Дмитро Іванисеня - про роль Віктора Скрипника, дебют у збірній України і чутки про Динамо

25-річний півзахисник, що став за короткий час одним з лідерів "Зорі", дав ексклюзивне інтерв'ю кореспонденту UA-Футбол

- На зимові канікули ви напевно пішли з прекрасним настроєм.

- Звичайно! Ми перемогли у важливому поєдинку "Динамо", та і з "Шахтарем" грали здорово. На жаль, в самому кінці нам трохи не вистачило командного досвіду. За підсумками осінньої частини сезону "Зоря" йде на третьому місці, тому все це в комплексі і дозволило піти у відпустку з відмінним настроєм.

- Минулий рік виявився для вас знаменним з двох причин: ви стали гравцем основного складу "Зорі" і отримали виклик у національну збірну. Що порадувало більше?

- Не можу сказати, що щось більше порадувало, а щось менше. Коли я перейшов в "Зорю", у мене були дуже теплі емоції. Я був щасливий, що мене запросив такий тренер, як Віктор Скрипник. А коли отримав виклик в збірну, це стало величезною радістю. Було приємно усвідомлювати, що тебе помітили. Оцінити ці дві події окремо складно, але кожній з них я був дуже радий.

- Багато фахівців обговорюють ігрову модель "Зорі", яка застосовується Віктором Скрипником. Яка ваша роль в ній?

- Я граю "шістку", в одного опорного. Як наш тренер каже - це ліберо для всіх атакуючих гравців. Я повинен пов'язувати захист з півзахистом, і бути завжди відкритим при наших атакуючих діях. Щоб будь-який футболіст міг через мене обігратися і ми мали можливість розгорнути атаку в іншу сторону.

- У тому, що ви стали гравцем основи, допомогло ваше гармонійне входження в ігрову схему або ж довіра тренера?

- Перш за все, пов'язую це з тим, що в поточному чемпіонаті у "Зорі" сформувалася дуже сильна команда. Тренерський штаб підібрав потрібних гравців під цю схему, до того ж, він приділяє багато уваги в роботі над нашою тактикою і рівнем гри. Все в комплексі і дало такий хороший результат.

- Коли зрозуміли, що наданий Віктором Скрипником шанс вдалося використати?

- Не можу сказати, що відчув це в якомусь певному матчі. Вважаю, що з кожною грою, в якій брав участь, грав все краще і краще - в результаті і вийшло, що всю осінню частину сезону провів на одному рівні.

- У "Зорі" швидко вдалося стати своїм?

- Проблем з цим не було. У команді підібрався дуже хороший колектив. Кожен з хлопців намагається робити все для того, щоб завжди бути в гарному настрої, а атмосфера в колективі була дружна і весела. Зі свого боку і тренерський штаб робить все можливе, щоб кожен гравець відчував себе важливою ланкою в команді.

- Більшість тренерів діляться на категорії "диктатор" і "демократ". До якої з них віднесли б Скрипника?

- Не знаю ... Напевно, ні до якої. Його я можу охарактеризувати як тренера, який любить дисципліну і є дуже сильним психологом. До всього цього він ще й додає тактичні напрацювання.

- З ким з одноклубників зазвичай живете в одному готельному номері?

- З Владленом Юрченко. Ми з ним давні друзі, його знаю ще з академії "Шахтаря". Ділимо не тільки один готельний номер, але ще і в роздягальні сидимо поруч. Навіть зараз, перебуваючи у відпустці, відпочиваємо разом сім'ями.

- Ваш колишній клуб, тбіліське "Динамо", відноситься до категорії легендарних на пострадянському просторі. Виступаючи в ньому, ви це відчули?

- Дійсно, до "Динамо" в Грузії ставляться по-особливому, з високою оцінкою. Від цієї команди все чекають великих результатів. Цього року тбіліські динамівці виграли чемпіонське звання, і у всіх є бажання святкувати такий же успіх з року в рік. У Грузії вважають, що найсильніший клуб в країні - це "Динамо" (Тбілісі). Саме тому в ньому найвищі вимоги до футболістів.

- Грузинський футбол досі відрізняють висока індивідуальна техніка та комбінаційна манера гри?

- Так. Хоча сам чемпіонат Грузії не надто високого рівня, однак в ньому є індивідуально сильні гравці, які відрізняються швидким мисленням, технікою і швидкісними якостями. Не випадково багато грузинських футболістів їде грати в різні європейські чемпіонати.

- З кимось із легендарних особистостей динамівців Тбілісі кінця 70-х - 80-х років минулого століття познайомилися?

- Така можливість у мене була. Йдеться про Заурі Сванадзе, який в складі "Динамо" в 1981-му виграв Кубок кубків УЄФА. Спочатку він працював другим тренером, будучи асистентом Кахи Качарава. А після відходу останнього наставником команди був Сванадзе, при якому ми догравали заключні чотири матчі сезону. Вже потім в "Динамо" прийшов іспанський тренер Чіско Муньос, одним з асистентів якого нині як і раніше є Заур Сванадзе.

- Що вас найбільше вразило в Грузії? Може, якісь місцеві звичаї, національна кухня або самі люди?

- Ось-ось - люди! Вони в Грузії надзвичайно доброзичливі і гостинні. У них прийнято до гостей ставитися з особливою добротою і увагою. Грузини дуже люблять гостей, в тому числі і з інших країн. Мені здається, ця якість у грузинського народу пов'язано з тим, що в цій країні цілий рік світить сонце. Тому і люди там такі добрі (посміхається).

- Популярні грузинські страви та напої - зокрема, шашлик, хачапурі і чачу вдалося спробувати?

- Чачу не пробував. А ось шашлик і хачапурі, як і вино в помірних кількостях - так. Що й казати, грузинська їжа надзвичайно смачна. Вона мені дуже сподобалась.

- Отримати виклик в національну збірну лише через три місяці після дебюту в новому клубі - це дорогого коштує. Ця новина стала для вас несподіваною?

- Зрозуміло. Я мріяв про запрошення в збірну. Як і кожен футболіст, який ставить перед собою певні цілі, засинаючи вночі з однією мрією: вранці прокинутися і побачити виклик до головної команди країни. Саме так у мене і вийшло. Я працював, старався і прокинувшись одного разу, побачив виклик в збірну.

- Як поставилися до новачка в національній команді?

- Дуже добре. У збірній дуже хороша атмосфера. До дебютанта ставляться позитивно як самі хлопці, так і тренери. Та й весь персонал в цілому. Коли я з'явився в збірній, Андрій Шевченко зі мною поговорив. Я відразу відчув себе, як в одній великій родині.

- Наявність великої кількості авторитетних тренерів і футболістів на вас не тиснула?

- Якось про це і не думав. Вважаю, що якщо тебе в збірну викликають - значить, ти це право заслужив. Тому переживати з приводу того, що хтось більш іменитий, навіть не варто.

- Від жартів і підколів одного з головних балагурів збірної - Євгена Коноплянки встигли "постраждати"?

- Звичайно! І не тільки Коноплянка - всі хлопці по-доброму трохи підколювали. (Посміхається). Без цього в збірній - ніяк!

- До речі, а хто нині має славу головного балагура в "Зорі"?

- Мабуть, Микита Шевченко, Хомченовський, Вернидуб і Чайковський. Ці хлопці завжди жартують.

- Той факт, що дебют у збірній припав на гру, яка проходила на домашній арені "Зорі" в Запоріжжі, став для вас символічним. Які були відчуття?

- Що й казати, вийшло дуже круто. Спочатку я дебютував у Прем'єр-лізі на "Славутич-Арені", а через три місяці на ній же відбувся дебют у збірній України. Від такого, зрозуміло, були тільки позитивні емоції! Відчував гордість від того, що виходжу на поле у ​​футболці збірної України. Було приємно, що в той вечір на трибунах стадіону були партнери по луганській команді і моя дружина.

- Які чинники, на ваш погляд, повинні вплинути на рішення Андрія Шевченка включити вас в список футболістів збірної України для заявки на Євро-2020?

- Я розумію, що наша національна команда поставила досить високу планку - як для самої себе, обігравши Португалію і вийшовши до фінальної частини континентальної першості з першого місця, так і для її гравців. Але незважаючи на це, немає нічого неможливого. Найголовніше - показувати гідний футбол, який потрібен збірній. Решта буде за тренерським штабом.

- Напевно не помилюся, якщо припущу, що найбільш часто за останні п'ять днів вам задають питання про нібито зацікавленість у ваших послугах київського "Динамо". Воно вас не втомило?

- Скажу так: на даний момент я знаходжуся на відпочинку в Абу-Дабі. Мій контракт належить "Зорі", і я щасливий в цьому клубі перебувати. А на ті питання, які мені останнім часом задають, відповідаю просто: не бачу сенсу коментувати якісь чутки.

- Де маєте намір зустрічати Новий рік?

- Напевно, поїду в Донецьк, де живе сім'я моєї дружини. Там це свято і відзначимо.

Фото - Олександр Приходько, ФК Зоря, УАФ