Тренер Ель Каддурі розповів про розрив співпраці з Ребровим і розвиток своєї кар’єри

Колишній футболіст, фланговий захисник "Динамо" 2002-2013 років і збірної Марокко Бадр Ель Каддурі пригадав, що робив після відходу з київського клубу

- Ти завершив кар'єру в 2012 році, а на початку цього став асистентом головного тренера в юнацькій збірній Марокко. Чим займався весь цей час?

- Роки зо два я просто відпочивав, проводив час із сім'єю, а потім почав вчитися на тренера на курсах при федерації футболу.

Після їхнього закінчення та отримання тренерського диплома у мене була можливість попрацювати в тренерському штабі Сергія Реброва, коли він очолював «Аль-Ахлі» в Саудівській Аравії, я навіть підписав контракт із клубом, але саме в цей час починалося моє навчання в Марокко, і я не міг кожного місяця на десять днів залишати «Аль-Ахлі» – таким чином я просто підвів би Реброва, який кликав мене допомагати йому. Потім уже були пропозиції від марокканських клубів, але я хотів починати свою тренерську кар'єру з більш спокійної роботи, тому зупинив свій вибір на юнацькій збірній U17.

- Після завершення кар'єри форму підтримуєш для себе, чи продовжуєш грати в футбол? Можливо, хобі якесь з'явилося?

- Як я казав, я живу футболом. Після Бога та сім'ї футбол іде наступним за важливістю для мене. Як і багато колишніх футболістів, виходжу грати з друзями в міні-футбол, підтримую форму.

- Ти був агентом, потім закінчив курси з футбольного менеджменту, тепер ти асистент тренера в юнацькій збірній. Надалі ким себе бачиш?

- Спробувавши себе в ролі агента, я зрозумів, що це не моє. Я був футболістом, жив із футболістами, і знаю, що якщо хочеш бути хорошим агентом, то треба обманювати гравців. Не можна вірити жодному агенту. Я так не можу. Тому вирішив стати тренером – я люблю футбол, розумію його, люблю адреналін, який отримуєш під час кожної гри. Це моє життя. Футбол дав мені багато, а тепер я хочу віддати – зокрема, в роботі з молодими хлопцями передати свій досвід. Ну а в подальшому, ставши старшим, мрію стати генеральним директором якогось клубу, а, можливо, й президентом.

- Хто з європейських наставників є прикладом для тебе?

- Напевно, не буду оригінальним – Зінедін Зідан, Хосеп Гвардіола, Юрген Клопп. Приємно, що з ними довелося перетинатися на полі під час ігрової кар'єри. І бачачи, які успішні тренерські кар'єри вони зараз будують, я бачу й для себе мотивацію також займатися цим.

- Багато футболістів після завершення кар'єри відкривають якийсь бізнес. У тебе є щось подібне?

- Чесно кажучи, присвячую себе футболу. З бізнесом якось не склалося, хоча намагався відкрити справу. Але краще я буду займатися тим, що я дійсно люблю.

- Яка ситуація зараз в Марокко через пандемію коронавірусу? Чи багато хто заразився, чи введено карантин?

- У нас, в принципі, як у всіх. У нас уже був двотижневий карантин, коли ми були на самоізоляції. Найголовніше, що коронавірус дістався до нас уже після того, як у Європі пройшла хвиля захворювань, відповідно, ми встигли підготуватися.

Король на шкоду економіці закрив кордони, завдяки чому масштаби епідемії не такі величезні, як у Європі. Незважаючи на те, що Марокко – не така багата країна, але люди допомагають один одному, і тільки так, колективними зусиллями, ми зможемо подолати цю проблему.