Гроза авторитетів зі ставкою на досвід. Як Нива Тернопіль виступала у Вищій лізі

Згадуючи про тернопільську "Ниву" часів зародження незалежного чемпіонату, мимоволі можна пустити сльозу. Ця команда з'явилася наприкінці 70-х в звичайному колгоспі і поступово, крок за кроком, піднімалася до самих верхніх ешелонів професіонального футболу республіки. При цьому ставка була зроблена з самого початку на своїх вихованців, максимум гравців із сусідніх регіонів, близьких по духу.

Раніше на нашому сайті вже виходили великі інтерв'ю з зірками тернопільської "Ниви" 80-90-х Ігорем Біскупом і його тезкою Яворським.

Перший "прасував" праву бровку і міг легко прикрити зірок київського "Динамо" Косовського, Гусіна, Реброва. Другий же слідом за славою бомбардира отримав ім'я й на тренерському містку, в тому числі неодноразово на чолі рідної "Ниви". Втім, вкусив тренерського хліба і Біскуп, коли рідній команді було особливо важко, але про все по порядку.

Перший чемпіонат України тернопільський колектив починав у Вищій лізі, так як в останні роки СРСР регулярно боровся за найвищі місця у другій союзній лізі. Команді Леоніда Колтуна відразу вдалося підтвердити реноме, зайнявши четверте місце в групі Б з найкращим показником пропущених голів, всього лише 12 за 18 ігор. Той чемпіонат, до речі, Біскуп, як і ряд інших лідерів тернополян кінця союзної епохи, пропустили, спробувавши заграти в Польщі. Але вже в наступному сезоні Ігор повернувся в рідні пенати.

По ходу чемпіонату 1992/1993 "Ниву" прийняв Леонід Буряк. Але кінцевий результат слід визнати невдалим, від зони вильоту Тернопіль відокремило всього одне очко. Не можна не відзначити щільність в турнірній таблиці за умови, що в ті часи за перемогу ще давали два очки, а не три. П'яте та шістнадцяте місця розділили тоді всього лише сім балів! У "Ниви" найкращим бомбардиром став Олег Мочуляк, а ворота захищав Дмитро Тяпушкін, який зіграв згодом сім матчів за національну збірну України.

До наступного чемпіонату Буряк встиг підготувати боєздатний колектив, який зайняв сьоме місце, що стало рекордом клубу в його історії. Згодом ця планка буде лише повторена, але не перевершена. У нападі тієї команди почав розкриватися майбутній топ-бомбардир українського футболу Іван Корпонай, Мочуляк ж знову став найкращим голеадором, забивши 14 голів в 33 зустрічах. Дванадцять з тринадцяти перемог тернополяни здобули в тому сезоні на своєму полі, ще в п'яти випадках зігравши в рідних стінах внічию. Обіграти "Ниву" на її стадіоні не зміг ніхто, а такі гранди як "Динамо", "Шахтар", "Чорноморець", "Дніпро" і "Карпати" були раді і нічиїй. Власне, ці клуби і увійшли до топ-5 в підсумковій таблиці.

Однак Буряк влітку 1994-го пішов у рідний одеський "Чорноморець" і в першому ж сезоні виграв з ним срібні медалі. А ось "Ниву" чекало падіння на 12-е місце і чехарда, що з'явилась на тренерському містку, в результаті якої клуб прийняв колишній його гравець Ігор Яворський. Але сталося це вже по ходу сезону, після 11-го туру, так що домогтися серйозних результатів відразу шансів було небагато. 35-річний фахівець, до речі, в 13 іграх ще й виходив на поле, забивши сім голів і розділивши з Михайлом Дем'янчуком звання найкращого бомбардира колективу. Правда колега зіграв у всіх 34 поєдинках, на відміну від граючого тренера. Команді в той час не вистачало звичної надійності біля своїх воріт. Закінчила сезон "Нива" з 44 пропущеними голами в 34 матчах в чотирьох очках від зони вильоту, вже при трьох за перемогу. Та й свій стадіон перестав бути "фортецею", показово, що першим її взяв колишній тренер Леонід Буряк з новими підопічними в сьомому турі (0:2)...

Мало чим принципово відрізнявся і наступний сезон, знову чотири очки гандикапу перед зоною вильоту і негативна різниця забитих/пропущених (37-42). Яворський знову виходив на поле (шість голів в 15 матчах), але більш яскравими враженнями вже ставала гра правого крайнього Сергія Шищенка та братів Капанадзе. Перед чемпіонатом 1996/1997 Шищенко покинув Тернопіль, а брати стали особистостями, що визначають гру команди. На двох грузинський дует забив 13 голів, в більшості матчів з'являючись в основі. Яворський все ще виходив на поле досить регулярно (12 ігор), але поступово йшов у тінь, оформивши лише три м'ячі. Після закінчення сезону наставнику виповнилося 38, в наступному чемпіонаті він уже вирішив цілком зосередитися на тренерських функціях і не прогадав.

Чемпіонат 1998/1999 "Нива" закінчила на 13-му місці, програвши рівно половину матчів. Про боротьбу за збереження прописки у Вищій лізі не йшлося, оскільки був явний аутсайдер в особі "Миколаєва" при одному місці, що вилітає. Але ось за те, щоб не потрапити в стики, довелося серйозно боротися з "Прикарпаттям" і донецьким "Металургом". Запам'ятався той сезон засиллям грузинських легіонерів, до вже наявних у складі братів Капанадзе додалися шість представників дружньої країни. Втім Автанділ з Таріелем і далі грали помітну роль, забивши на двох майже половину командних голів і ставши найкращими бомбардирами "Ниви" в тому сезоні.

Ігор Юрченко не став залишатися в Тернополі і сезон 1999/2000 команда почала під керівництвом Валерія Богуславського. Через намічене скорочення Вищої ліги в цей раз місць, що "вилітають", було три. "Нива" врятувалася від вильоту тільки в останньому турі, обігравши на виїзді "Карпати" (1:0). Як пізніше зазначав Ігор Біскуп, не обійшлося тоді без допомоги друзів-суперників, в складі яких єдиний гол забив у свої ворота захисник Іван Палюх. Втім, це лише відтягнуло агонію "Ниви", яка в наступному сезоні без шансів зайняла останнє місце навіть в "урізаному" чемпіонаті з 14 учасників. З 26 матчів в 21 тернополяни програли, пропустивши 65 голів - набагато більше конкурентів. Слідом за Богуславським, який подав у відставку після восьмого туру, намагалися витягнути "Ниву" в статусі головного тренера і Яворський, і Біскуп. Але врятувати цей "експрес" від падіння в бездну було вже по суті неможливо.

Не зупинила падіння команди і перша ліга, вже в першому сезоні "Нива" стала безапеляційно останньою з усього 13 очками в активі після 34 турів. Вже зі старту другого кола було зрозуміло, що команда безнадійно "зливається". Ще два сезони колись славний колектив пограв на рівні другої ліги в "лайт-режимі", закінчуючи в середині таблиці, але в чемпіонаті 2004/2005 виявився останнім у групі А. На той момент система обміну з аматорським футболом вже щосили давала збої, так що Тернопіль залишився в профі, а в 2009-му навіть зміг виграти групу і знову повернутися до першої ліги. Проте, ще один провальний сезон там з усього сімома очками в активі. Під керівництвом Яворського в сезоні 2012/2013 "Нива" посіла друге місце після "Десни" у другій лізі, але відстала від переможця групи на десять очок.

А далі, не маючи належної фінансової підтримки від обласної влади, і зовсім не заявилася на наступний сезон. Місцевий ФК "Тернопіль", під кураторством міської ради, перебрав на себе максимум уваги і цілковито міг експлуатувати красень-стадіон, реконструйований під Євро-2012.

Згадати про свою "Ниву" тернопільські вболівальники змогли в 2016-му, коли відродження команди збіглося із заявкою в аматорський чемпіонат України. Протягом двох років клуб брав участь у змаганнях аматорів, готуючи грунт для відродження на офіційному рівні і влітку 2017-го цей момент настав - команда пройшла ліцензування для заявки в другу лігу. Вище шостого місця в двох попередніх сезонах "Нива" не піднімалася, але під керівництвом Василя Малика в поточному чемпіонаті йде на першому місці в групі А.

Взимку колектив опинявся перед обличчям фінансових труднощів, але зусиллями приватних інвесторів вдалося все ж виділити потрібні кошти для продовження боротьби за повернення колишньої слави. Тим більше "Тернопіль" вже давно припинив своє існування, так що опонентів в місті, з якими б довелося ділити головну арену, не залишилося. Поступово повертається на трибуни і вболівальник, з показником 1548 глядачів на домашній матч в середньому "Нива" займає друге місце в групі А після хмельницького "Поділля".

Тернопільська "Нива" до цих пір залишається 16-ю у зведеній таблиці Вищої ліги за всі сезони. Два сьомих місця є її піком. Проте, відмінні риси тієї команди - непоступливість на власному полі, вміння нав'язувати боротьбу авторитетним суперникам і зухвалість в атаці залишаться в пам'яті всієї футбольної України.