Ресурси вичерпані. З ким Динамо має розлучитися влітку?

Кадри вирішують все. Стара як світ істина вельми актуальна для нинішньої ситуації, в якій опинилося "Динамо". Один з двох флагманів українського футболу вже третій рік поспіль залишається без чемпіонської корони. При цьому поки не видно, за рахунок чого кияни здатні надалі обскакати "Шахтар" на внутрішній арені. Начебто виросла плеяда талановитих гравців, але більшість з них поки відверто сируваті для штурму великих висот. До того ж в заявці киян значиться відразу кілька персонажів, вже мало здатних щось привнести в гру і результати команди.

Денис Гармаш

Колись одній з головних надій нашого футболу вже пішов 30-й рік, а в останні роки Денис перестав грати важливу роль в командному механізмі. Здавалося б, з таким-то досвідом і талантом - бери, та й звертай гори! Але ж ні, замість ролі ватажка зграї Хацкевича Гармаш куди більше схожий на баласт. При одній з найвищих зарплат в клубі, хавбек зараз і в заявці на матчі - нечастий гість. Що вже говорити про основний склад ?!

Красномовний приклад - нинішній чемпіонат. Лише 12 матчів зіграв в УПЛ Гармаш, відзначившись двома голами в столичному дербі. Причому в тому самому поєдинку він діяв на вістрі атак. Про прогрес Дениса вже давно і говорити не доводиться, постійні картки різних кольорів давно муляють очі, до того ж в центрі півзахисту у киян досить непоганий підбір молодих виконавців. Загалом, досвідченому гравцеві пора міняти обстановку, і в цьому плані пріоритетним бачиться закордонний варіант. Можливо, турецький.

Сергій Сидорчук

Капітан киян після травми ніяк не може знайти себе заново, але справа тут не тільки в цьому. Сам стиль гри Сергія не підходить під тактичні пошуки Хацкевича. Постійні передачі поперек і назад, мінімум креативу, та й колись знамениті дальні удари кудись зникли і повернутися не обіцяють. Сидорчуку 28 років, а в такому віці сидіти на лавці абсолютно не має сенсу. Якщо, звичайно ж, такий стан справ не влаштовує самого гравця ...

І знову ж таки, ніяк не оминути фінансову сторону питання. Сидорчук є одним з найбільш високооплачуваних футболістів клубу, а в нинішній економічній ситуації "Динамо" явно не має наміру бути богадільнею. Відповідно утримувати запасного з високою зарплатою сенсу не має. Незважаючи на капітанський статус, саме зараз трансфер Сидорчука цілком логічний і вірогідний.

Олександр Андрієвський

Непогано проявивши себе в оренді ( "Чорноморець", "Зоря"), цей хавбек все ніяк не може дорости до основи "Динамо". Корінний киянин? Ну і що! Андрієвському майже 25, а він все ще ходить в перспективних. Хацкевич, незважаючи на висловлювання про довіру хавбеку, надає йому мінімум ігрового часу. Лише 9 матчів у нинішній УПЛ, при тому, що більше половини цих поєдинків Олександр відіграв в повному обсязі.

Андрієвський в Києві опинився багато в чому завдяки вмінню відмінно виконувати стандарти, проте це саме вміння не демонстрував давно. Та й коли? Олександр в складі рідкісний гість, а в "Динамо" є усталені штатні виконавці. У будь-якому випадку, небезталанному футболістові оптимально буде змінити обстановку вже влітку. Потрібне перезавантаження і крок назад з перспективою зробити два вперед.

Тамаш Кадар

Здавалося б, не такий очевидний кандидат на вихід. Угорець зі змінною надійністю грає собі в центрі оборони в парі з Бурдою, проте помиляється все частіше і частіше. Наприклад, в кубковому поєдинку з "Шахтарем" місячної давності, коли грубий ляп Кадара коштував динамівцям пропущеного гола і втрати психологічної переваги. Результат - виліт з Кубка. Але ж було ще чимало жахливих промахів, як в матчах чемпіонату, так і в єврокубках. І це при тому, що семимильними кроками зростає у майстерності молодий Денис Попов, а є ще досвідчений Шабанов та ще один вчорашній дублер Алібеков. Чи варто при такій диспозиції тримати (знову ж таки не малобюджетного) легіонера?

• Читайте також: Молоді й дуже небезпечні. Про лідерів Динамо U-19

Очевидно, при курсі на омолодження, обраному Хацкевичем, гравець збірної Угорщини вже не вписується в контури оновленої команди. Не забуваємо, що в наступному році Тамашу стукне 30, і шанси ще пограти в добротному європейському клубі знижуються в геометричній прогресії ...

Йосип Піваріч

Якщо в минулому сезоні без хорвата лівий фланг оборони уявити було не можна, то в нинішньому на цій позиції цвіте і пахне Віталій Миколенко. Юний українець виглядає у всьому вигідніше Піваріча, який, до слова, через травму не грає з листопада. Той самий випадок, коли загін не помітив втрати бійця. Миколенко прогресує і викликається в збірну України, а колись маститий легіонер (як же, чинний віце-чемпіон світу) запам'ятався хіба що жахливими помилками в Лізі Європи (матч з "Яблонцем" пам'ятаєте?).

30-річний захисник скоро повернеться в стрій, проте навряд чи зможе претендувати на основний склад. Так що там, не факт, що навіть в заявку буде потрапляти, враховуючи наявність Сідклея. З огляду на досвід і регалії, хорват напевно ще буде затребуваний в Європі, але, очевидно, дні його в Києві добігають кінця.

Артур Рудько

Навіть з поправкою на амплуа і те, що голкіпери з віком стають, як хороше вино, незрозуміло, навіщо Артур потрібен "Динамо". Для виступів за дубль і рідкісні потрапляння в заявку першої команди (в нинішньому сезоні таких аж два)? Так в молодіжній команді є молодші Маханьков, Кучерук та Нещерет. Колись Рудько був у фаворі у Сергія Реброва, саме він замінив легендарного Шовковського, але ті часи беззавітно канули в лету.

Нинішній статус третього голкіпера клубу навряд чи задовольняє амбіції 27-річного вихованця динамівської академії. Так що вже цього літа Рудько напевно покине рідний клуб. І вже не в орендне відрядження, як раніше в "Говерлу", а на вільні хліби. Зацікавлених в його послугах напевно знайдуться.