Відповідь Шевчуку. Петро Кушлик назвав найкращих тренерів УПЛ в 2019-му

Один із старожилів українського тренерського корпусу Петро Кушлик поділився з кореспондентом UA-Футбол своїми думками про колег по ремеслу, що нині працюють в УПЛ.

- У році, що минає в нашому футболі було досить тренерів, які зуміли проявити себе з кращого боку, - вважає 68-річний фахівець. - Деякі з них - такі, як Пауло Фонсека і Юрій Бакалов, вже встигли скласти свої повноваження, інші ж продовжують трудитися на благо українського футболу. Якщо виділяти найкращих, то я не зовсім згоден з колишнім головним тренером донецького "Олімпіка", а нині футбольним експертом В'ячеславом Шевчуком, який в недавньому коментарі назвав прізвища рульового луганської "Зорі" Віктора Скрипника і наставника того ж "Олімпіка" Вісенте Гомеса. Поза всяким сумнівом, обидва цих фахівця заслуговують похвали за якісну роботу, однак відводити їм те чи інше місце в рейтингу найбільш успішних, на мій погляд, можна лише в порівнянні з коефіцієнтом корисної дії інших їхніх колег. При цьому брати до уваги і оцінювати заслуги кожного з кандидатів потрібно не за три і шість місяців, скільки відповідно працюють в "Олімпіку" і "Зорі" Гомес і Скрипник, а за повний календарний рік. З цієї частини я б кращими назвав Володимира Шарана і Олександра Рябоконя.

Судіть самі: очолювана Шараном протягом багатьох років "Олександрія" за п'ять сезонів в Прем'єр-лізі зуміла не тільки зміцніти і стати самобутньою командою, але і вибитися в число провідних в нашому футболі. Чого тільки вартий успіх підопічних Шарана в сезоні-2018/19, за підсумками якого була завойована бронза! Завдяки їй "Олександрія" вперше в своїй історії отримала право виступати в груповому турнірі Ліги Європи, де, треба визнати, виглядала цілком гідно.

Олександрійці чинили запеклий опір суперникам, завоювавши симпатії у великої армії українських вболівальників. Якби не кадрові проблеми, які раз-по-раз вносять корективи в підготовку і плани команди Володимира Шарана, то можна не сумніватися, що результати в групі у неї були б іншими.

Що стосується Олександра Рябоконя, то його "Десна" заслуговує похвальних відгуків. Досвідченому фахівцеві давно вдалося створити в Чернігові боєздатний колектив, який зобов'язаний був дебютувати в еліті на рік раніше. "Десна" нинішнього зразка підкуповує своєю комбінаційною і організованою грою, що завжди подобається глядачам. З сезону в сезон чернігівська команда демонструє завидну стабільність, що дозволяє їй розраховувати на високе місце в підсумковій турнірній таблиці.

На мій погляд, у команди Рябоконя незначний збій за два сезони трапився лише раз - у весняній частині минулого чемпіонату, коли в ключовій грі за право потрапити до першої шістки вона несподівано поступилася вдома "Львову". Якби не сталося тієї прикрої поразки - і я впевнений, що "Десна" гідно представляла б свое старовинне місто в групі провідних команд Прем'єр-ліги. Втім, у чернігівців є всі підстави зробити це в нинішньому сезоні.

Зрозуміло, варто віддати належне також Віктору Скрипнику і Вісенте Гомесу. Незважаючи на поки що короткий період, проведений ними біля керма "Зорі" і "Олімпіка", не можна не помітити прогрес в грі цих команд. Луганці за Скрипника знайшли стабільність, притаманну їм два-три роки тому. Сьогодні "Зоря" впевнено почуває себе в чільній трійці, що не може не радувати її уболівальників. Донеччани ж з Гомесом зуміли поступово стабілізувати склад, налагодити гру і піднятися з низів турнірної таблиці. Не здивуюся, якщо саме "Олімпік" зуміє стати головним претендентом в боротьбі за шосте місце в іграх першого етапу чемпіонату.