UA-Футбол склав символічну збірну півріччя УПЛ. У ній представники п'яти клубів

У збірній зібрані представники п'яти клубів - так вийшло, що ця п'ятірка вже забезпечила собі місця у ТОП-6 на другому етапі, та й в цілому виглядала на щабель вище за інші колективи чемпіонату. Найбільше представництво у нашій символічній команді у впевненого лідера чемпіонської гонки, "Шахтаря" (п'ять гравців). По два гравці від "Зорі" та "Олександрії", по одному - від "Динамо" та "Десни".

Андрій Пятов ("Шахтар"). Голкіперу команди-гегемона, яка фактично в кожному матчі ліги грає з позиції сили, важко доводити свій високий рівень. Втім, Андрій як ніхто інший вміє зберігати концентрацію протягом усього матчу. Так, він не застрахований від помилок, проте, здається, саме зараз він досягнув гармонії – максимальні для його позиції параметри стрибучості, реакції, координації доповнені глибоким досвідом. Власне, якщо в УПЛ в нього не так багато шансів показати себе у всій красі, то в нашу символічну збірну він потрапляє завдяки виступам в єврокубках та за збірну України. Без нього "Шахтар" і третього місця в групі Ліги Чемпіонів міг би не зайняти, а національна команда навряд чи так переконливо виграла б кваліфікацію.

Денис Фаворов ("Десна"). Фаворов-старший на рівні Першої ліги майже завжди був лідером у кожному колективі, до якого переходив. Згодом від перебрався до "Десни", із якою продовжує впевнено прогресувати, залишаючись однією із ключових гравців своєї команди. Денис здорово виглядає і при обороні чернігівських воріт, і коли потрібно переходити середину поля. А ще він є важливою фігурою для Олександра Рябоконя через свій універсалізм: із появою у "Десні" Юхима Коноплі Фаворов може "звільнити" свою позицію більш молодому конкуренту, а сам перейти у центрі півзахисту.

Микола Матвієнко ("Шахтар"). Доволі непомітно Микола став не лише ключовим гравцем у обороні "гірників", а й кращим у деяких показниках за свого напарника, Сергія Кривцова. Звісно, без помилок не обходиться, але деякі нюанси боротьби Матвієнко компенсує, наприклад, чудовою грою на підборах або на другому поверсі. Не забуваємо також і про першу передачу захисника, яка нині є однією з найкращих в УПЛ. Не даремно ж у останньому цього року турі чемпіонату гравця переглядали скаути "Ман Сіті".

Богдан Михайліченко ("Зоря"). Неймовірно, але факт – в чемпіонаті України є гравці, які на лівому фланзі захисту грають не менш ефектно та ефективно, ніж Ісмаїлі. Проте якщо бразилець вже привчив до свого рівня, то Богдан Михайліченко в цьому сезоні продемонстрував, можливо, найбільший прогрес серед усіх молодих виконавців. Так, є ще основний лівий захисник збірної України Віталій Миколенко, проте потрапити до нашої символічної збірної завадили виступи його клубу. Натомість "Зоря" швидко адаптувалась до нового стилю, запропонованого Віктором Сприпником, в якому роль флангових захисників надзвичайно важлива. Михайліченко станом на сьогодні відповідає вимогам до сучасного латераля – швидкий, технічний, дисциплінований, він без упину "літає" флангом, забезпечуючи для своєї команди необхідну ширину в атаці та агресію.

Віктор Циганков ("Динамо"). Коли два з половиною роки тому Андрій Ярмоленко нарешті вирвався до ТОП-чемпіонату, на 19-річного на той момент Віктора звалились очікування величезної армії вболівальників клубу. Циганков справився і сьогодні утримує "Динамо" від остаточного падіння. Дійшло до того, що якщо у нього поганий день, з великою вірогідністю "біло-сині" матимуть проблеми з досягненням необхідного результату. На щастя, Циганков поступово позбувається юнацької нестабільності і нижче досить високої планки не опускається. Навіть у відверто провальних матчах "Динамо" він зазвичай залишається єдиною світлою плямою. Саме персона Віктора Циганкова залишає надію, що київська команда ще здатна повернутись на вершину.

Тарас Степаненко ("Шахтар"). Про Тараса багато писати не потрібно. Варто лише переглянути поєдинок "гірників" із "Зорею", що відбувся в останньому цього року турі УПЛ, та прослідкувати за грою донеччан у середині поля без їх основного опорника. Це було більше схоже на хаос. Степаненко допомагає за необхідністю тримати м'яч, але що важливіше: він "вирізає" всю загрозу, яку бачить в центрі поля. Нехай це і звучить доволі грубо, та головне, що багато атак завершуються саме на опорній зоні "Шахтаря". Після відходу Фреда казали, що у донеччан будуть великі проблеми в районі центрального кола. Та їх пережити вдалося доволі непомітно. Наразі таким же незамінним гравцем у цій зоні, як колись бразилець, є Тарас Степаненко.

Дмитро Гречишкін ("Олександрія"). Простий факт, що підтверджує залежність Володимира Шарана від Гречишкіна: більше Дмитра у поточному сезоні за "Олександрію" не зіграв ніхто. Навіть коли команда проводила ігри чемпіонату після єврокубків, тренерський штаб "городян" все одно використовував центрхава, що неймовірно читає гру, здатен віддати точний пас між лініями, а також не губиться при грі у єдиноборствах. Гречишкіна можна вважати чудовим наступником легендарного капітана олександрійців Запорожана, ігрова роль якого поступово відходить на другий план.

Тайсон ("Шахтар"). Нині це ключова фігура "гірників". Майже кожна атака донеччан проходить через хавбека, який додає своїй команді швидкості на чужій половині поля. "Шахтар" без Тайсона однозначно втрачає більше половини свого потенціалу в нападі, тому й не дивно, що клуб не хоче з ним розставатися, адже у такому випадку ризикує розвалитися уся гра "гірників" в атаці. Можна по-різному відноситись до Тайсона, проте важко сперечатися із тим фактом, що зараз він найсильніший і при цьому один з найстабільніших футболістів нашого чемпіонату.

Кирило Ковалець ("Олександрія"). До недавнього часу першою асоціацією, яка приходила при згадці "Олександрії", була "праця". Саме важка фізична праця разом з упертістю та характером стали основними факторами здобуття командою Шарана бронзових нагород. Але нині в складі "Олександрії" вже є гравці, які руйнують стереотип. В першу чергу це Кирило Ковалець. Протягом осені він випадав з обойми через травму і в той момент було особливо помітно, наскільки без нього бідніє гра команди. Важливо, що свої якості він демонстрував не тільки в УПЛ, але й в Лізі Європи. Вміння знаходити вільні зони, обіграти опонента один в один, завдати прицільного удару як з далекої так і середньої відстані – всі ці якості напевне не залишились непоміченими. Якщо так піде далі, "Олександрії" буде непросто втримати Ковальця у своєму складі.

Богдан Лєднєв ("Зоря"). Один з експертів на днях заявив: "Динамо" може забрати цього гравця, щоб послабити конкурента. І він має рацію – Лєднєв наразі є основною ударною силою "Зорі". В грі 21-річного атакуючого півзахисника достатньо "пробілів", над якими варто працювати: він часто перетримує м’яч, обирає не найкращі рішення, гарячкує, тоді коли потрібно зберігати голову холодною. Але разом з тим він як ніхто інший націлений на ворота. Неординарна техніка та потужний поставлений удар дозволяють йому бути найрезультативнішим гравцем команди. Десять голів та чотири асисти – серйозний аргумент, щоб потрапити до нашої символічної збірної.

Жуніор Мораєс ("Шахтар"). За системою "гол+пас" Мораєс генерує в середньому 1,25 голів за один матч. Тобто він стабільно щогри приймає участь щонайменше у одній гольовій атаці своєї команди. Хоча найбільше вражає у діях форварда навіть не це, а його ефективність. Не завжди, проте у багатьох епізодах нападник виручав свою команду, забиваючи вирішальні голи у таких ситуаціях, коли 90 відсотків форвардів українського чемпіонату промазали б. Як приклад залежності "Шахтаря" від "Мори" - поєдинок із "Олександрією" (0:0), коли Жуніор не забив сам, а партнери компенсувати це не змогли.