Динамо тепер – сіра маса, пулу досі немає. Головні розчарування першої частини сезону в УПЛ

Літньо-осінньо-зимова частина сезону в українській Прем’єр-лізі завершилась і саме час підбити проміжні підсумки головного футбольного турніру України. Хоч рівень футболу в Україні за останніх п'ять років катастрофічно впав, перед початком кожного сезону вболівальники чекають яскравих, видовищних матчів, безкомпромісної боротьби, інтриги у боротьбі за чемпіонство, єврокубки та виживання. На жаль, ці очікування рідко збуваються, а простір заповнюється розчаруваннями. Сьогодні поговоримо про найбільше з них, що ми пережили впродовж першої половини сезону.

На початку кожного сезону перед "Динамо" стоїть завдання потрапити у груповий етап Ліги чемпіонів, виграти чемпіонат та Кубок України. Особливі сподівання були перед початком поточного футбольного року: продовжено контракт з Хацкевичем, який добре знав команду, молодь киян змужніла та набралась досвіду у минулому сезоні, були зроблені точкові підсилення (Караваєв, Родрігес, Кадірі), відновився від травм Соль. Здавалося, є всі передумови для успішної гри у новому сезоні. Розпочали "динамівці" непогано, вигравши Суперкубок України та перші 2 матчі УПЛ. Далі була поразка в чемпіонаті від "Шахтаря" і виліт з Ліги чемпіонів від "Брюгге" та, як наслідок, звільнення Хацкевича.

не ризикнув запросити іноземного тренера і призначив чергового коуча з "динамівським серцем" – Олексія Михайличенка. Очікуваного ефекту зміна тренера не дала, стався провал на всіх фронтах – невихід з посередньої групи ЛЄ та хоч і друге місце в УПЛ, але з 14-очковим відставанням від "Шахтаря" і боротьбою не з "гірниками", а з "Зорею", "Олександрією" та "Десною". Кияни опустилися до рівня, який ще вчора всі називали "сірою масою". Інакше, як провалом, повним "дном" і катастрофою це назвати не можна.

Минулого літа збірна України U-20 стала чемпіоном світу у своїй віковій категорії. На новоспечених чемпіонів світу зразу покладалися великі надії вболівальників. Тим паче, є приклади, коли футболісти такого ж віку вже запалюють у Європі (чого вартий хоча б Голанд). Однак жоден із гравців поки що не зумів яскраво проявити себе у дорослому футболі. Серед гравців "Динамо" найкраще себе зарекомендував Денис Попов, який встиг зіграти шість матчів у чемпіонаті, три в Лізі Європи та один в Кубку України, де відзначився переможним голом у ворота "Шахтаря". Цитаїшвілі грав переважно за молодіжну команду киян і лише двічі виходив на заміну в УПЛ, голкіпер Кучерук – виключно за молодіжну команду. Ще два гравці "Динамо" (Булеца та Супряга) відправились набиратися досвіду в "Дніпро-1", де вони не зуміли проявити себе в повній мірі. Володар "Срібного м’яча" ЧС-2019 – Сергій Булеца у більшості матчів був замінений або виходив на заміну. У 16-и матчах відзначився одним голом. Владислав Супряга теж не став твердим гравцем основи, у 13-и матчах відзначившись трьома забитими голами.

"Шахтар" у своєму складі залишив лише двох чемпіонів світу. Мова про капітана тієї команди – захисника Валерія Бондара та володаря "Срібної бутси" ЧС-2019 Данила Сікана. Бондар відіграв сім матчів, забив один гол, Сікан три рази виходив на заміну, результативними діями не відзначався.

Максим Чех, Віктор Корнієнко та Олексій Кащук вирушили підкоряти "Маріуполь", проте жоден з них не став там ключовим гравцем. Як і Юхим Конопля, який у "Десні" програв конкуренцію на позиції правого захисника капітану чернігівців – Денису Фаворову.

Олександр Сафронов більшість матчів зіграв в основі "Дніпра-1", Олег Веремієнко відіграв шість матчів за "Карпати", Микола Мусолітін є основним у першоліговому "Чорноморці", Кирило Дришлюк та Денис Устименко майже не грали у основному складі "Олександрії", Ігор Снуріцин відіграв лише шість матчів в "Олімпіку", Дмитро Різник відіграв шість матчів за "Ворсклу".

На фоні того, що на одного з учасників ЧС-2019 – Голанда полюють "Ювентус", "Манчестер Юнайтед", " Боруссія" Д, РБ "Лейпциг", "Реал" і Мілан, виступи українських чемпіонів не задовольняють вболівальників.

Чи не кожен сезон УПЛ розпочинається зі скандалів, пов’язаних з трансляцією матчів чемпіонату. Традиційно за права борються група телеканалів "Україна" ("Футбол 1", "Футбол 2") та група "1+1" ("2+2" та "УНІАН"). Незважаючи на те, що клуби офіційно не володіють правами на показ матчів, саме вони продають ці права телеканалам. Великі сподівання щодо об’єднаного пулу були пов’язані з обранням нового президента УПЛ – Томаса Грімма. Однак швейцарцю, як і його попередникам, не вдалося знайти спільної мови з клубами. Ігор Суркіс принципово не погоджується на трансляцію матчів його команди на телеканалах "Футбол 1" та "Футбол 2". Гендиректор "Зорі" заявляє про більшу фінансову вигоду від трансляції на "плюсах". "Карпати" перед початком поточного сезону перейшли з "футболів" на "плюси".

Інтерес до футболу в Україні значно впав, хоча рейтинги трансляцій матчів УПЛ в Інтернеті доволі високі. Це у ТБ проблеми то з коментаторами, то з якістю картинки, то взагалі з вибором транслятора ("плюси" на "2+2" залишили лише матчі "Динамо", а решту транслюють на менш рейтинговому "УНІАН"). Створення телепулу могло би в перспективі принести клубам більше грошей, в тому числі через продаж прав на трансляції матчів за кордон. Але поки централізація телеправ та створення телепулу – завдання вже нового президента УПЛ, оскільки повноваження Грімма закінчуються у квітні.

Ще рік тому "Ворскла" виступала на груповому етапі Ліги Європи, а зараз лише в останньому турі змогла піднятися з останнього місця турнірної таблиці. Проблеми "Ворскли" почали вже давно і пов’язані із затримкою заробітної плати, яка складала по 6-8 місяців. Ще в березні команду покинув головний тренер – Василь Сачко, якого змінив легендарний "динамівець" Віталій Косовський. І хоча в новому сезоні фінансова ситуація стабілізувалась, результати команди незадовільні.

У середині листопада Косовського звільнили, а його місце зайняв Юрій Максимов. Під його керівництвом полтавчани перемогли у двох матчах і зуміли піднятись з 12-го місця на 11-е. Однак це явно не та позиція, на яку сподівається керівництво команди та її вболівальники.

Львівський клуб кожного сезону декларує завдання-мінімум – потрапити у топ-6 УПЛ та боротися за єврокубки. Але впродовж останніх років команда бореться за виживання. У минулій кампанії львів'яни гарантували собі місце в УПЛ лише у перехідних матчах з "Волинню". До сезону команду готував легендарний гравець "Карпат" – Олександр Чижевський. Сезон "Карпати" розпочали поразками у матчах з "Динамо" та "Шахтарем". Згодом була нічия з "Маріуполем", перемога над "Олімпіком", мінімальна поразка від "Зорі". В останньому матчі під керівництвом Чижевського львів'яни у Чернігові зіграли 0:0 з "Десною". За 6 матчів (з яких 3 – проти трьох лідерів) "Карпати здобули 5 очок.

Чижевського змінив Роман Санжар, під керівництвом якого львів'яни здобули за 12 матчів 6 очок, зокрема, "Карпати" у Львові поступились "Десні" 2:6. Незважаючи на непоганий підбір гравців, "Карпати" ніяк не можуть знайти свою гру. Останнє місце на даний момент – справжній провал для команди.

Минулий сезон ФК "Львів" завершив у першій шістці і хоч формально, але все ж боровся за вихід у єврокубки. Керівництво команди планувало залучати молодих бразильців, які могли себе проявити в УПЛ та могли бути продані згодом. Ставка на українців у захисті, а бразильців у атаці – виправдала себе у короткостроковій перспективі. Найкраще проявив себе Бруно Дуарте, який забив дев'ять голів. Влітку він за 600 тис. євро перейшов у португальську "Віторію Гімараєш", де навіть дебютував у єврокубках та двічі забив у ворота лондонського "Арсеналу". Решта легіонерів були посередніми, тому не викликали інтересу в інших команд. До поточного сезону команду готував Богдан Блавацький, якого згодом безуспішно змінив Володимир Мазяр. Команду з останнього місця на 10 підняв вже третій тренер – Єгіше Мелікян. Другий сезон виявився не настільки успішним, жоден з гравців не проявляє себе яскраво. Вболівальники явно чекають більшого від львів’ян.

З іншого боку, існує й армія затятих противників явища під назвою ФК "Львів". Мовляв, у Львові є лише одна команда, яку визнають в Україні. Для таких провали "Львова" розчаруванням не стали, але синхронна невдача "Карпат" не дозволяє в повній мірі насолодитися ситуацією, коли "у сусіда здохла корова".

Мабуть, ми переживаємо період, коли розчарувань в нашому футболі й справді більше, аніж виправданих високих сподівань. Але подібне триває вже не перший рік і вже повинні були до цього звикнути. Звикнути і рухатися вперед з надією, що за наступним рогом буде легше.