Валерій Лучкевич - про шанси Олександрії, підтримку Арени Львів та хорошого латвійського хлопця

Після впевненої перемоги у поєдинку із полтавською "Ворсклою" у минулий уїк-енд олександрійська команда не отримала вихідного, як деколи бувало раніше. Адже для учасника розіграшу Ліги Європи, яким "Олександрія" є вже не вперше, тижневий цикл підготовки у єврокубкову пору не актуальний. Попереду у команди чергове випробування - заключний матч із "Гентом". Готуючись до нього, півзахисник Валерій Лучкевич знайшов час, аби дати ексклюзивне інтерв’ю кореспонденту UA-Футбол.

- Гра с бельгійцями на нас чекає вже у четвер, - говорить Валерій Лучкевич. - Після матчу з "Ворсклою" у нашої команди були відновлювальні заходи. Ті хлопці, які були у числі запасних або провели на полі менше часу, брали участь у повноцінному тренуванні. А починаючи з наступного дня працюємо за звичним розпорядком.

- Звернули увагу на той факт, що полтавська команда не може здобути у грі з "Олександрією" бодай одне очко вже два сезони поспіль?

- Так, чув про це. Таке буває. Проте даний факт ні про що не говорить, адже "Ворскла" - хороша команда. Так, у неї зараз намітився деякий спад, однак незважаючи на це, ми готувались до гри із полтавчанами досить серйозно. Розуміли, що "Ворскла" є непростим суперником.

- Суперників, яких постійно вдається обігрувати, на футбольному сленгу називають "солодкими булочками". Кого ще, окрім "Ворскли", ви віднесли б до такої категорії?

- Нікого. Тому що вважаю кожну команду достойним суперником, здатним відібрати очки у будь-кого. Так, про цей сленговий вислів я чув, проте такими словами не користуюсь.

- Яка гра із біло-зеленими була важчою - у першому колі в Полтаві, де ваша перемога була мінімальною (1:0), чи минулого уїк-енду?

- Мабуть, перша. Ми якраз тоді набирали оберти і вийшло так, що виїзна перемога над "Ворсклою" започаткувала нашу безпрограшну серію із хороших ігор. У Полтаві була важка гра. Ми добре провели перший тайм, а от у другому, щоправда, трохи "підсіли" фізично.

- "Олександрія" стала першою командою у нинішньому чемпіонаті, якій вдалося відібрати очки у гранда, та ще й на його полі (0:0). Чи могли б описати почуття, що виникли у вас від усвідомлення цього факту?

- Було дуже приємно, що змогли зіграти внічию, відібравши очки у "Шахтаря". Що й казати, той матч видався дуже важким, особливо друга його половина. Гірники постійно насідали, створювали небезпеку біля наших воріт. Якщо у першому таймі ми старалися їх пресингувати, то у другому у нас не було достатньо сил. Тож довелося опуститися "нижче", діючи від оборони. На щастя, нам вдалося утримати позитивний результат.

- У минулому сезоні чималу частину турнірної дистанції "Олександрії" доводилось робити все можливе, аби не дозволити наздогнати себе конкурентам, розташувавшись на третій сходинці. А нинішньому ж у вашої команді роль змінилася - наздоганяти потрібно вже їй. Що важче: утримувати чи наздоганяти?

- Важко сказати. Мабуть, і те, і інше. Коли утримуєш високу позицію і розумієш, що варто не підпускати до себе переслідувачів, підсвідомо починаєш нервувати. А коли наздоганяєш, то знаєш, що не маєш права на помилку. У минулому році після завершення осінньої частини сезону в "Олександрії" був дійсно хороший гандикап - дев'ять очок. У нинішньому його немає, і на мій погляд, пов'язано це з тим, що рівень чемпіонату у порівнянні з минулим зріс. Варто поглянути на турнірну таблицю - і все стане зрозуміло. У Прем'єр-лізі одноосібним лідером є "Шахтар", який, як на мене, нині на дві голови вище по рівню за решту суперників. Слідом розташувалися ще чотири команди, які йдуть нога в ногу і борються за право грати у єврокубках.

- Відставання всього на три очки від третього місця налаштовує вас на позитивну хвилю?

- Про наше турнірне становище ми не думаємо. Зосереджені на іншому - на найближчих іграх. Нам хочеться гідно завершити календарний рік та осінній відрізок сезону. Це для "Олександрії" нині є головною метою. А як воно буде далі - побачимо. Особисто я не люблю зазирати у майбутнє, а живу сьогоднішнім днем і найближчим матчем.

- Виступи на кількох фронтах забирають чимало сил?

- З одного боку це дійсно важко, а от з іншого - навпаки: це тримає тебе у тонусі.

- Після домашнього поєдинку із "Вольфсбургом" ваша команда втратила шанси на вихід у наступне коло Ліги Європи. З цього приводу сильно засмутилися?

- Можу сказати лише за себе та хлопців із найближчого оточення. Зрозуміло, що ми засмутилися. Адже впродовж усього єврокубкового циклу демонстрували гарну гру і заслуговували на те, аби до останнього матчу у нас був шанс вийти з групи. Проте сталося так, як сталося - і тепер важливо не опускати голови та рук, а рухатися далі.

- Який із матчів, зіграних у поточному єврокубковому розіграші, залишив найприємніші спогади?

- (Без будь-яких вагань). Із "Сент-Етьєном", звичайно. В цій грі ми поступалися 0:2, однак зуміли зіграти внічию, 2:2.

- Той факт, що домашні єврокубкові поєдинки "Олександрія" проводить не на рідному стадіоні, а у Львові, якесь значення має?

- Передусім, хотілося б висловити велику подяку львівським вболівальникам, які приходили на наші матчі та гаряче підтримували "Олександрію". Приємно, коли на трибунах збирається по сім тисяч глядачів, які вболівають за нас. Все у цьому плані було відмінно. Однак нам, звичайно, хотілося б зіграти на рідній арені - стадіоні "Ніка" в Олександрії. Проте УЄФА вирішив інакше, тому і доводиться грати у Львові. Втім, повторюся: на "Арені Львів" почувалися досить комфортно.

- У літнє міжсезоння "Олександрію" поповнила група новачків. Хто з них, на ваш погляд, адаптувався якнайшвидше?

- Всі хлопці, які прийшли влітку, посилили команду. Когось одного з них виокремлювати не буду, адже всі належним чином допомагають "Олександрії".

- Як вам гра латвійського новачка Каспарса Дубри?

- Він, як центральний захисник, досить надійний, що додає впевненості решті гравців оборони. Дубра - хлопець хороший, і за ним ніколи не спостерігалось, щоби він був чимось незадоволений. Каспарс влився у команду досить швидко, відразу ж ставши в ній своїм.

- В "Олександрії" почуваєте себе комфортно?

- Так, дуже.

- Олександрія - невеличке місто. Його мешканці вас на вулиці впізнають?

- Буває, що впізнають. Однак я не сказав би, що вони дошкуляють увагою на кожному кроці. Ні, в Олександрії такого немає.

- До речі, як проводите вільний час в Олександрії? Наскільки відомо, деякі члени команди полюбляють вирушати на рибалку. Ви - з їх числа?

- Ні. Мій батько любить рибалити, а от я зовсім не так, як він.

- До речі, про вашого батька, у минулому гравця запорізького "Металурга" та львівських "Карпат" Ігоря Лучкевича, якраз і хотів запитати. За матчами із участю сина він постійно спостерігає?

- Звичайно. Він не пропускає жодного матчу по телебаченню, а деколи наші ігри дивиться наживо. Нещодавно приїздив на домашній поєдинок із "Ворсклою".

- Мабуть, не помилюся, якщо висловлю припущення, що ваші сподівання, як кандидата до збірної України, пов’язані із Євро-2020?

- Безумовно! Кожен футболіст прагне грати за національну команду, і я - не виняток. Можливість взяти участь у фінальній частині континентальної першості, звичайно, є неабияким стимулом. Це сто відсотків!