Василь Кардаш про Маккабі: Футболісти приїжджали на тренування у військовій формі

Колишній футболіст, хавбек Василь Кардаш, за свою кар’єру з 1990 по 2007 роки встиг пограти у 8 клубах. Єдиним іноземним в його кар’єрі був "Маккабі" Хайфа, в який перейшов із Карпат. В Ізраїлі Василь провів 1994 рік.

– Завжди цікаво запитати в футболіста, якого продають – а чи ви знали собі ціну, за скільки вас продали в хайфський "Маккабі"?

– Та я навіть не знав, що їм підійшов! Річ у тім, що взимку з’їздив на перегляд і повернувся собі грати далі за "Карпати". А вже під кінець сезону мені повідомили, що "Маккабі" весь цей час за мною стежило й пропонує контракт. Я, чесно кажучи, був неготовий до того, що ми повернемося до цього питання й доведеться збиратися й їхати за кордон.

Якою була сума трансферу – не знаю, але мені розповідали, що "Карпати" мене продали, щоб підтримати фінансове становище клубу. Ну, що ж – якщо так, то добре, мене це цілком влаштовує.

– Ваші великі попередники в Ізраїлі – той же Андрій Баль – розповідали, що їм доводилося тримати вдома протигаз і регулярно ховатися під звуки сирени, очікуючи ракетної атаки. Ви застали цю країну в уже спокійнішому стані?

– Ну, комендантської години не було, та й, на щастя, Хайфа – трішки далі від небезпечної зони. Тому про теракти я читав, але, на щастя, не відчував цього. Хоча в Ізраїлі люди постійно живуть з пересторогою, з відчуттям небезпеки. Бувало, що після терактів вся країна спинялася в жалобі на хвилину мовчання.

– Як за таких обставин було думати про футбол?

– Нічого не відмінялося, все гралося без зупинок. А ми молоді були. До того ж, самі ізраїльтяни – вони мужні люди. Там загальна військова повинність, і у нас бувало, що футболісти приїжджали на тренування в військовій формі, здавали автомати адміністраторам, ті замикали це все в сейф, а хлопці, переодягнувшись, виходили й працювали на рівних зі всіма. Для них армія – це святе, служать і дівчата, і хлопці. Тепер ми їх дуже розуміємо…

– Збірна Ізраїлю лише раз в історії – в 1970 році – грала на Мундіалі, жодного разу – на Євро. А якими вам запам’яталися ізраїльські футболісти, серед яких, до речі, були блискучі півзахисники – Еял Беркович і Хаїм Ревіво?

– У нас чоловік 9 було збірників Ізраїлю. Гравці, яких ви перелічили, дійсно були нашими лідерами не тільки в "Маккабі", а й у збірній. Ревіво пізніше успішно грав за "Сельту", "Фенербахче" та "Галатасарай", Беркович – за "Саутгемптон", "Вест Хем", "Селтік", "Блекберн", "Манчестер Сіті", "Портсмут". Така біографія говорить сама за себе.

– І ще чимало українців…

– Андрій Баль працював у клубі тренером, легенда, земляк мій, світла людина. Він давніше був у Ізраїлі, допомагав нам адаптуватися. Завжди на позитиві, посміхався. Олег Кузнєцов грав – ще одна легенда. З віком футболісти, може, втрачають свої якості – швидкість, здоров’я, але на досвіді вони можуть допомагати на вищому рівні. Кузнєцов повернувся із "Рейнджерс", щоб грати. Ще харків’яни – Рома Пец і Сергій Кандауров, вони в ударі були, тягнули команду. Не грав, щоправда, форвард Іван Гецко – він давніше за мене прибув, не знаю, в чому там була причина. Але знаю, що загалом у Ізраїлі він добре себе зарекомендував.

– "Маккабі" раніше вибивав із єврокубків навіть сильну тоді "Парму", але в кваліфікації Ліги чемпіонів програв скромному "Казино" із Зальцбурга…

– Наче як і непогано перший матч зіграли, але загалом протистояння склалося для нас невдало. Пам’ятаю, прибули в Австрію – нас взяли в таке оточення, наче подвійна поліцейська охорона. Було дискомфортно. До слова, зважаючи на ліміт на легіонерів (наскільки пригадую, було всього три вакансії на матч), цей виліт негативно позначився на нас із Кузнєцовим. "Маккабі", зважаючи на конкуренцію, навіть запропонував мені піти в оренду, але я сказав, що йшов саме в цю команду, тому якщо їм не потрібен – то хай мене повернуть в Україну.

Загалом, спогади від Ізраїлю як країни в мене найсвітліші – там справді люблять футбол, впізнають на вулицях, оточують інтересом і підтримкою. Я, наприклад, на ринки міг грошей не брати – люди, впізнаючи в мені гравця "Маккабі", обдаровували фруктами та овочами. Коли мої батьки до мене приїздили в гості, я навіть їх просив на ринок сходити самих – було незручно, що не приймають оплати.

Та й "Маккабі" (Хайфа) – це дуже солідний клуб. Спонсором його були автомобілісти, "Вольво" - "Хонда". Фінансування було дуже солідним, значно вищим, ніж у більшості тодішніх вітчизняних команд. Але, як футболіст, я хотів регулярно грати, тому почав розглядати інші варіанти.