Динамо, Шахтар і вихід у півфінал Кубка. Віталій Кварцяний назвав ТОП-5 матчів у кар'єрі

Для відомого українського фахівця Віталія Кварцяного будь-яких секретів у футболі немає. Один з найбільш авторитетних тренерів, ім'я якого ось вже протягом чотирьох десятиліть асоціюється з луцькими командами, може розповісти про улюблену гру багато чого цікавого. В його пам'яті, немов у сейфах швейцарського банку, зберігається величезний пласт всілякої інформації. У Кварцяного, як у героя легендарного роману Ільфа і Петрова "Дванадцять стільців", всі ходи записані. Розбуди його хоч серед ночі - і він розповість не тільки про особливості техніко-тактичної підготовки, але і так само, як мудрий єврей з одеського анекдоту розкаже: хто, коли, де, як і по чому.

З тих пір, як Віталій Кварцяний почав тренерську діяльність, у Шацьких озерах оновилося чимало води. Про його роботу з луцькими "Приладом", "Торпедо" і "Волинню" добре пам'ятають уболівальники зі стажем. На якому б етапі не заставала робота цього фахівця, він завжди прагнув доводити справу до кінця. І неодмінно якісно.

Завдання скласти особистий хіт-парад з ТОП-5 матчів у новітній історії українського футболу, поставлене кореспондентом UA-Футбол перед Віталієм Володимировичем, дозволило йому багато чого згадати. А заодно і зрозуміти, що якщо спробувати порахувати всі офіційні матчі, проведені ним на чолі різних команд, то їх виявиться понад 1.300! Незважаючи на те, що Кварцяний мимоволі викликає у всіх асоціацію з його рідним Луцьком, він встиг попрацювати і в Польщі з клубом КСЗО (Островець-Свєтокшинські), і у хмельницькому "Поділлі", і в запорізькому "Металурзі". А влітку 2012 року досвідчений тренер працював і в криворізькому "Кривбасі". З цією командою він проводив передсезонну підготовку до чемпіонату, однак фінансова невизначеність щодо майбутнього клубу так і залишила його наодинці зі своїми по-хорошому амбіційними намірами.

Перенісшись в минуле, учасник нашого хіт-параду відразу ж згадав те, з чого почалася його тренерська кар'єра. Будучи граючим тренером аматорської команди "Прилад" (Луцьк), він працював з нею вісім років. На аматорському рівні в 1983 році "Приладу" вдалося взяти гору у проведеному республіканським ДСТ "Авангард" Кубку "Спортивної газети", обігравши за сумою двох матчів одеський "Шторм" (0:0 і 2:1). А в 1984-му команда Віталія Кварцяного стала переможцем іншого престижного масового змагання на приз "Робітничої газети". У фінальному турнірі тоді брали участь "Титан" (Армянськ), команда шахти "Соціалістичний Донбас" (Донецьк) і "Прилад". Кримчан футболісти з Волині обіграли 2:1, а донбасців - 2:0. Звання чемпіонів України серед аматорів, за словами Віталія Володимировича, давало можливість поїхати для участі в робочому турнірі на два тижні у Болгарію.

- Це був божевільний стимул, - згадує Віталій Кварцяний. - Адже тоді з візитами за кордон було дуже складно. Оформлення віз і всілякі перевірки під пильним оком КДБ були дуже ретельними. Мені навіть двічі довелося їздити до Москви, щоб здати документи.

На зміну любительському рівню у тренерській кар'єрі спеціаліста прийшов професійний. Він був запрошений у луцьке "Торпедо", яке виступало у другій союзній лізі.

- В кінці року я запросив у штаб Кварцяного, - згадує тодішній старший тренер автозаводців Мирон Маркевич. - До цього Віталій Володимирович працював граючим старшим тренером в місцевому "Приладі", який на той час був одним з кращих колективів фізкультури України. В ту пору він був молодим, кучерявим (посміхається). Радий, що я зробив правильний вибір. У тренерській ролі Кварцяний себе виправдовує до сьогоднішнього дня.

Асистентом Мирона Маркевича Віталій Кварцяний був протягом чотирьох сезонів. Вони в компанії з однодумцями по штабу зуміли зробити з "Торпедо" боєздатний колектив. А починаючи з 1989 року в тренерській кар'єрі Кварцяного почалася самостійна робота. Перший же сезон приніс його команді серйозний успіх - вона виграла звання чемпіона УРСР, фінішувавши першою в 6-й зоні другої ліги. У Луцьку в ту пору марили першою лігою, однак у перехідних матчах з куйбишевськими "Крилами Рад" та тираспольським "Текстильником" доля путівки була вирішена. Той успіх досі викликає у представників "Волині" сезону-1989 подвійні почуття. З одного боку начебто виграли малі золоті жетони, а з іншого втратили шанс підвищитися в класі.

Через рік у професійній кар'єрі тренера стався крутий поворот - він поїхав працювати до Польщі, де пробув до 1994-го та повернувся в Луцьк. У загальній кількості Кварцяний приходив в головну команду Волинського краю п'ять разів. У нинішньому тисячолітті разом з "Волинню" йому вдалося стати переможцем та срібним призером першої ліги (в сезонах 2001/02 і 2009/10), впродовж не одного чемпіонату наробити чимало галасу в Прем'єр-лізі. Коли Віталія Кварцяного якось запитали, чи є в українській еліті команди, які його "Волині" ще не вдавалося обіграти, він у притаманному йому стилі відповів: "Тільки ковалівській "Колос"!".

"Волинь" початку 2000-х

Незважаючи на велику кількість, яскраві події з кар'єри наш герой не без зусиль зумів втиснути в рамки ТОП-5. Наводимо список цих матчів.

Домашня гра із запорізьким "Металургом" була суперництвом за вихід у півфінал розіграшу Кубка України сезону-2009/10. Після того, як Ярослав Кінаш забив у ворота гостей, а ті відповіли голом Алоїзі у наші, не на жарт схибив суддя. Він не зарахував чистий м'яч, забитий нами! Довелося грати додатковий час, в ході якого і вдалося вдруге вразити ворота "Металурга". Це зробив Майкон. Вже після завершення гри я підійшов до арбітра і сказав: "Що ж ти, такий-сякий, робиш?!". А він у відповідь, опустивши погляд: "Вибачте". Але як би там не було, а потрапити в півфінал Кубка країни команді першої ліги вважалося дуже почесно.

Цей матч запам'ятався чудовою атмосферою - теплою погодою і переповненими трибунами стадіону. Перша половина поєдинку з грандом завершилася "сухою" нічиєю, а в другому ми забили у ворота "Шахтаря" два м'ячі. Незабаром після відновлення гри відзначився Сергій Кривий, а перед фінальним свистком Олександр Гребеножко став автором другого голу. Пам'ятаю, що у воротах гірників грав поляк Войцех Ковалевськи, а обидва м'ячі ми забили після ударів головою.

Добре пам'ятаю той матч на старті сезону-2011/12. Ми приїхали в гості до "Дніпра", який у ту пору тренував іспанський фахівець Хуанде Рамос. Нам вдалося протиставити супернику вагомі аргументи, які дозволяли зберігати ворота майже до самої кінцівки гри. А за шість хвилин до закінчення основного часу другого тайму гравець нашої команди Майкон відкрив рахунок. Для "Дніпра" це стало шоком, однак на 89-й Матеусу вдалося забити м'яч у відповідь. Але на четвертій компенсованій хвилині Майкон відзначився другим голом і ми перемогли!

Нам треба було провести два важливих поєдинки з грандами, в першому з яких ми зустрічалися вдома з очолюваним Олексієм Михайличенком київським "Динамо". Такі матчі запам'ятовуються надовго: "Волинь" виграла, а автором єдиного голу у другому таймі став Валерій Кривенцов, який виступав в нашому клубі на правах оренди. Що й казати, у нас тоді була дуже хороша команда! У тому матчі також був переповнений стадіон, а в службової ложі мер міста та губернатор. Запам'яталося також, що наш воротар Олександр Гуменюк відбив удар нині покійного Валентина Белькевича з пенальті.

Травневий відрізок припав на заключну частину чемпіонату, в якій ми зустрілися з двома нашими суперклубами. За тур до матчу в Донецьку з "Шахтарем" нам вдалося здобути перемогу над "Динамо", тому на чергову зустріч виходили з хорошим настроєм. У тій грі в разі перемоги над "Волинню" донецька команда достроково ставала чемпіоном. Однак ми не дозволили цього зробити, вигравши 3:1. Два м'ячі у нашому складі забив один з трьох азербайджанських легіонерів Самір Алієв, ще один гол на рахунку Василя Сачка. Нам же забив Олексій Бєлік, затоптавши Гуменюка, якого потім забрали з поля.