Жозе Боту: В Шахтарі я - наче риба у воді, мені подобається їхній стиль. В Бенфіці ж не було визначеної ігрової моделі

Жозе Боту вже півтора сезону працює керівником скаутингової служби донецького "Шахтаря", куди він привніс свої знання та модель, напрацьовані в "Бенфіці". Перебуваючи в лісабонському клубі з 2007-го року, Боту посприяв перетворенню "орлів" в одного з найкращих продавців у світі футболу. Він побудував відділ скаутингу, який спричинив революцію в португальському футболі. Результат цієї революції – огранення талантів на кшталт Яна Облака.

Жозе Боту дав ексклюзивне інтерв'ю іспанському виданню AS. Пропонуємо читачам переклад розмови Боту з Хорхе Гарсією.

- Де ви зараз знаходитеся?

- Я перебуваю в Португалії, слідкуючи за ситуацією навколо коронавіруса й очікуючи моменту для того, аби повернутися до України й завершити сезон. Ми пройшли важливий період: здолали "Бенфіку" в 1/16-й фіналу Ліги Європи й перемогли "Вольфсбург" в першому матчі 1/8-ї турніру. Це був чудовий час. Тепер ми очікуємо моменту, аби повернутися. Я переїхав до України, бо "Шахтар" ототожнював мої ідеї атакувального футболу та контролю над м'ячем. Вони вибирають гравців та тренерів з врахуванням цієї ідеї. Вони дуже цілеспрямовані люди.

- Раніше ви здійснили революцію в португальському футболі, створивши скаутинговий відділ, котрий став еталоном. І це принесло "Бенфіці" престиж.

- Ми дійсно побудували щось важливе там. Коли я прийшов туди, там нікого і нічого не було. Ми стали клубом, котрий купував гравців і перепродавав їх вигідніше. При цьому, наш відділ був доволі маленьким. Недавно читав статті про те, що "Бенфіка" за останніх десять років продала гравців на понад 500 мільйонів. А працювало над цим чотири чи п'ять осіб.

- Вітсель, Матіч, Ліндельоф, Облак, Йовіч… Ці гравці опинилися в "Бенфіці" й потім принесли клубу чимало коштів. Як такий маленький відділ зумів виграти боротьбу за них у найпотужніших клубів Європи?

- Є два дуже важливих чинники. По-перше, я вірю в невеликі відділи, бо інформація тут циркулює швидше. Найголовніше – це швидкість з моменту виявлення гравця до прийняття рішення. Це неправда, що у мене краще око, аніж в інших. Всі ми проходимо через Прімейру, Сегунду та Сегунду Б і маємо гарне око. Безперечно, ви повинні вміти розпізнати, чи гравець, що вам сподобався, відповідає стилю гри клубу. Це завдання на час, коли ви запримітили гравця і до моменту прийняття рішення. Чим довше гравець, який вас цікавить, буде грати й проявляти себе, тим більше ви заплатите. Ось чому невеличкий селекційний відділ є зручним, на відміну від англійської моделі, де відділи перенасичені кадрами. Іншою перевагою такого клубу як "Бенфіка" був його статус. Також економічний рівень, що дозволяло нам працювати на ринку, який інші клуби не використовували. Наприклад, Бразилія. Найпопулярніші клуби не їздили безпосередньо туди. Ми були менш заможними, пропонували менше грошей, але дозволяли їм проявити себе в нашому чемпіонаті, а потім виводили їх на рівень Ліги чемпіонів та Ліги Європи. І згодом найкращих з них купували великі клуби. Але останнім часом це змінилося.

- Чому?

- "Реал" (Мадрид) поїхав безпосередньо до Бразилії, щоб придбати Вінісіуса, Родріго і розтормошив ринок, підвищив ціни. Тепер вони просять дорого платити за хлопців, які зіграли один-два матчі за першу команду. Тож ми тепер мусимо працювати ще глибше і шукати тих талантів, які ще не грали за основний склад. Аби ціна на них була меншою.

- Як розподілялася робота у "Бенфіці"?

- Спочатку ми чітко визначали вектор – куди йти, що робити. Марно було працювати з іспанською Прімерою, бо ми не могли купувати звідти гравців. Але у нас були свої інтереси у Сегунді. Наприклад, Родріго, Ноліто, Грімальдо. Ми не витрачали час на перегляд гравців з елітних ліг, бо все одно не могли звідти купити гравця. Наш ринок – це Бразилія, Балкани, іспанські нижчі дивізіони, наша Сегунда… Кожен брав собі по дві-три ліги.

- На Балканах ви працювали продуктивно. Облак, Йовіч, Марковіч, Фейса, Матіч, Джурічіч, Сулеймані, Мітровіч, Сапоньїч…

- Ми планували мати шість балканців на сезон. Оскільки ми давно там працюємо, то вже знали, що підростає дуже талановите балканське покоління. Ми слідкували за ними з 16-річного віку, коли вони досягали U-19 – ми уже приймали рішення.

- Коли ви вперше побачили Яна Облака?

- При перегляді словенських матчів U-21. Він був на три роки молодший за цю групу. Цей 16-річний юнак справив на нас велике враження і ми почали уважніше слідкувати за ним за допомогою відео та наживо. Його розвиток вражав нас. Я поїхав, щоб переглянути наживо дві його гри, а щодо іншого його партнера мені потрібно було більше матчів. Потім він перейшов до першої команди. Він був молодим хлопцем з великими можливостями та досвідом.

- Що вас у ньому підкупило?

- Дві речі. Бувши майже дитиною, він мав зрілість воротаря, якому понад тридцять. А також його спритність між стійками. Це було навдивовижу. Власне, й досі таким залишається, адже він один з найкращих, якщо не найкращий у світі. Він був дуже спокійний, не для свого віку, наче йому 32 роки. Ми склали звіти й швидко прийняли рішення. Президент клубу керував процесом перемовин.

- Ви підписали Облака, але кілька разів здавали його в оренду…

- Було зрозуміло, що з гравцями такого віку, попри талант, треба бути терплячим. Тим паче, коли то воротар. Ви не можете підписати 18-річного хлопця, а вже завтра випустити його на гру Ліги чемпіонів. Особливо якщо це воротар. Ви можете потримати польового гравця в команді з пів року, подивитися, як він адаптується. Але воротар повинен грати. Люди за ним стежили, щотижня надавали звіти. Ми розпитували про нього клуби та тренерів. Він розвивався за трохи дивним процесом, адже спершу не дуже багато грав, але коли виходив на поле, то робив свою роботу дуже якісно. Він сам бачив ті звіти й розумів, що ми розцінюємо його як дуже талановитого голкіпера. Коли ж ми питали тренерів, чому він не дуже багато грає, нам відповідали: "У нього небагато досвіду, він молодий, у нас є досвідченіший, який і повинен грати". Так тривало до тих пір, поки він не добрався до "Ріу Аве". Ось там він вже показав свій потенціал.

- І повернувся до "Бенфіки", щоб пів сезону бути основним воротарем?

- Це також визначалося його характером. Основний голкіпер був травмований і настала його черга. Він скористався шансом і більше його не втрачав. Він показав, що, попри малу кількість ігрової практики, може бути дуже сконцентрований. Нам дуже приємно, коли гравець досягає того, чого від нього очікуєш.

- З Балкан ви також привезли Йовіча.

- Це був схожий процес, але з іншою структурою. В контексті Йовіча був ширший ринок, адже він виступав і за U-19, і за першу команду "Црвени Звезди". Ми підписали його після вдалого для нього матчу. Це було не так, як з Облаком. Тож його процес адаптації був не настільки якісним. Помилка була з обох боків, бо він прийшов з ілюзією, що його купили для гри одразу за основу. Але все швидко розпалося. Ним цікавилося багато інших клубів, але він приїхав до нас і думав, що буде постійно грати. Проте на його позиції у нас були футболісти, які багато забивали. Це психологічно надломило його. В "Бенфіці" він так і не зумів продемонструвати потенціал, який ми в ньому побачили, але особисто я рекомендував його "Айнтрахту", де у нього були друзі. Якби він зцілився психологічно, то німці отримали б класного гравця. Вони мені повірили й так і трапилося. Ми вигідно його продали попри те, що він не зіграв за "Бенфіку" навіть п'ятьох матчів. Облак і Йовіч – не випадковість для "Бенфіки". Ми отримали їх, бо володіли глибоким знанням про талановите балканське покоління. Я витратив багато часу на подорожі цими країнами. Ми знали, що можемо знайти таланти й тримали процес під контролем.

- Здається, Йовічу знову потрібно психологічно зцілитися…

- Так, бо в "Реалі" нікому легко не буває. До того ж, він конкурує з самим Бенземою – одним з найкращих у світі. Хлопець перейшов після двох продуктивних років в "Айнтрахті", де він був важливим гравцем, фактично зробивши крок назад в плані ігрової практики. Йому важко це усвідомити. Але якщо у них буде терпіння, то вони отримають важливого гравця.

- Сапоньїч – ще один гравець, який з "Бенфіки" перебрався до Мадрида. Але цього разу – до "Атлетико".

- Він був нападником збірної Сербії U-18 та U-19, але чемпіонат світу U-20 відіграв повністю, бо Йовіч травмувався. Оскільки у нашій структурі був дефіцит форвардів, ми вирішили взяти обох. Сапоньїч не засвітився в Німеччині, як Йовіч, але він також володіє непоганим потенціалом. Психологічно він сильніше Йовіча. Сапоньїч розлючений через відсутність практики, він постійно шукає для себе нову мотивацію. Йовіч, на мою думку, якісніший в ігровому плані, але слабший ментально.

- Тим, хто подавав великі надії, був також Жоау Феліш.

- Звичайно. Він зі структури "Бенфіки". Він майже ідеально оснащений технікою, але неймовірним є також і його розуміння гри та вміння читати події на полі. Поруч з ним росли й інші молоді футболісти.

- Якими ви бачите його перспективи в "Атлетико"?

- Хороші гравці здатні грати у будь-якій формації та за будь-якої моделі, проте я вважаю, що Жоау проявився б краще в іншій схемі. Там, де його не завантажували б великою кількістю захисної роботи та не змушували починати атакувати з глибини поля. Він робив це і в "Бенфіці", але не так глибоко. Він виконував захисну роботу, проте ближче до тієї зони, де йому звично грати, звідки він забиває голи. В "Атлетико" йому не вистачає свіжості, коли він після роботи в глибині поля повертається до своєї зони прямої відповідальності – тобто, до чужих володінь.

- У "Бенфіці" у вас була конкретна модель гравця, за якою ви здійснювали пошук?

- У "Шахтарі" я почуваюся наче риба у воді, бо мені подобається їхній атакувальний та креативний футбол. Тут, в Україні, я це знайшов. Фізична складова також важлива, але ми більше цінуємо креативну складову та техніку. Ми прагнемо до того, аби розуміти та контролювати гру, щоб постійно давати якість, грати технічно. В "Бенфіці" ж ми дуже залежали від ідей тренера. І багато разів нам доводилося змінювати критерії пошуку, бо не було визначеної ігрової моделі. Але було чітко визначено: "Бенфіка" – клуб, який працює на продаж, і гравця потрібно обирати з розрахунком того, щоб він виріс для майбутнього трансферу. "Бенфіка" – це привабливий для великих клубів ринковий гравець, але не з таким чітким стилем футболу, як у "Шахтаря".

- Все ще існують клуби, які підписують гравців на основі рекомендацій агентів…

- Клуби повинні усвідомлювати, що робота відділу скаутів – це не витрачати гроші, а економити їх. Часто те, кого ви не рекомендуєте запрошувати в клуб, настільки ж важливо, як і ваша рекомендація щодо придбання. Витрачати гроші на скаутів – це, в кінцевому підсумку, економити клубні кошти. Також ми є своєрідною точкою опори для боротьби з тим, аби тренери не приводили в клуб "своїх" гравців, також ми захищаємо клуб від впливу агентів. Ми повинні уникати підписання заради кількості.

За матеріалами AS
Переклад і адаптація - Ігор Семйон

Фото - UA-Футбол, ФК "Шахтар"