У Колос хавбек Мілько потрапив завдяки випадковій зустрічі з сусідом

Вадим Мілько, 33-річний центральний півзахисник "Колоса", пригадав свій шлях у футболі, коли з київського "Динамо" ходив в оренду до ФК "Харків", а згодом виступав у білоруських "Слуцьку" і "Бєлшині".

- Не жалієш, що поїхав у ФК "Харків"?

- Спочатку не жалів, адже у мене була хороша ігрова практика у Вищій лізі для 21-річного хлопця! Я ж не знав, що так вийде з цим клубом. Як то кажуть – знав би прикуп, жив би в Сочі (сміється). А так, у мене була якісна практика, а після цього дуже хороший період у луганській "Зорі". Дуже класні спогади.

- А що до твого білоруського етапу кар’єри?

- Це також був хороший досвід. Коли українці туди приїжджали, місцеві думали, що ми на одній нозі всіх обігрувати будемо, тому що наш чемпіонат був на порядок сильнішим. Але з перших турів було очевидно, що це не так. Чемпіонат в Білорусі був доволі рівним, а перша команда могла програти останній. Виходили кожного туру і не знали, чого чекати від суперників.

- Після Білорусі ти пішов у «Верес», але опинився у «Колосі». Що це за історія?

- Тоді мені подзвонив агент, і сказав, що є варіант перейти у «Верес», який однією ногою у Вищій лізі. І я туди приїхав, потренувався і зіграв лише одну гру, до речі проти «Колосу». Ми поступилися 2:3, але я розумів, що не зможу працювати з головним тренером Володимиром Мазяром, просто у нас різні погляди на футбол, можна так сказати. І ми з ним до сьогодні спілкуємося нормально, і зідзвонюємося час від часу. Ось він після матчу з "Шахтарем" дзвонив, коли я двічі гірникам забив. І ми поговорили. Але на той момент у нас було різне бачення, тож я сказав чесно: "Я буду шукати іншу команду".

А варіант із «Колосом» – це напевно доля привела мене у клуб. Наш нинішній тренер у «Колосі» Сергій В’ячеславович Кузнецов мешкав неподалік від мене. І я коли приїхав у Київ, я у той же день пішов на пробіжку. І зустрів його. Сергій каже: «Ти що тут робиш? У вас же гра у неділю». Я відповів, що забрав документи і наші шляхи з «Вересом» розійшлися. І Сергій В’ячеславович запропонував потренуватися разом з «Колосом», щоб підтримувати форму.

Руслан Володимирович Костишин був не проти, а з командою тоді багато відомих футболістів тренувалися, які підтримували свою форму. Той же Макаренко, Селезньов, Олійник, Гладкий і інші. Я також тренувався, дивився на тренувальний процес, побачив базу, відчув відносини у них в колективі. І я тоді прийшов додому і сказав дружині: «Я хочу грати у «Колосі». З кожним тренуванням я доводив свій футбольний рівень, і за тиждень сказав, що просто так я не хочу тренуватися, я хочу грати за цю команду. І тренери побачили мої старання, і влітку 2017 року я підписав з клубом контракт.