Бойчук: Якби не футбол, став би IT-шником

Новачок "Карпат" Олександру Бойчук розповів, чому почав свою професійну кар'єру в Румунії, зізнався, яких саме помилок допускав під час виступів в Данії і розповів, хто є його кумиром і прикладом для наслідування.

– Ти вже два тижні у Львові. Чи можна сказати, що адаптувався в "Карпатах"?
– Чесно кажучи, дуже швидко освоївся і звик до нового середовища. Вдячний хлопцям, які добре мене прийняли. Почуваю себе своїм у колективі – це найголовніше для того, щоб плідно працювати. Також дуже подобається Львів.

– Можна припустити, що найбільше ти спілкуєшся з Крістіаном Понде?
– Так, ми обидва говоримо румунською мовою. Загалом намагаюся зі всіма подружитися. Навіть з люксембурзькими хлопцями Халлом та Мартінсом гуляв містом і знайшов спільну мову. Під час нашого недавнього збору жив у кімнаті із Сергієм Вакуленком – ми також чудово ладили.

– Твоя рідна мова – румунська?
– Так, з дитинства я спілкувався румунською. Проте в Кишиневі були діти, які розмовляли лише російською, тому я також добре знаю її. Багато років я жив у Румунії і за цей час навіть трохи російську забув.

– Хоч ти є вихованцем кишинівського "Зімбру", втім дорослу кар’єру розпочав у Румунії. Чому так?
– Я залишив рідний дім у 14 років. Мені хотілося більшого – саме тому переїхав з Молдови в Румунію, де відкривалися кращі можливості. До того ж у новій країні вступив до ліцею, що спеціалізувався на інформатиці. Довелося поєднювати футбол і навчання. У 17-річному віці мене помітив тренер румунської команди "Політехніка", я підписав контракт і через кілька днів поїхав з новою командою на збори в Туреччину.

– Тобто, якби не футбол, то Александру Бойчук став би "IT-шником"?
– Був такий варіант. Ця сфера дуже популярна, тому я розглядав можливість роботи в IT. Знаю про стереотип, мовляв, футболісти не люблять вчитися. Це не зовсім так. У мене, наприклад, була ціль – я обіцяв батькові, що наполегливо вчитимуся і буду займатися футболом. Мене завжди мотивувало бажання стати футболістом. Тато пояснював, що треба потерпіти в Румунії і з часом все налагодиться. Цей етап за межами дому був дуже корисним для мене і загартував мій характер.

– За національну збірну Молдови ти дебютував у 20-річному віці і маєш за спиною кілька матчів у головній команді країни. Перебуваєш в контакті з тренерським штабом?
– Мені не раз казали, що я на олівці у наставників збірної. І як тільки проявлю себе, то отримаю виклик. Зараз Олександра Спірідона змінив Семен Альтман. Знаю, що він запитував про мене. Я півтора місяці перебував без команди, а тоді підписав контракт з "Карпатами". Якщо гратиму добре у Львові, то можу сподіватися на виклик.

– Ти згадував про роль свого батька у твоєму становленні. У минулому він був спортсменом?
– Мої рідні – найбільша опора для мене. Мій батько і дідусь були професійними боксерами. На жаль, тато через травму не зміг далі займатися спортом, хоча також був відмінним плавцем. Відтак, тяга до спорту в мене серйозна – у 5-річному віці мене віддали у футбольну секцію і я відразу мав непогані успіхи.

– У твоїй кар’єрі вже був вояж за межі рідних Молдови та Румунії. На початку 2018-го ти виступав у данському "Вайле". Якось ти сказав, що недостатньо працював, тому за кордоном не затримався. До Львова приїхав з іншим ставленням до справи?
– Сто відсотків! Вчуся на своїх помилках і переосмислив чимало важливих речей. Раніше завжди звинувачував когось, не був таким вимогливим до себе. Зараз я подорослішав і точно знаю, що повинен робити для того, щоб досягти успіхів.

– Твоїм улюбленим гравцем є Златан Ібрагімовіч. Це пояснюється схожістю ваших стилів гри та антропометрії?
– Я намагаюся вчитися у Златана. Плакат Ібрагімовіча не висів на стіні у моїй кімнаті, однак його автобіографічну книжку я прочитав і вона мене надихнула. Раніше завжди слідкував за його грою, тепер частіше стежу за ним в Інстаграмі. Златан – хороший приклад для мене.

– За невеликий період часу ти попрацював з двома тренерськими штабами "Карпат". Які враження?
– І Чижевський, і Санжар – досвідчені фахівці. Олександр Арсенійович, наприклад, зарядив мене впевненістю, коли дозволив мені дебютувати майже відразу після приїзду. Роман Миколайович має інше бачення футболу і дає багато цікавих підказок. Санжар намагається змінити нашу гру, покращити її рівень. Сподіваюся, разом нам вдасться це зробити.

– Ти дебютував в матчі проти "Десни". Кілька місяців тому преса сватала тебе у цю команду. Дебютна гра у Чернігові була особливою для тебе?
– Так, я справді раніше тренувався з "Десною" і хотів проявити себе у недавньому поєдинку. Шкода, що не забив. Насправді я вдвічі більше радий, що все так склалося і я є гравцем "Карпат".

– В суботу "леви" вдома прийматимуть "Ворсклу". Встиг скучити за футболом під час паузи?
– Всі хлопці дуже чекають і наполегливо готуються до наступного поєдинку. Ми відмінно підготувалися, з’їздили в Румунію, провели спаринг з "Клужем", сильним опонентом. Сподіваюся, що з полтавцями продемонструємо свій найкращий футбол і потішимо вболівальників перемогою.