Єгіше Мелікян: Радий, що з вірмен у Львові я не один

Напередодні старту весняної частини сезону-2019/20 наставник "Львова" поділився в ексклюзивному інтерв'ю з кореспондентом UA-Футбол враженнями про особливості зимової підготовки його підопічних, розповів про кадрові втрати і надбання, а також заявив про твердий намір вивчити українську мову.

- Нинішня зима в Україні виявилася настільки теплою, що багато фахівців напевно подумали про доцільність проведення зборів за кордоном. А яка ваша думка з цього приводу?

- Думаю, по-любому потрібно їхати за кордон. Саме там є можливість проводити спаринги з тими командами, з якими хотілося б грати. Ясна річ, тренуватися в Україні цієї зими ми могли б, але ось таких суперників в контрольних матчах, як були у нас в Туреччині, тут би не знайшли. Грати між собою з українськими командами - це зовсім не той ефект, як в поєдинках з представниками різних країн. Адже зустрічі з зарубіжними спаринг-партнерами є неоціненним досвідом.

- Роботою, проведеною в Туреччині, залишилися задоволені?

- Якщо взяти в цілому, то так. Це стосується і якості спаринг-партнерів, і погодних умов. Хоча абсолютно у всьому тренер не може (та й не повинен) бути задоволений. Адже нічого ідеального бути не може.

- В останньому спарингу турецького збору суперником вашої команди був вірменський "Лорі". Серед співвітчизників ваші старі знайомі були?

- З футболістів в силу віку - ні, так як покоління вже інше. А ось із співробітників клубу знайомих зустрічав - знаю доктора, масажиста, адміністатора...

- Цієї зими команді не вдалося уникнути традиційних для цієї пори року кадрових змін. Втрату кого з футболістів вважаєте найбільш серйозною?

- До них я відніс би двох наших легіонерів - Мартана і Педро. Обидва були ключовими гравцями нашого складу.

- Перехід Педро в фінський клуб КуПС, який в майбутньому єврокубковому сезоні буде виступати в розіграші Ліги чемпіонів, вважаєте кроком вперед?

- Якби він залишився у "Львові", то у нього, я впевнений, теж був би крок вперед. Але Педро перейшов у фінську команду, де теж буде прогресувати.

- З приводу свого бажання покинути клуб футболісти з вами радяться?

- По-різному буває: хтось радиться, а хтось покладається лише на свою думку. Це їх право, їх особисте життя. Якщо ж хтось вважає, що я не як тренер, а більше як старший і досвідченіший товариш можу щось порадити, то із задоволенням готовий підказати. З Мартаном я мав розмову. Ми з ним поговорили, і я його зрозумів.

- Пошук гідної заміни ще триває?

- Ні. Комплектація повністю завершена, і на даному етапі ми зосередилися на підготовці до відновлення чемпіонату.

- Скількох кандидатів перевірили в контрольних матчах цієї зими?

- Наживо - мало, а ось за допомогою сучасних аналітичних напрямків - таких, як InStat і Wyscout, дуже велика кількість футболістів переглянули. У наш час багато клубів користуються цими програмами, що економить і сили, і кошти, і час. Варто тільки подивитися того чи іншого гравця - і на підставі цього приймаєш рішення.

- Хто з потенційних новачків перейшов в розряд повноправних "синьо-золотих левів" напередодні відновлення чемпіонату?

- З нами підписали контракт український півзахисник Артем Недоля і бразильський нападник Матеус Яковеллі.

- Під час турецького збору в розташуванні вашої команди на перегляді перебував ще один бразильський легіонер. Яка його доля?

- Так, дійсно, був у нас бразилець. Однак він не пройшов перегляд і вже покинув розташування "Львова". Його рівень майстерності нас не влаштував.

- Освоїтися в ролі головного тренера "Львова" за неповні чотири місяці вже встигли?

- Вважаю, що цей клуб для мене рідний, і відчуваю себе в ньому, як вдома. У "Львові" я повністю віддаюся роботі, вкладаючи в нього душу і серце.

- За шість турів, проведених "синьо-золотими левами" під вашим керівництвом в нинішньому чемпіонаті, вдалося набрати майже стільки ж очок, скільки було взято за тренерства ваших попередників в дванадцяти турах. Як ви зуміли мотивувати підопічних?

- Однією фразою всіх тонкощів не розкажеш. Це дуже великий обсяг роботи, який доводиться виконувати щодня. І не тільки мені, а всім підрозділам нашого клубу, починаючи від президента до рядового працівника. У нас все вийшло, так як команда вірила в мене, а я вірив в команду. Мені вдалося знайти потрібні слова і підхід до футболістів. Плюс дуже важливою особисто для мене була підтримка президента клубу.

- У розпал турецького збору ви сказали, що гра команди поліпшується з кожним зіграним матчем. Наскільки вона є близькою до оптимальної напередодні старту весняної частини нинішнього чемпіонату?

- Думаю, десь на сімдесят відсотків.

- Виходить, що набирати інші тридцять доведеться вже по ходу весняної частини сезону?

- Звичайно. Зі свого досвіду можу сказати, що в цей час на пік форми рідко яка команда виходить. Це вже потім, набираючи її від матчу до матчу, футболіст за частиною готовності поступово виходить на оптимальний рівень. Для цього може знадобитися два-три або чотири тури. Я це не стверджую з твердим переконанням, а лише висловлюю свою особисту думку. Може, інший фахівець скаже по-іншому. І буде по-своєму правий.

- У нинішньому тисячолітті в Україні в ролі гравця і тренера ви провели вже понад десять років. У Львові відчуваєте себе комфортно?

- Так. Хоча за ті кілька місяців, скільки я в цьому місті перебуваю, лише один раз відправився повечеряти в ресторан. Весь інший час проводжу на базі, нікуди не виходжу. З жовтня місяця просто не встигаю, тому що доводиться багато працювати.

- Чи відомо вам, що у Львові серед величезної кількості пам'яток є Вірменський кафедральний собор на вулиці Вірменській?

- Знаю про це добре. Я дуже хочу туди потрапити, і при першій же можливості планую обов'язково це здійснити.

- А з представниками вірменської громади, яка налічує не мало не багато шість тисяч чоловік, зустрітися ще не встигли?

- Ні, ні з ким з них я не спілкувався через все той же брак часу. Але про вірменську громаду Львова, звичайно ж, чув. Дуже радий тому, що в місті я не один, і нас, вірмен, в ньому багато (посміхається). Головне, що їх підтримку я відчуваю душею.

- Швидше за все, що кількість уболівальників у "Львова" завдяки представникам вірменської громади з часом стане ще більшим?

- Все залежить від мене. Якщо я буду правильно працювати і давати результат, то людей на наших матчах буде багато. Я сподіваюся, що не розчарую уболівальників. Не тільки їх вірменську частину, а й українську, зрозуміло (посміхається).

- Українську мову, якою розмовляють у Львові, розумієте?

- Розумію. Але говорити мені поки що важко. Проте, українську мову вчу. Намагаюся дізнаватися все більше і більше нових слів, цікавлюся ними, питаю: що і як? Сподіваюся, що через якийсь час буду по-українські не тільки розуміти, а й розмовляти. Для мене це дуже важливо.