Володимир Чеснаков розповів про подвійні преміальні за Шахтар і анекдоти Сачка

Капітан полтавської "Ворскли" Володимир Чеснаков поспілкувався з кореспондентом UA-Футбол про справи його команди без згадок "коронавірусної" теми.

- Через складне турнірне становище на зимову перерву "Ворскла" йшла не в найкращому настрої. Однак дві домашні перемоги в березні - над "Шахтарем" і "Олімпіком" вселили надії в серця полтавських уболівальників, та й самих футболістів.

- Згоден. Дійсно, ці перемоги, як і сам зміст гри після довгої зимової паузи, не могли не порадувати. Скажу більше: ще раніше, до зустрічей з обома донецькими командами, ми повинні були грати внічию з "Динамо" (той поєдинок завершився мінімальною перемогою киян - прим. В.К.). Що ж стосується ще одного матчу, з "Маріуполем", то в ньому був провал. Правда, лише за рахунком. Сама ж гра вселила надію на завершення чемпіонату на мажорній ноті. Те ж саме можна сказати і про наші справи в кубковому розіграші, де після виїзної перемоги над "Десною" нам вдалося вийти у півфінал. Ми набрали хороший хід, і як раз в цей момент все в футболі зупинилося. І хоча ми з вами вирішили не згадувати про пандемію, не можу не визнати: вона зіпсувала нам плани і збила з ритму.

КУДИ ПРОПАЛИ СТОМАТОЛОГИ?

- Після матчу з "Шахтарем" наставник вашої команди Юрій Максимов зізнався, що спочатку були думки про нічию з чемпіоном, проте все ж вдалося перемогти. Проаналізували, за рахунок чого змогли цього домогтися?

- Аналізу командної гри як такого ми не робили. Скажу лише про свої висновки. По-перше, нам зіграв на руку той факт, що "Шахтар" напередодні переміг в єврокубковому матчі "Бенфіку". По-друге, у гірників після гри з лісабонцями був важкий переліт з Португалії, а по-третє, тренерський штаб "Шахтаря" дав можливість відпочити своїм лідерам. І хоча вийшли замість них футболісти теж сильні, відсутність ключових виконавців все ж зіграла на нашу користь. Зазначу також і інші фактори - зокрема, наш божевільний настрій і велику кількість уболівальників на трибунах полтавського стадіону. За останній рік навіть не пригадаю, щоб стільки було людей! Якщо не помиляюся, "Ворсклу" прийшло підтримати понад 8 тисяч глядачів. Підтримка уболівальників в матчі з "Шахтарем" нам допомогла, за що ми їм дуже вдячні.

- Раз вже зайшла мова про вболівальників, то не можу не поцікавитися вашою думкою про низьку відвідуваність. Схоже, навіть безкоштовний вхід на полтавський стадіон не є панацеєю від цієї проблеми. З чим її пов'язуєте?

- У мене немає відповіді на ваше запитання, так як і для мене це теж є загадкою. Взяти, наприклад, останні три-чотири роки. За цей час команда і бронзу чемпіонату виграла, і в груповому раунді Ліги Європи виступала. Навіть не знаю, чим це пояснити, що так мало глядачів приходить на наші ігри. Може, менталітет у полтавців такий, а може причина полягає в чомусь іншому. І все ж хочу сказати величезне спасибі тим нашим нечисленним уболівальникам, які завжди приходять нас підтримати. Вони є по-справжньому відданими шанувальниками "Ворскли", і ми цінуємо їхню підтримку.

- Пам'ятається, на полтавському стадіоні звертала на себе увагу своєю активністю група уболівальників африканського походження. З деяких пір їх на трибунах не видно...

- Так, їх на наших матчах вже давно немає. Вони підтримували "Ворсклу" в сезоні-2018/19, коли команда грала в груповому раунді Ліги Європи. Це були друзі наших легіонерів - ганця Якубу і малійця Кане. Точно не пам'ятаю, з якої країни були ці вболівальники. Начебто з Гани. Африканці навчались в Полтавській медичній стоматологічній академії. А ось куди вони пропали - не знаю (посміхається).

- Зазвичай за перемоги над грандами команди отримують підвищені преміальні. У "Ворсклі" зразка нинішньої весни ця опція існувала?

- Так, за перемогу над "Шахтарем" нам дали подвійні преміальні.

- Під час зимового антракту в складі "Ворскли" з'явилася група нових футболістів. Період їхньої адаптації в вашому колективі пройшов без проблем?

- Абсолютно. У цьому процесі не було ніяких шорсткостей. Одним з тих, хто прийшов взимку до нас, був Владислав Кулач. Його можна назвати нашим, так як він не так давно вже виступав в "Ворсклі". З огляду на те, що він до нас повернувся, йому взагалі не потрібно було ніякої адаптації. А Руслана Степанюка, якого я знаю вже давно, колись хотів бачити в нашій команді Іван Дмитрович Балан. Ось він до нас і перейшов. Виходить, що і йому не потрібен час на адаптацію. Ще один футболіст, який прийшов в "Ворсклу" в зимовий трансферний період - Давид Пуцлін своєю грою і поведінкою в колективі зарекомендував себе з хорошого боку. Ми йому допомагаємо, так що ніяких запитань щодо адаптації у нього теж не могло виникнути.

- Повернення Кулача в команді зустріли з натхненням?

- Звісно. Адже ми його добре знаємо: по-перше, він класний гравець, а по-друге, класний хлопець з відмінними людськими якостями. З таким можна і в розвідку піти, і просто посидіти, поспілкуватися.

- Чи звернули увагу на той факт, що з появою на тренерському містку в розпал минулої осені Юрія Максимова в грі "Ворскли" з'явилася стабільність в домашніх матчах? У чотирьох іграх було зафіксовано чотири перемоги.

- Я теж замислювався про це. Тренер нам завжди підкреслює, що ми граємо вдома. Яким би не був суперник, в матчах на своєму полі він налаштовує нас тільки на перемогу. Дай Бог, щоб удома ми завжди перемагали, а на виїзді як мінімум грали внічию.

- Колись Юрій Максимов і його попередник в "Ворсклі" Віталій Косовський виступали пліч-о-пліч в київському "Динамо" і збірній України. У тренерській роботі їхні методи сильно відрізняються?

- Так, сильно. І саме бачення футболу, і тренувальний процес у них кардинально відрізняються.

- З вами, як з капітаном, головний тренер радиться?

- Постійно це не відбувається, але іноді буває. І не тільки мою думку може запитати, а й старожилів команди - таких, як Пердута, Ребенок, Васін, Сапай. Причому, це може стосуватися не тільки футболу, а й якихось побутових питань.

- Наприклад?

- На 8 березня Юрій Вільйович підійшов до мене і сказав: "Вова, треба б щось організувати для жінок, які на нашій клубній базі працюють". Порадившись з ним, я доніс цю думку команді і ми віддячили співробітниць грошовою сумою. Тим більше, що це було після виплати нам преміальних за перемогу над "Шахтарем".

КОЛИ VAR НЕ ДЛЯ ВСІХ

- На що в нинішній "Ворсклі" існує табу і за що в команді штрафують?

- Щоб сказати, що на щось існує якась особлива заборона - такого у нас немає. А що стосується штрафів, то вони загальноприйняті і стандартні. Покарання може бути за порушення режиму, запізнення, необов'язкові жовті або червоні картки, неадекватна поведінка. Є ще й такий пункт, як неповага до персоналу.

- Ви - один з могікан "Ворскли". Не можу не запитати вас про погашення заборгованості клубом. На момент оголошення карантину вона ще існувала?

- Тільки для тих, хто в команді грає давно - років п'ять і більше. Більшу ж частину заборгованості перед нами клуб погасив. Залишився борг лише за кілька місяців, який тягнеться ще з 2018 року. Хоча нас запевняють, що і його погасять. А ось з тими гравцями, які прийшли рік або півроку назад, розраховувалися вчасно.

- У весняній частині нинішнього сезону дуже багато говорять про систему VAR. Як вам це нововведення українського футболу?

- Навіть не знаю, як правильно його охарактеризувати. У всьому світі, і зокрема, в топових чемпіонатах, VAR вже введена або вводиться. Для нашої Прем'єр-ліги, щоб не відставати від провідних футбольних країн і віянь часу, система відеодопомоги арбітрам також впроваджена. Правда, є одне "але". Я вважаю, що якщо вже вирішено задіяти VAR, то не вибірково, а на всіх без виключення матчах. А так виходить, що в кожному турі не всі команди знаходяться в однакових умовах. До того ж, від цієї системи буде користь і самим суддям. Не тільки у винесенні правильних рішень, а й в придбанні досвіду, необхідного для перспективи - перш за все, в міжнародній кар'єрі.

ПОЛТАВСЬКИЙ МОНСТР НА ІМ'Я АРМЕНД

- Нещодавно в інтерв'ю нашому сайту рекордсмен за кількістю проведених матчів за "Ворсклу" Арменд Даллку згадував про цей період, як про найприємніший в його кар'єрі. А що вам запам'яталося під час спільних виступів з албанцем за полтавський клуб?

- Запам'яталося його капітанство. Арменд успішно виконував ці функції, прийнявши естафету від Сергія Долганського. Він завжди підстьобував партнерів по команді, щоб домагатися максимального результату. Арменд Даллку запам'ятався мені своєю вимогливістю - не тільки до себе, а й до своїх одноклубників. На кожну гру, незалежно від суперника, він виходив з максимальною зарядженість на боротьбу і однією лише думкою - перемогти! Якщо ж говорити про справи поза футбольним полем, то пригадується, як протягом багатьох років я з ще декількома гравцями "Ворскли" - тим же Даллку, Ахмедом Янузі і Йованом Маркоські, - слідували одній традиції. Коли нам потрібно було о 10.00 заїжджати на базу, ми за годину до цього завжди збиралися в центрі Полтави в "Львівській кав'ярні" поспілкуватися "за життя" за чашкою кави. Що й казати, славні і приємні були часи! Незважаючи на те, що Даллку був легіонером, він став одним із символів "Ворскли" відразу двох десятиліть - минулого і позаминулого. Стільки років успішно виступати в складі полтавської команди - це багато значить! Арменд підкуповує своїми людськими якостями, він завжди був чесним і щирим. Не дарма всі, хто його знає, говорять про нього найкращим чином. Я читав інтерв'ю Арменда Даллку на вашому сайті, і користуючись можливістю також хочу передати йому великий привіт від себе особисто і від всієї команди "Ворскли"!

- Ви в курсі, що від рекорду Даллку, у якого налічується 292 матчі, вас відділяє лише один крок?

- Так, знаю. Відомий статистик Євген Гресь мені її надсилав. Що я можу сказати... Мені, звичайно ж, дуже приємно, що я майже наздогнав такого полтавського монстра, як Арменд Даллку, і опинився поряд з серйозною межею. Тепер головне - зіграти пару ігор, щоб перевершити цей рекорд. Лукавити не буду: дуже хочеться залишити слід в історії полтавського футболу. Це буде пам'ять на віки.

ПОЛЬОТИ ДО НЕБА

- За умови, що ви візьмете участь у всіх дев'яти матчах нинішнього чемпіонату, у вас є можливість ще й досягти солідної позначки "300".

- Ось як... Я взагалі-то не дуже замислювався про це, хоча знав, скільки ще належить матчів до ювілею зіграти. А ось як на це реагувати - навіть не знаю. Приємно, звичайно ж...

- У процесі досягнення 300-матчевої межі одним з найважливіших завдань для вас буде необхідність уникнути пропуску матчів через картки...

- Згоден. Але ще найголовніше - уникнути будь-яких травм, які могли б перешкодити цим планам. Як і важливо виходити на кожен матч з прагненням перемогти і в підсумку домагатися цього. Для мене це буде найкращий подарунок.

- Який найбільш пам'ятний матч, зіграний вами в футболці "Ворскли"?

- Одним не обмежусь - це вже точно! У списку пам'ятних, звичайно ж, значиться кубковий фінал з "Шахтарем" в 2009-му році. Я тоді був молодий, і для мене той поєдинок здавався дуже важливим. А ще зазначу весь бронзовий сезон-2017/18, який був немов один матч! "Ворскла" тоді виходила на кожну гру, як і на будь-яку пересічну в чемпіонаті, проте коли з'явилася надія на третє місце, то команда стала жити цією мрією. Кожна гра стала для нас особливою. Пригадується, як за тур до фінішу чемпіонату ми грали на виїзді з "Маріуполем", і нас влаштовувала тільки перемога. Якби нам вдалося виграти, то достроково могли стати бронзовими. Але на жаль, зіграли внічию, 1:1. Хоча по ходу поєдинку вели в рахунку 1:0. Пам'ятаю, після матчу ми їдемо в автобусі, всі засмучені. А я і говорю: "Хлопці, а що засмучуватися? Наступний матч будемо грати вдома, перед своїми вболівальниками. Якщо виграємо - буде взагалі здорово!". Так воно і вийшло. Грали ми в заключному турі з "Зорею" і зуміли перемогти 2:0. Ніколи не забуду радість наших уболівальників, коли вони вибігли на поле і стали підкидати футболістів до неба.

РОЗІГРАШ МАСИЖИСТА

- У вашій кар'єрі були і виступи за молодіжну збірну України. Щось запам'яталося?

- Виїзний матч з Францією, зіграний в рамках відбіркового турніру Євро-2011. Програючи по ходу поєдинку 0:2, мені пощастило забити два м'ячі і звести його до нічиєї, 2:2.

- Хто вважається в "Ворсклі" головним балагуром?

- Не так давно таким був у нас Артур Загорулько. Він завжди любив пожартувати, у нього були свої приколи. Та й Василь Сачко, коли був футболістом, то постійно анекдоти розповідав. Втім, всі намагалися з гумором себе проявити. А зараз до такої категорії в "Ворсклі" я відніс би Володимира Баєнка. Хлопець теж любить пожартувати. Взагалі у нас іноді трапляються ефектні розіграші. Після березневої кубкової гри в Чернігові з "Десною" Кулач за допомогою однієї комп'ютерної програми в телефоні ефектно, і в той же час жорстко, розіграв нашого масажиста. Так сміялися після цього, що не могли заспокоїтися два дні.

- Про що мріє футболіст, якому "трохи за тридцять"?

- Найголовніше, щоб всі рідні і близькі були здорові, а на землі був мир і спокій. Перебуваючи на карантині, маєш можливість багато часу проводити з дітьми. Завдяки чому бачиш, як вони все швидко пізнають і ростуть буквально на очах. Спостерігали сьогодні з дружиною за нашою донькою Вірою, якій 26 квітня виповниться чотири місяці. Вона вже і сама перевертається, і голову піднімає. Приємні миті! А як футболіст я мрію, щоб "Ворскла" піднялася на високе місце і могла брати участь в єврокубках, радуючи нас самих і українських уболівальників.