Заборонені рукостискання, часник та цибуля. Як в клубах УПЛ реагують на коронавірус

Епідемія коронавірусу, яка охопила багато країн, нині є найголовнішою темою усіх радіо- та телеканалів, газет та різноманітних інформаційних агенцій світу. Ця масштабна проблема торкнулася й спорту - зокрема, футболу. В одних країнах змагання призупинені взагалі, а в інших матчі проводяться без глядачів чи з певними обмеженнями. Як відомо, від сьогоднішнього дня будь-які футбольні поєдинки в Україні також мають відбуватися за порожніх трибун.

Зрозуміло, що усі заходи, спрямовані на захист від вірусу, не тільки додають труднощів їх організаторам, а й змушують керівників клубів та тренерів вносити суттєві корективи у, задавалося б, відлагоджений роками, робочий процес. Що вже казати про працівників медичного штабу команд, на яких нині випала чи не найбільша відповідальність.

Про те, як зустріли інформацію щодо протистояння коронавірусу в Україні в клубах Прем'єр-ліги, кореспондент UA-Футбол вирішив поцікавитися у головних тренерів - Єгіше Мелікяна з ФК "Львів", Дмитра Михайленка із дніпровського "Дніпра-1", Романа Санжара із львівських "Карпат" та Володимира Шарана із "Олександрії". Всі вони відповіли на чотири однакових тематичних запитання.

- Чи змінила якимось чином тема коронавірусу розпорядок роботи та життя команди у ці дні?

Мелікян: - Якщо у країні став здійснюватися контроль над цією проблемою, то це свідчить про те, що все надто серйозно. Тому з нашого боку нічого іншого не залишається, як проявляти максимум обережності, дотримуватися обумовлених норм безпеки та не робити того, що суворо заборонено. Щодо тренувань, то вони проводяться у звичайному режимі. Проте напередодні я провів збори команди, на яких довелося змінити деякі традиції.

Михайленко: - Розпорядок роботи та функціонування клубу ніяким чином не змінились. Всі діють у звичному режимі.

Санжар: - Ні. Особисто у нас в роботі нічого не змінилося, ми працюємо у звичному режимі. Щодня проводимо одноразові тренування, все - як завжди. Єдине, що у клубному лазареті є хлопці, які захворіли звичайнісінькими вірусними інфекціями. Кілька чоловік у даний час мають підвищену температуру, тож ретельно лікуються.

Шаран: - Та ні: ми як працювали - так і працюємо. Чесно кажучи, на це надмірної уваги не звертаємо. Зрозуміло, що підсвідомо кожен з нас думає про те, аби в Україні загалом і в Олександрії зокрема не поширювався коронавірус і кількість хворих не зростала. Ми тренуємось у звичайному режимі, та й вітаємось один з одним так, як і завжди.

- Як ставитеся до рішення проводити матчі без глядачів у період карантину?

Мелікян: - Зрозуміло, що глядачі дуже потрібні. Адже їх наявність на трибунах неабияк мотивує команди, є стимулом та прикрасою футболу. Якщо брати нашу найближчу гру із "Карпатами", то для "Львова" відсутність глядачів піде на користь, тому що у зелено-білих загін вболівальників значно більший, ніж у нас. Але якщо абстрагуватися від турнірних справ, то до ігор за порожніх трибун як до вимушеного заходу потрібно поставитись із розумінням. Нічого не поробиш, це життя. Краще грати за незвичної атмосфери порожніх трибун, ніж наражати людське здоров'я та життя на небезпеку. Я впевнений, що тим, хто приймав важливе рішення, вдаватись до таких серйозних заходів теж не дуже приємно. Це вони робили не просто так, а через можливу небезпеку. Адже здоров’я та життя людини набагато дорожче, ніж турнірна інтрига у спорті та футболі зокрема.

Михайленко: - До цього рішення ставимося із розумінням. Існує проблема, яка змушує нас слідувати вказівкам, залишатися терплячими та намагатися максимально себе убезпечити.

Санжар: - Кожному футболістові грати без глядачів, звичайно ж, не дуже приємно. Однак нічого не вдієш. Якщо ці запобіжні заходи вкрай необхідні, аби уникнути можливих загроз захворювання, то всі повинні з розумінням поставитись до прийнятого рішення і підкоритися йому. Незалежно від того, подобається воно чи ні.

Шаран: - Тут ніяких питань навіть не повинно виникати - обов’язково потрібно перестрахуватись. Скажу так: багато хто з людей розумний заднім числом, однак у даному випадку слід думати переднім. Я за те, щоб дотримуватися встановлених заходів безпеки. Що поробиш, коли склалася така ситуація. Перш за все, потрібно дбати про здоров'я та життя людей, а все інше менш важливе. Нічого страшного, будемо грати, як на зборах - без глядачів. Втім, до двох сотень людей, до яких входитимуть працівники клубу, спостерігати за матчем дозволяється. Особисто для мене головне, що під час поєдинку на стадіоні перебуватимуть моя донька та дружина.

- Чи проводяться у вашій команді превентивні міри щодо епідемії? Маю на увазі вживання заходів безпеки, профілактика та інструктажі з боку медперсоналу?

Мелікян: - Я вже сказав вище, що довелося змінити деякі традиційні речі. Зокрема, задля безпеки ми не будемо тиснути один одному руки під час привітань. Причому, як у нашому колективі, так і взагалі. Ще одна важлива умова - часто мити руки з милом. Ми застерігаємо футболістів, що потрібно бути максимально обережним, не відвідувати громадські міста із великим скупченням людей та побільше часу залишатись вдома. Якщо вимоги потрібно буде посилити - ми це неодмінно зробимо.

Михайленко: - Нещодавно лікар провів інструктаж з командою. А ще закупили часник та цибулю.

Санжар: - Зрозуміло, що ті чи інші базові питання ми обговорюємо і намагаємося їх дотримуватися. Застерігаємо футболістів від недоцільності відвідування місць з великим скупченням людей, рекомендуємо частіше мити руки. Є чимало простих та вельми важливих речей, які розуміти повинна кожна доросла людина.

Шаран: - Звичайно ж! Передусім, робиться все для того, аби підвищувати імунітет футболістів, тренерів та обслуговуючого персоналу. Перед сніданком, обідом та вечерею кожним використовуються засоби дезінфекції - зокрема, спрей для рук. До того ж, наш лікар постійно дає рекомендації щодо профілактики захворювання.