Віталій Кварцяний: Я намагався вкрасти Пятова

Для одного з найавторитетніших українських фахівців немає ніяких секретів у футболі. У розмові з кореспондентом UA-Футбол Віталій Кварцяний пригадав яскраві миттєвості із своєї тренерської біографії, розповів про ідею видання своєї другої книги та поділився думками про нинішню ситуацію у футболі.

- Для вас, як людини, що левову частку життя присвятила себе футболу, обходитись без нього невизначений термін буде напрочуд складно. Чи не так?

- Так. Якщо не обмежуватись лише одним словом, то скажу більше: мені це навіть важко уявити, адже усе моє життя пов’язане з грою мільйонів. З тих пір, як я народився і почав ходити (як казав сатирик Аркадій Райкін, "пить, курить и говорить начал одновременно") м'яч став для мене найважливішим предметом. Це маленьке шкіряне диво захопило мене на все життя. І зараз, хоча я й не працюю тренером, але продовжую трудитись у футболі в іншій із величезної кількості ролей, продовжую жити цією грою. Встаючи рано, дивлюся в інтернеті те, що не зміг охопити напередодні опівночі. А якщо у цей день ввечері ще й транслюють, скажімо, цікавий поєдинок англійської Прем'єр-ліги "Манчестер Юнайтед" - "Тотенхем" та італійське дербі "Торіно" - "Ювентус", то я відчуваю справжній кайф від передчуття видовища. Водночас гадаючи: якому ж з матчів віддати перевагу? І якщо обравши перший із них бачу, що гра проходить повільно, то перемикаю на другий.

Зрозуміло, що стежу й за українською Прем'єр-лігою - зокрема, пильно слідкую за "Олександрією", "Зорею", "Шахтарем", "Карпатами" та стилем гри тієї чи іншої команди після зміни тренера тощо. Живу й своїми поточними футбольними справами, яких теж вистачає. Відтак весь день - з раннього ранку до пізнього вечора до недавнього часу у мене проходив під знаком футболу, і це мені зовсім не набридало. Відчував себе, наче риба у воді. А от зараз таке враження, що у цієї риби воду забрали і вона може задихнутись. Це образне порівняння відношу на свою адресу.

- Колись ви зізнались, що із задоволенням переглянули б відеозаписи матчів за участю збірної Бразилії на чемпіонаті світу 1970 року. Можливо, у період вимушеної паузи і було б доречно вдатися до ностальгії із знаком "плюс"?

- Повністю підтримую таку ідею. Це дійсно було б дуже цікаво, і не лише для мене. Впевнений, що для будь-кого із футбольного контингенту перегляд таких матчів був би досить повчальним. Навіть з урахуванням еволюції футболу, подивитись ігри бразильців тієї пори кожному з нас варто. Хоча би для того, аби порівняти швидкості та тактику. Чемпіон світу збірна Бразилії у 1958 та 1962 роках грала за схемою 4-2-4, а зараз багато команд використовують 4-4-2. Отже є що зрівняти і є на що подивитись. Переконаний, що в телевізійних архівах є матчі Мундіалю-1970. Пригадується, невдовзі перед початком попереднього чемпіонату світу на одному з телеканалів показували ретроспективу світових першостей. Я із задоволенням передивився багато матчів, і було дуже цікаво.

"ПРОМІНЬ" ІЗ ЗОЛОТИМ СЯЙВОМ

- Минулої осені "Волинь" відзначала 30-річний ювілей найвищого досягнення в її історії - чемпіонства у другій лізі чемпіонату СРСР. Той сезон часто згадуєте?

- Звичайно! Хоча я був тоді молодим тренером, 1989-й рік запам’ятався на все життя. Мені здається, що це був сон! Тоді "Волинь" досягла божевільного результату. Нинішнє покоління може дивуватись: що такого особливого - виграти чемпіонат України у другій лізі? Але то було дійсно неабияке досягнення! На наших домашніх матчах був повний стадіон, навіть зайти на нього було важко! Коли ж по завершенні сезону "Волинь" нагороджували золотими медалями у луцькому кіноконцертному залі "Промінь", то навіть не всім вистачило перепусток та запрошень. А привітати нас тоді прийшли, здається, всі - керівники області, міста, профспілки та інші чиновники високого рангу. Що й казати, незабутні були часи. Це був справжній шедевр життя!

- Досягнення "Волині" у 1989-му справді вражає. Хоча б тому, що у шостій зоні другої ліги СРСР було 27 команд.

- Ми стали першими, другою фінішувала чернівецька "Буковина", а третьою - тернопільська "Нива". Ці команди, як, втім, і всі інші, у той час складалися виключно із висококласних футболістів. У Чернівцях, наприклад, під керівництвом нині покійного Юхима Школьникова грали такі майстри, як Королянчук, Шелепницький, Мглинець, Олійник, Будник. Це була просто "атомна" команда! А у Тернополі теж був колектив "те, що треба": Яворський, Біскуп, Назаренко, Цисельський! Втім, візьміть будь-яку команду - і всюди цілий розсип "зірок"! Наприклад, миколаївський "Суднобудівник", який тренував Іван Балан, мав у складі Ставку, Горячева, Машніна та багатьох інших кваліфікованих виконавців. Були класні майстри і в одеському СКА, біля керма якого стояв мій друг Едуард Масловський: Сак, Чилібі, Харковщенко, Цимбалар. Куди не поїдеш - у Херсон, Кривий Ріг, Керч або Севастополь - усюди нам протистояли сильні колективи. А ще в Рівному, Житомирі! Та й у Вінниці, де Олександр Томах з Ігорем Гатауліним працювали.

Так от, у тому пам’ятному сезоні "Волинь" до останнього туру вела боротьбу з Чернівцями за чемпіонське звання. За нашою командою всюди їздив представник "Буковини" Володимир Сакалов, який стимулював суперників грошима. Проте 52 матчі в чемпіонаті "Волинь" провела краще за всіх інших, випередивши чернівецьких футболістів на самому фініші. Ніколи не забуду кінцівку того сезону, коли після нічиєї у Керчі - 0:0, в якій харківський арбітр Леонід Бавикін нас "гнав за Можайськ", перемоги в Херсоні - 2:1 і ще однієї бойової нічиєї з "сухим" рахунком у Севастополі, нам треба було провести в рідних стінах два завершальних матчі. Враховуючи, що відрив від "Буковини" на той момент складав всього одне очко, наших суперників - одеських армійців і "Суднобудівник" ми повинні були кров з носу обіграти. При повному стадіоні нам вдалося виграти у СКА в запеклій боротьбі - 2:1, а потім перемогти й миколаївців - 3:0. Оце були ігри! Прохідних не було зовсім!

КНИГА ДЛЯ ДОСТОЙНИХ ЛЮДЕЙ

- Про золотий сезон 1989 року ви згадали у своїй книзі. До речі, чи весь наклад розійшовся?

- Ні, ще невеличка кількість екземплярів залишилась. Книгу мають люди з найближчого оточення та фанати, які її придбали. Зараз багатьом знайомим дарую - переважно комусь на день народження або на якісь свята. Охоче презентую книгу із дарчим автографом для достойних людей.

- Чи бува не думали над тим, щоб видати другу книгу?

- Думав. Коли вийшла моя перша книга, була прес-конференція, на якій зібралося багато журналістів. Тоді мене запитали, чи маю наміри щодо другої. Я сказав: мовляв, поживемо - побачимо, адже я ще продовжую працювати тренером, і тому найцікавіше залишу на "десерт" - на другу книгу. Якщо я її написав би невдовзі після першої, то вже не зміг би більше працювати. Тому що максимально відкрив би усі таємниці, пов’язані із різними схемами навколофутбольного життя. На жаль, є такі люди, котрі деформують і усіляко псують український футбол, за який я переживаю і який дуже люблю. Як і свою рідну Україну. На жаль, футбол зараз зовсім не такий, який я собі уявляв.

- Футбол взяв паузу. Як гадаєте, наскільки правильним було рішення керівників УАФ про призупинення змагань на всіх рівнях?

- Гадаю, що Українська асоціація футболу мусила так зробити, адже це було цілком логічно. Не прийми цього рішення - і такий крок виглядав би дивно. Особливо якщо зважати, що в УАФ рахуються з думкою ФІФА та УЄФА. Я думаю, що перед тим, як це рішення приймати, не обійшлося без консультацій. Усім членам виконкому УАФ, до яких вхожу і я, було запропоновано провести голосування. Усі проголосували за призупинення чемпіонату. Повторюсь: це було логічне та своєчасне рішення. Всі добре розуміють, що у виборі між інтересами вболівальників та здоров’ям футболістів перевага, безсумнівно, надається другому. Здоров'я людей - понад усе.

ВКРАСТИ АНДРІЯ ПЯТОВА

- Перенесення Євро-2020 на наступний рік на можливості збірної України не вплине?

Ні. Дай Боже, аби цей турнір пройшов у наступному році і всі забули про негаразди та психологічні зриви, які були у році нинішньому. Футболісти - народ, який швидко відходить від проблем, а майстерність, як відомо, нікуди не зникає. До того ж, у збірній України вікових футболістів не так вже й багато. Найстаршим є лише гегемон Андрій Пятов, однак його неабиякий кваліфікаційний досвід, природна функціональність та високий професіоналізм дозволяють бути корисним і у 37 років, які "стукнуть" після матчів у групі. З цим хлопцем у мене склалися чудові стосунки, хоч він й ніколи не грав у керованій мною команді. Щоправда, колись я хотів Пятова вкрасти у Віктора Носова з "Ворскли" у "Волинь". Однак він не пішов. Говорячи про воротарську позицію у збірній, можна не хвилюватись: є ще й Андрій Лунін. Інші ж досвідчені збірники - такі, як Ярмоленко, Коноплянка, Степаненко мають гарний за футбольними мірками вік. Поряд з ними є середні за віком та молодші партнери, завдяки яким у головній команді утворилося гармонійне поєднання досвіду, певної зрілості та молодості. Варто також згадати і Яремчука, який відновиться після травми.

- Взимку ви побували у Туреччині, де спостерігали за ходом підготовки до весняної частини змагань багатьох команд. Що відзначили б у першу чергу?

- Напрочуд якісні можливості для роботи. За два тижні перебування на турецькій землі я загалом переглянув 17 матчів, дивлячись іноді по два на день. Було цікаво. От, наприклад, контрольних матчів за участю "Дніпра-1" бачив аж три, "Зорі" та "Львова" - по дві. Спостерігав й спаринги команд із Польщі, Сербії, Молдавії, інших країн. Перш за все, мене вразило те, що у товариських іграх команди віддаються більше, ніж в офіційних матчах. Подивившись кілька поєдинків української Прем'єр-ліги, мені здалося, що наші футболісти грали не так агресивно, як на зборах. А ще мені дуже сподобались польські команди. Вони в контрольних матчах діють агресивно і по-справжньому б’ються. Поляки у цих компонентах помітно додали. На фоні агресії та самовіддачі якраз і формується зірковість особистостей. У нас же, на відміну від поляків, зараз превалює позиційний футбол. Та й якість ведення самої гри більш висока.

НЕ ГІРШЕ ВІД "КОЛОСА"

- Абстрагувавшись від зовнішніх факторів - зокрема, призупинення чемпіонату, як би ви оцінили готовність "Волині" до суперництва на сьогоднішній день?

На тренувальні збори з командою я не їздив. Коли повернувся з Туреччини, "Волинь" туди якраз поїхала. Мені були відомі лише результати контрольних матчів, проведених на турецьких полях. Вони були невтішними, однак поступово футболісти втягувались у гру. Наскільки мені було відомо із спілкування з представниками команди, гра була хорошою, проте велику кількість голевих моментів не вдавалося реалізовувати. У команді навіть жартували з цього приводу: мовляв, всі голи залишено на старт весняної частини чемпіонату. На мою думку, у цілому "Волинь" була непогано підготовлена до сезону, однак пауза на невизначений термін невідомо яким чином позначиться. Ми не знаємо, коли ця світова проблема закінчиться. Поки що чекатимемо до 3 квітня.

Якщо вдасться погасити епідеміологічну "пожежу" коронавірусу, то поступово футболісти відновлять тренування. У випадку, якщо пауза затягнеться більш, ніж на два тижні, то їхня готовність буде сходити нанівець. Скажу більше: вже після семи-восьми днів вимушеного простою команда із режиму колективної гри випадає. Це спричиняє ціла низка чинників, обумовлена різними нюансами підготовки, режиму харчування, фізичного стану, особливостей організму того чи іншого футболіста тощо. Важливо також, щоб призупинення чемпіонату надто надовго не затягнулося ще по одній причині. Адже невизначеність тиснутиме на членів команди психологічно. Втім, певний позитив бачу в тому, що справа йде до літа, а не навпаки. У літню пору мікроби швидко гинуть від сонця та спеки, тож на це нині неабияк сподіваються медики та науковці. А якщо абстрагуватись від форс-мажорних обставин і оцінити нинішні можливості "Волині", то до матчу в Одесі з "Чорноморцем", який мав відбутись 21 березня, команда була готова на відсотків 95.

- Якщо припустити, що до травня включно чемпіонат не поновиться, то виникає питання: наскільки об’єктивним вважаєте можливе рішення ПФЛ про надання путівок до Прем'єр-ліги трьом командам, які займають місця з першого по третє на сьогоднішній день?

- Я не був би проти, щоб "Волинь" була у Прем'єр-лізі. Адже для нас це дуже важливо. Можливо, не всі критерії, які у відповідності з регламентом нині вимагає УАФ від команд УПЛ, ми могли б виконати. Але повірте, у нас є все, щоб бути клубом Прем'єр-ліги не гіршим, ніж "Колос". Втім, не будемо забігати далеко наперед, адже спочатку треба дочекатися епідеміологічної безпеки у нашій країні та світі. Хочеться вірити, що все якомога швидше минеться. Користуючись нагодою, хочу побажати усім українським вболівальникам, футболістам та журналістам якомога швидше повернутись до футбольних справ, а всім українцям загалом пройти нинішнє випробування у цілості та схоронності. Бажаю також нашому народові оптимізму, бадьорості та впевненості у собі. А ще берегти один одного та із розумінням ставитися до нинішньої ситуації.