Сергій Татулян: Для використання VAR потрібні кваліфіковані арбітри

Своєю думкою про систему Відеодопомоги рефері з кореспондентом UA-Футбол охоче погодився поділитися колишній віце-президент Федерації футболу України, екс-арбітр ФІФА і триразовий володар звання "Золотий свисток" Сергій Татулян.

Те, що давно обговорювалося, анонсувалося і змушувало з нетерпінням чекати, в українському футболі було нарешті введено в експлуатацію. Йдеться про резонансну системі VAR, яка була застосована в двох стартових турах весняної частини поточного чемпіонату. Чотири матчі з використанням технічного нововведення дали ґрунт для уболівальників і фахівців щосили обговорювати цю тему. Незважаючи на те, що застосування VAR здавалося панацеєю від всіх суддівських бід, не обійшлося без критичних стріл. За останній тиждень було зламано чимало списів в суперечках і дискусіях за участю компетентних осіб, які обговорюють нововведення.

- Перш ніж відповісти на ваше запитання про систему VAR, я б хотів сказати про інше, - говорить Сергій Аршакович. - З приходом на керівні пости в ФФУ П'єрлуїджі Колліни і Лучано Лучі рівень суддівського корпусу пішов на десять років назад! А все тому, що була порушена система підготовки суддів. Немає тепер Асоціації футбольних арбітрів, яку італійці чомусь вирішили ліквідувати. Немає людей, які їздять по обласним центрам України і спостерігають за молодими рефері. Але ж арбітра і асистента арбітра можна знайти де завгодно – в будь-якому селищі чи селі. Так, як це робилося раніше, коли двічі на рік проводилися збори молодих суддів. Після таких зборів рефері спочатку два роки судив матчі за участю колективів фізкультури, потім два-три роки – Другої ліги, ще два-три – Першу лігу, і лише після цього, за відсутності зауважень, потрапляв у вищу лігу. Пройшовши такий серйозний шлях, на який могло знадобитися як мінімум шість років, людина ставала повноправним арбітром. А зараз, на жаль, все по-іншому: варто тому чи іншому молодому рефері всього рік-два відсудити – і він уже асистент або арбітр Прем'єр-ліги! Такий підхід вважаю в корені неправильним і навіть згубним. В даному випадку не можу не згадати відому приказку: "Чим більше витримане вино, тим воно краще і цінніше".

А тепер що стосується системи VAR. Якщо її ввели в українському футболі, то наші рефері не повинні думати про те, що більшу половину матчу потрібно перебувати біля телевізора. Неначе телевізор повинен замінити живу людину. Ось і виходить, що на поле їх ніби як немає. Особисто я порадив би Лучано Лучі ввести інше нововведення: до висячих за спиною арбітрів балончиків зі спреєм повісити ще й Айпад! В такому випадку зовсім не потрібно вибігати до телевізора, а всього лише прямо на полі взяти в руки Айпад і подивитися епізод у всіх ракурсах. Цей спосіб з урахуванням Wi-Fi обійдеться УАФ у багато разів дешевше, ніж система відеодопомоги.

За своїм призначенням VAR передбачає певну конкретику: забитий м'яч правильно чи неправильно, з положення "поза грою" або без такого, була гра рукою або її не було. Але коли арбітр змушений відволікатися для того, щоб визначити правильність чи неправильність пред'явлення жовтої або червоної карток, чи було порушення правил у штрафному майданчику чи ні (коли мова йде не про гру рукою, а про те, що атакуючого гравця збивають), то це вже занадто. Збивається динаміка гри. Якби збили атакуючого гравця, то, навіть перебуваючи в центрі поля, арбітр зафіксував би порушення. Чому тоді він у штрафному майданчику не бачить порушення? Але ж коли в його межах зносять гравця, то це пенальті. Я думаю так: система VAR непідготовлених українських суддів просто збиває з пантелику! Адже арбітр, який сидить за моніторами, постійно до головного звертається: мовляв, йди подивися, що ти неправильно дав жовту або червону картку, або що збили гравця в штрафному майданчику. Так навіщо тоді взагалі суддя потрібен? Чи не краще поставити в поле робота – і так судити ?! Ще раз повторюся: якщо українські арбітри та асистенти арбітрів не мають кваліфікації і необхідної підготовки, то повірте: ніяка система VAR їм не допоможе. Вона потрібна лише в самих крайніх випадках, про які я говорив вище. У всіх інших повинна допомагати кваліфікація. Адже для того, щоб визначити, давати жовту або червону картку, арбітру необхідно відчувати дух гри і знати мету гравця.

- А як можете прокоментувати два матчі, в яких не обійшлося без суддівських неузгодженостей? Маю на увазі "Шахтар" - "Десна" і "Дніпро-1" - "Динамо".

- З приводу системи відеодопомоги арбітрам все, що думаю, я вже сказав. Додам лише одне: в обох іграх разом з VAR суддівство було просто потворним і огидним. Зізнаюся чесно: на все це було огидно дивитися.

- На додаток до ваших слів не можу не звернутися до цитати, яку виголосив президент УЄФА Олександр Чеферін в кінці минулого року. Про впровадження системи відеодопомоги арбітрам він сказав: "Це якийсь бардак. Я був дуже скептично налаштований на VAR і зараз можу сказати, що результат мене не влаштовує. Але, на жаль, шляху назад немає".

- Тут все чітко сказано і додати мені нічого. Якщо вже сам глава Союзу європейських футбольних асоціацій так говорить, то які ще можуть бути до цих слів коментарі? З думкою Чеферіна, кандидатуру якого у вересні 2016-го року обрали на пост президента УЄФА, а трохи більше року тому переобрали на новий термін, не можна не рахуватися.