", у якому ви провели другий тайм? Розкажіть про момент із м’ячем, пропущеним на 94-й хвилині.

- Переживав лише перед грою, а коли вийшов на поле, хвилювання пройшло. Усе-таки матч тренувальний, а не офіційний. Суперник особливо по воротах не бив. Усі партнери чудово знають, що потрібно робити. Я мав лише спокійно котити м’яч у середину, і гравці там розбиралися, що до чого. У команді U-19 ми поки що так спокійно грати не можемо. Більше нічого особливого не пригадую, лише гол пропустив.

- Як відзначили на зборах свій 17-й день народження? Як вас привітала команда?

- Отримав масу позитивних емоцій та вражень. Уранці, перед сніданком, привітали тренери та партнери. А на тренуванні за традицією влаштували тунель для іменинника, через який я мав пройти та отримати від команди стусани (посміхається).

- Після першого збору з першою командою ви поїхали до Туреччини разом із "Динамо" U-19. Що сказали про вашу роботу та перспективу наставники першої команди? Чи розраховуватимуть на вас у майбутньому?

- Сказали, що я добре себе проявив, указали на помилки, які потрібно виправити, зараз працюю над ними. Узагалі, про це краще запитати в самих тренерів. У цілому, усе добре, хоча, звісно, міг би діяти ще краще, якби не припускався вже згаданих помилок. Наприклад, у моменті, коли пропустив м’яч, трохи не зрозумів, іти на вихід чи ні. Але тренери сказали, що все добре.