Коноплянка для Шахтаря: є позитив. А негатив буде приглушений загрозою заслання до Маріуполя

Того ж дня, коли до "Шахтаря" на офіційних засадах приєднався Євген Коноплянка, донецький клуб оголосив про підписання юного бразильця – 19-річного центрального захисника, капітана молодіжної збірної Бразилії Вітао. І саме цей трансфер, а не перехід Коноплянки, є прикладом типової, класичної, фірмової роботи "гірників" на трансферному ринку.

Коноплянці – 29, і цим все сказано. Хоча в історії "бразильського" "Шахтаря" можна знайти й інші приклади підписань футболістів з критичними позначками в паспорті. Були Крістіан Лукареллі, Едуардо, Євген Селезньов, який вже в поважному як для футболу віці повертався до "Шахтаря". Зрештою, на світанку ери легіонеризації Мірча Луческу підписав вікового Толга Сейхана. Ми пам'ятаємо й про Марко Девіча та Жуніора Мораєса, які на момент початку співпраці з "Шахтарем" були вже віковими футболістами. Тобто, нову сторінку для себе "гірники" не відкрили.

• Головний д’Артаньян українського футболу. Баляси Коноплянки як шлях у нікуди

Щоправда, ніхто з вищеперерахованих виконавців не переходив до "Шахтаря" в статусі футболіста з підмоченою репутацією. Лукареллі був покликаний підвищити імідж донецького клубу своїм зірковим статусом, Едуардо був "списаний" з європейського топ-клубу через важку травму, Селезньов – вихованець клубу, свій хлопець від маківки до кінчиків пальців на ногах. Марко Девіч був найсильнішим нападником чемпіонату України, а Жуніор Мораєс виділявся бомбардирським хистом навіть у "Динамо", де лише обраним вдається розкрити свій талант. Коноплянка – це футболіст з іншої когорти.

Так, він шикарно виступав у "Дніпрі" ще до свого закордонного вояжу, але проблема якраз в тому, що в топ-чемпіонатах Євген оглушливо провалився. Хоча виступав навіть не за топ-клуби, як це було з Чигринським, а за колективи середньої руки, де свої шанси отримував справно. Принаймні, до того моменту, поки тренери не "розкусили" сутність Євгена як футболіста.

Влітку 2015-го "Севілья" заметушилася і отримала до свого складу одного з двох найталановитіших українських гравців УПЛ. Отримала в статусі вільного агента, тож у відповідності до футбольної етики не пошкодувала для Жені щедрої зарплатні. Розмір окладу у "Севільї" – важливий момент, адже він, по-перше, став однією з причин провалу Коноплянки у Іспанії, а по-друге, визначив подальші орієнтири українця в процесі вибору робочих місць. Апетити понижати Коноплянці дуже не хотілося.

Проблеми в "Севільї" виникли не відразу. Спершу все було гаразд, виходив в основі, забивав "МанСіті", "Реалові", "Барсі", отримував гарну пресу від емоційних іспанських журналістів. Але ніяк, попри веселий і компанійський характер, не знаходив спільної мови з партнерами. Ті ж іспанські ЗМІ доволі швидко привідчинили завісу таємничості: висока зарплатня українського новачка спричинила дисбаланс у складі "Севільї".

Женя вкрай мало комбінував з партнерами на полі, а індивідуальний запал доволі швидко вичерпався. Не пішли на користь і тренерські пертурбації на містку "Севільї". Зрештою, міцно в запас Женя засів уже наприкінці свого дебютного сезону за кордоном.

Прикро було те, що програвав конкуренцію українець абикому. Наприклад – номінально правому вінгеру Вітоло, віковому Хосе Антоніо Рейєсу, талановитому, але безсистемному Какуті. Зрозумівши, з ким має справу, Унай Емері (під його керівництвом Коноплянка провів найбільше часу у "Севільї") шукав різноманітні шляхи виходу з ситуації. Бо його не задовольняв футболіст, не імплантований до командних дій "Севільї" з сумнівною якістю роботи в захисті. Унай Емері ще якось викручувався, а Хорхе Сампаолі терпіти не став.

Для "Севільї" успіхом була угода з "Шальке". Зважаючи на те, що прийшов українець як вільний агент, а пішов за суму близько 12,5 мільйонів євро, андалусійці заробили біля десяти "лимонів" чистими (за вирахуванням зарплатні Жені). Тож до списку провальних підписань "Севільї" Коноплянка точно не увійде.

А ось очолити (чи посісти одне з передових місць) анти-рейтинг "Шальке" – може. В Гельзенкірхені склалося ще гірше, аніж у Севільї. Можна навіть винести за дужки той факт, що не заладилося з Вайцирлем – з ким не буває (хоча публічна сварка з тренером – не характерна поведінка для веселуна-балагура Коноплянки). Однак зловживання довірою і цілковита неспроможність користуватися шансами толерантного і терпеливого Тедеско – то вже цілком і повністю "косяк" Жені. Без виправдань на кшталт тих, які були раніше ("партнери не віддавали передачі", "тренер обирав трусливу тактику"). За підсумками першої половини дебютного сезону Тедеско в "Шальке" (2017/18) Коноплянка став одним з найменш ефективних гравців Бундесліги за співвідношенням "удари / голи" (один гол з 30-и ударів – 3,3 відсотка результативності).

А згодом Євген пережив своєрідне дежавю – програвав конкуренцію непрофільним футболістам. Голослівно? Ось приклад. В принциповому і напруженому Рурському дербі (сезон 2018/19) наприкінці першого тайму травмувався Бюргшталлер і у Тедеско не залишилося нападників – Марк Ут, Стівен Шкрибскі, Бріль Емболо і Франко Ді Санто не потрапили до заявки того матчу через свої проблеми зі здоров'ям. Тедеско не випустив на заміну Седріка Тойхерта чи Євгена Коноплянку, а віддав перевагу номінальному захиснику Хамза Менділю. В той час, як зі старту в атаці грав ще один не профільний для цього амплуа гравець Вестон МакКенні. Ігнорування Тойхерта місцеві ЗМІ пояснювали відсутністю практики у німця (не грав до того два з половиною місяці), а ось простій українця відзначали простими словами – не підходить під модель гри.

Коноплянка в Рурському дербі зрештою з'явився на полі, але лише на заключних 15 хвилин. Це був початок кінця перспектив українця в Бундеслізі. "Шальке" мучився, Євген грав вкрай рідко (сім поєдинків в чемпіонаті Німеччини після Рурського дербі, чотири – в основному складі), а паралельно ще й порушував дисципліну, розважаючись в нічному клубі з партнерами по команді після програної гри в Лізі чемпіонів. Звісно ж, всупереч волі тренера.

• В Тедеско навіть в атаці грають захисники. Коноплянці потрібно шукати нову команду

Не дивно, що ні Хубу Стевенсу, що прийняв "Шальке" після відставки Тедеско, ні теперішньому керманичу Девіду Вагнеру українець не знадобився. Не було більше пропозицій і від представників топ-чемпіонатів, тож у Коноплянки залишилися варіанти, якими зазвичай вдовольняються згаслі зірочки – Туреччина, далекий чи близький Схід, Батьківщина. І Євгенові, з-поміж усього, дістався чи не найкращий.

У "Фенербахче" українця не особливо горів бажанням бачити тренер "канарок", перед котрим стоїть чітке завдання – вивести команду з кризи (Коноплянка – явно не той гравець, на якого можна покластися в такій ситуації). З "Бешикташом" не вдалося домовитися щодо фінансової складової (апетит розігрітий ще з часів "Севільї"), а "Шахтар", за словами самого Жені, "хотів його більше, аніж будь-який інший клуб".

Контракт на три роки – тому підтвердження. Але чи ризикує "Шахтар" з цим придбанням? Певно, що ні, тим паче, якщо вірити чуткам про згоду Коноплянки понизити свої запити щодо зарплатні. Для підсилення тотального домінування в УПЛ, яке триває ось уже кілька років, Коноплянка – ідеальний гравець. Він здатний працювати на швидкості, "возити" захисників зазвичай переляканих в матчах з "гірниками" суперників, створювати шоу на кшталт бразильського карнавалу. І все це – за умови відсутності гострої потреба відпрацьовувати в захисті.

В подібному стилі в "Шахтарі" працює Марлос (майже не навантажуючи себе роботою на оборону) – і є одним з найкращих гравців цілого чемпіонату. Треба врахувати й той факт, що за спиною Коноплянки на лівому фланзі захисту буде діяти неперевершений Ісмаїлі. А що означає для Жені сильний фланговий партнер – ми бачили у "Дніпрі" в його тандемі зі Стрінічем, часто бачимо у збірній Андрія Шевченка, коли Миколенко прикриває тили. Хоч і свариться через це з Коноплянкою.

З приходом Коноплянки донеччани також можуть дозволити собі "зайвого" легіонера (для балансу ліміту). Нарешті, не треба забувати й про іміджеву складову. Коноплянка, звісно, – не Роналду, але в Україні має доволі велику армію персональних вболівальників. І не всі вони раніше підтримували "Шахтар". А тепер доведеться (принаймні, таких буде більше, аніж тих, хто відречеться від Жені). Позитив? Безперечний. А весь негатив, що супроводжував Євгена впродовж його європейського вояжу, "Шахтар" спробує "приглушити" загрозою заслання до "Маріуполя". Принаймні, як показує практика, на повідку у гравців клуб не йде і дотримується непохитної лінії поведінки навіть з авторитетами на кшталт Тайсона.

Женя може дати слабину (схильний до цього) – але в "Шахтарі" цього не пробачать. І четвертого шансу вже точно не буде.