Вернидуб: Молоді футболісти або жадібні або розбалувані. В цьому винні ми самі

Про ротацію, яка відбувалася в "Зорі" щороку

Це виклик, нові емоції, нові футболісти. Якби з одними і тими ж хлопцями йшла робота, можливо, могло здаватися, що це рутина. А так ти живеш цим, є мета: весь час бути в обоймі, яка дозволить виступати в Лізі Європи.

Нудно не було: постійні суперечки з генеральним директором з приводу футболістів: обіцянки, що приїдуть новачки, але нікого немає. Ти вже розумієш, що потрібно сподіватися на тих, хто є, починаєш з ними працювати, розмовляти і вбивати в голову психологію переможців.

Хотілося б. як і будь-якому іншому тренеру в провідних європейських клубах, коли додали свіжу кров, а не забирали лідерів, - звичайно, це класно. Думаю, в такому клубі одне задоволення працювати. Знаєш, що у тебе все добре.

Всі кажуть, що футболісти - дармоїди. Але я можу точно сказати, що в клубі "Зоря" в мої останні п'ять років, не було дармоїдів. Ми чесно заробляли, працювали і отримували за це. А не так, як кажуть, що президент свої гроші викидає на дармоїдів, які дурня валяють.

Про "Зорю" в сезоні-2019/20

Ми в 17-му році посіли третє місце, і з команди пішло дев'ять осіб. Дев'ять! Я розумів, що будуть великі проблеми. Але вилетів ФК "Дніпро", і ми відразу зорієнтувалися. Взяли звідти п'ятьох: Луніна, Чеберка, Луньова, Кочергіна і Сватка, який практично не грав за дніпрян, - тільки один з них старший за 22 - плюс підписали Сіласа. Повністю нова команда. А завдання-то те ж залишалося - третє місце, щоб брати участь в групі Ліги Європи, і клуб заробив. І як це зробити?

Але ми все одно билися, хоч і фінішували четвертими: виграли б у Полтаві, то знову зайняли третє. Але так склалося. Якщо б ми в той момент не повернули Караваєва, якого не хотіли повертати, не взяли б Громова і Юрі, якого за рік продали - не знаю, як було б.

Майже всі, кого взяли тоді, два роки у нас були основними і весь час грали. Цього часу достатньо, щоб навчити футболістів і у них з'явилася стабільність. А тоді це була проблема: матч грає, на два випав. Це вік такий, перехідний період у футболі. Начебто можна від нього вимагати, але складно. Подивіться, як часто показував стабільність Шапаренко в "Динамо" в такому віці. Миколенко при Хацкевичу два роки варився, а зараз - основний гравець. Циганков теж два роки варився при Хацкевичу, і зараз вже повинен давати результат.

Тому "Зоря" в цьому сезоні повинна зробити хороший крок вперед. Тому що вони нікого не втратили плюс є ті хлопці, яких ще я повернув.

Скільки було розмов, навіщо повертати Хомченовського, але він один з найкращих зараз. Будківський і зараз свою роботу виконує. Так, єдина помилка Чайковський, але його травми постійні... Хоча, я думаю, ті ігри, які він проводив, то нічим не псував і не заважав. Макс Білий теж менше грає, але треба було з "Карпатами" - непогано вийшов.

Віктор Скрипник молодець: взяв тих людей, яких знає. Абу Ханна - хороший молодий гравець, видно німецький характер. Який гол він забив "Динамо"! Іванісеню начебто і не видно, але він робить те, що необхідно в цій тактичній схемі. Плюс довіра тренера. Ось і все.

Треба віддати належне Віктору Анатолійовичу і щодо Каменюки - він йому більше довірився. Зі свого боку за дев'ять з половиною років, може, я вже більше акцент робив на молодь. Можливо, це моя помилка, я не сперечаюся. А Віктор навпаки: побачив і дав можливість. І я тільки радий, що Микита грає, і хотілося, щоб він набагато довше грав. Як Слава Чечер, який в 38 закінчив: грав чи не грав, але коли потрібно було, то виходив на поле і я не переживав. Тому що знав: він хлопець зі стрижнем і нижче свого рівня не зіграє.

Чому "Зоря" - мужики на полі і за його межами

Бувають такі ігри, як з тими ж "Фейєноордом" або "Динамо" ["Зоря" в обох випадках відігравалася з 0:3]. Найважливіше повірити в команду. Футболісти бачать, що тренер вірить навіть при такому результаті, що не все втрачено, що потрібно виходити і грати. Бо що з того футболу, який ми показували, наприклад, у Роттердамі, не заслуговували поразки: грали розкуто, сміливо, не оборонялися, йшли в атаку. За рахунок цього пропускали безглузді голи - так. Але знайшлися ті хлопці, які були лідерами.

Малиновський здорово ту гру провів, гол забив хороший і програли, в принципі, через те, що він ще молодий був і допустив обрізку. Просто вибий м'яч - все. А він намагався зробити передачу. Навіть за рахунку 3:3 ми не зупинилися та йшли вперед. Хоча, може, десь це і не правильно.

З іншого боку - такий футбол подобається, перш за все вболівальникам, адже завжди говорили: потрібно грати для вболівальників. Ось ми і грали для них.

У мене тоді вирвалося на прес-конференції, що "Зоря" - мужики. Пішло від того, що хлопці завжди прагнули виходити переможцями. Не складати зброю, не опускати голову, а битися до кінця. Навіть з "Динамо" зараз, першого вересня - програвали 0:2 і закінчили 2:2. Було б нелогічно поступитися по такій грі. Видно, що "Зоря" показує цікавий футбол, не боїться, контролює м'яч, атаки будує. Хоча у "Динамо" теж були удари і моменти, але у киян не так було видно запал.

Коли ми ще були в Луганську, то футболісти знайшли дитячий будинок в Краснодоні і взяли його під своє крило. Це здорово і говорить про те, що футболісти не просто люди, які люблять погуляти, але й думають про соціальні проблеми, які є у багатьох. Я тоді сказав хлопцям, що вони справжні мужики. Їх є за що поважати і цінувати. Ми це ніде не афішували і не писали, а просто щомісяця їздили, запитували, що потрібно, і допомагали. Вважаю, що це справжній чоловічий вчинок.

Та й таких вчинків багато, коли хлопці себе вели на рівні, один за одного. Ніколи не було поділу на групи. Коли я таке бачив, то відразу було зібрання, на якому говорив, що такого не повинно бути. Або всі разом, або команди не буде.

Про молодих українських футболістів

Наше молоде покоління начебто непогане, але у мене відчуття, що вони дуже жадібні до грошей. Або жадібні або розбалувані. Не знаю, з чим це пов'язано. В цьому в першу чергу винні ми самі - я в тому числі - що починаємо йти на поводу і підвищуємо фінансові блага: трохи заграв, і ти намагаєшся щось зробити, щоб не відпустити.

Треба трохи по-іншому до цього ставитися, тоді все стане на свої місця. Плюс, може, вони більше почнуть любити футбол, а не себе у футболі. Тому що багато молодих і найталановитіших футболістів вважають, що їм футбол повинен до скону. Це неправильно. Щоб так було, потрібно щось зробити зі свого боку, десь пожертвувати собою. А дивишся: один жертвує, а інший не добіг, там йому важко, не так він прокинувся, не з тієї ноги встав.

Все одно щось має помінятися. Ми самі до цього прийшли. Тому що в свій час, коли було все добре, наші багатющі президенти самі розбалували: спочатку грошима, а коли притиснуло трошки, навпаки від цього відходять.

Молодь думає, що зараз затребувана: поїдуть до Іспанії, Англії та стануть суперфутболістами. Але одиниці за останній час стали затребувані: Малиновський (і то, Руслан поїхав не в ТОП-клуб, а в чемпіонат ТОП-5). Є ще Яремчук - він молодець, я буду вболівати до кінця за нього. Адже він вже не молодий і розуміє, чого хоче і що йому потрібно.

А молодь, яку поманили пальчиком, думає, що і там за нею будуть також дивитися, підтримувати. Там немає підтримки. Не хочеш - до побачення. Це тут їх гладять по голові, кажуть, що з ними треба більше розмовляти, переконувати, підвищувати психологію. Але мені за це не платять. Він сидить на такий конкретній зарплаті, що повинен сам підвищувати свою психологію і думати, як би не втратити ці гроші, які отримуєш, і заробляти ще більше.

Для цього всього лише потрібно розуміння, інтелектуальний розвиток, технічне оснащення і підвищення його та, перш за все, здоров'я. А здоров'я буде, коли ти вчасно ліг спати і виспався, коли правильно харчуєшся, а не їси все підряд, коли ти прийшов за годину до тренування і підготувався до нього: зайшов в тренажерочку, прокачався, розтягнувся, а на самому тренуванні разминочку вже зробив і м'язи від цього підготовлені.

А не так: тренування закінчилося, ще тренер з поля до роздягальні не дійшов, а ти вже в машині і поїхав. Куди поїхав? Поїсти у смачному ресторані, випити винця, пивця. Додому приїхав о п'ятій ранку, три-чотири години поспав, ось така голова, не зрозумієш, де знаходишся, але треба їхати. Приїхав, привів себе в порядок, дав лікарю пару копійок, щоб він записав, що у тебе все добре з вагою і тиском, вийшов на тренування, а на десятій хвилині - бах! - задній або передній м'яз. Ось і все.

Я сподіваюся, що вони це розуміють і зрозуміють з часом. Але поки не той менталітет. І в цьому в першу чергу ми винні: тренери і батьки. Тому що сильно любимо своїх дітей. Їх треба любити, але і вчити порядку, культурі поведінки як в побуті, так і в суспільстві.

Про агентів

Хотілося б ще краще, але так склалося, що не всі розкрилися в "Зорі", хоча потенційно, я вважаю, дуже сильні.

З Кулачем у нас не склалося. Потім він перейшов до "Ворскли", де був одним з найкращих. У нього було ще півроку контракту в Полтаві, але Влад переїхав до Александрії. Я його питав тоді, що він робить. "Ворскла" - його команда. Ну, є фінансові проблеми, зате на виду. Дограй ці півроку, що вони вирішують? Ти ж не сидиш голодним і босим. Але, бачите, футболістів не зрозумієш: є моменти, коли з ними складно.

У 17-му році, коли ми взяли бронзу, гравці почали бігти: наприклад, Чайковський з Ліпартією поїхали до Росії. Ну, гаразд Ліпартія грузин, але "Чая" із Західної України, не розумієш, що робиш? Ну, які гроші? Я намагався переконати, але ні в яку. Потім вони ж самі телефонують: "Заберіть нас". І що, заробили?

Тут зарплата умовно рубль, а там - два. Різниця в два рази, але тут стабільність, є завдання, грає, на виду, до збірної викликають, а туди поїде - все. І завдання там - не вилетіти з Вищої ліги. Це ж смішно.

Так само свого часу зробив Пилип Будківський. Забив 14 м'ячів, ми виходимо напряму до групи Ліги Європи, в суперниках МЮ, "Фейєноорд", "Фенербахче". Але людині захотілося теж виїхати. Поїздив, а що зараз? По суті, ще не старий - 27 років - а вже рік, як я його повернув, поки що топтання на одному місці. Дай Бог, щоб досяг чогось.

Думаю, це в першу чергу не з футболістами пов'язано, а з агентами. Тому що чим частіше футболіст робить переходи, тим вигідніше для фінансового становища агента. Ми ж все розуміємо.

Ви що, думаєте, якби я не наговорив про Росію, я туди працювати поїхав? Я відразу сказав: не поїду ніколи. Це неправильно. Як я поїду в цій ситуації? Кажуть, заробітчани їдуть, їм же треба годувати сім'ю. А чому тут не знайти роботу і не годувати? Ось цього я зрозуміти не можу.

У мене агент є, але з ним нічого не підписано. Хоча багато хто дзвонить з пропозиціями підписати папери. Який сенс щось підписувати? Ми дорослі люди. Якщо є пропозиція - давайте розглянемо. Якщо вона влаштує і вас, і мене, то чому ми потім не підпишемо. Інакше сьогодні я підпишу, а завтра мені подзвонять з клубу, зроблять нормальну пропозицію, але я вже не зможу її прийняти, і почнуться проблеми, які часто бувають у футболістів. Тому, вважаю, це не настільки важливо. Досить того, якщо надходить якась пропозиція, вона мене дійсно буде влаштовувати, то чому ні. Ми завжди знайдемо спільну мову і домовимося.

Про час після "Зорі”

Я зараз на місці багато не сиджу. Червень і, може, трохи липень присвятив відпочинку, потім вже почали надходити дзвінки, запрошення. Їжджу, спілкуюся, дивлюся. Я не поспішаю, принаймні. Якщо я не прийняв запрошення в період літньої підготовки, то зараз я не бачу сенсу і доцільності. У мене є пропозиція, над якою я думаю. Не зараз, а ближче до зими підпишу. Поки знайомлюся.

"Карпати" і "Динамо" першими тренерів поміняли. Свого часу у мене було дві пропозиції від Петра Петровича [Димінського, власника "Карпат"]. Я тоді був пов'язаний із "Зорею", тому не захотів. Ну, а про "Динамо" тільки писали: ніяких особливих розмов або запрошень з боку киян не було.

Гідна пропозиція жодною мірою не стосується фінансової частини. Повірте, фінанси прийдуть, це не найважливіше. І незалежно, яка країна. Чи це Казахстан, чи це Азербайджан, багато таких країн не найрозвиненіших у футбольному плані, але у клубу хороші амбіції. Якщо він хоче виконати завдання в плані чемпіонства, потрапляння до єврокубків, то чому ні?

Розумію, що мене не запрошуватимуть суперклуби. Хто такий Вернидуб на даний момент? Для України, тим більше, проблема номер один на сьогодні - це мова. Я її го вчу півтора місяця, успіхи є і сподіваюся, що до кінця цього року зможу нормально спілкуватися англійською в плані розуміння і пояснення того, що хочу я. Важко, але я займаюся. Є вчитель, з яким я займаюся три-чотири рази на тиждень по півтори години. Плюс, коли робити нічого, повторюєш, заучуєш слова. Все нормально в цьому плані. Тому я розумію, що зараз ахових пропозицій чекати не варто. Принаймні, таких ще не було. Інакше, зрозуміло, я б на неї погодився.

Хочеться, щоб це був проект: не підписатися на шість місяців, рік, або два. А в команду, яка хоче досягти висот. Як мінімум на роки три. Щоб я прийшов і створив, як це було в "Зорі". Мені дуже сподобалося, що ці дев'ять з половиною років мені ніхто не заважав працювати. Цю команду ми створили спільно, і вийшов непоганий проект. Якщо "Зорю" раніше ніхто не знав, то зараз про неї чули не тільки в колишньому СНД, але і в західній Європі. Це дорогого коштує. Це і є клуб-проект, від якого не можна відмовитися. Тому одну з таких пропозицій я розглядаю, сподіваюся, все вийде і з зими почну роботу.

Використані світлини ФК "Зоря"