Євген Ісаєнко: Батько привчив мене, що Динамо краще, ніж Шахтар

Нападаючий молодіжних команд "Динамо", 19-річний Євген Ісаєнко розповів про свої перші кроки у футболі і перехід в київський клуб.

- Ви народились у Вінниці й там же почали займатися футболом. Розкажіть, як обрали для себе цей вид спорту та хто був вашим першим тренером.

- Я починав грати у Вінниці, де жив до 13 років, перш ніж переїхати до Києва в академію "Динамо". Мій батько дуже любив футбол, постійно дивився матчі по телевізору, уболівав за "Динамо". Він і привчив мене до того, що "Динамо" краще, ніж "Шахтар". Я теж проводив вечори за переглядом ігор, і це мені дуже подобалося. А вдень зі старшими хлопцями грав у футбол надворі. Щось виходило, щось – ні, але головне – хотілося грати. Моїми першими тренерами у вінницькій футбольній школі були Олексій Рябцев і Сергій Заєць. З ними проводив перші тренування та робив перші кроки у футболі.

- Розкажіть, як відбувся ваш перехід до "Динамо". Чи не боялися переїжджати до столиці, адже вам виповнилося тоді лише 14 років?

- Було трохи страшно через те, що переходив до нової команди, але мені з дитинства хотілося грати саме за "Динамо". І коли з’явився такий шанс, не міг його проґавити. Розумів, що не можна боятися чи думати, що щось не вийде. Потрібно було відразу показувати все, що вмію та на що здатен. Чи були інші пропозиції? Напевне, були. Думав залишитись у Вінниці або поїхати в академію львівських "Карпат". Але коли мене запросили до "Динамо", був найщасливішим.

- У квітні минулого року у виїзному поєдинку з "Маріуполем" відбувся ваш дебют за першу команду "Динамо". Чи добре пам’ятаєте ту гру?

- Так, адже дебютні поєдинки запам’ятовуються на все життя. Відчував хвилювання, навіть не очікував, що можу вийти на поле та зіграти за першу команду так швидко, у такому ранньому віці, хоча цього, звісно, хотілося. Пам’ятаю, тоді був напружений матч, нічийний рахунок, а три очки конче потрібні. Про те, що буду в заявці на поєдинок, дізнався за два дні до нього. Я тренувався з юнацькою командою, яка саме мала їхати на гру до Одеси, і вже коли сідав у автобус, мені сказали, що залишаюся з першою командою. Наступного дня ми вилетіли до Маріуполя.

- Вам не здалося, що це жарт чи розіграш?

- Спочатку так і подумав, адже вже сів у автобус, розклав речі, а мені кажуть: "Виходь, ти летиш з основою завтра". Не повірив, але пізніше виявилося, що це правда. Батько дуже зрадів, а після матчу родичі привітали мене з дебютом.